Могут ли по решению суда лишить права заниматься предпринимательской деятельностью в следствии систематических административных нарушений или по другим причинам?
ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ — вид кримінального покарання. Його зміст полягає у звільненні засудженого від посади, забороні обіймати в майбутньому такі посади або займатися тією діяльністю, у зв'язку з якою він вчинив злочин (ст. 55 КК України). Може бути призначене як основне покарання на строк від 2 до 5 років або як додаткове покарання на строк від 1 до 3 років (ч. 1 ст. 55 КК). Як осн. покарання призначається відповідно до санкції застосовуваної норми (напр., ст. 230, ч. 1 ст. 238, ч. 1 ст. 239, ч. З ст. 243) або в порядку, передбаченому ст. 69 (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом). Якщо П. п. о. п. п. або з. п. д. передбачене в санкції як обов'язкове додаткове покарання, то непризначення його можливе лише з обов'язковим наведенням мотивів, тобто за наявності умов, передбачених ст. 69. Як дод. покарання воно повинно виконуватися і при призначенні його за ст. 77 (застосування дод. покарань у разі звільнення від відбування осн. покарання з випробуванням), ст. 79 (звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років), ст. 81 (умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо таке звільнення від відбування осн. покарання не звільняє також від відбування додаткового покарання у вигляді П. п. о. п. п. або з. п. д.). Вказане покарання як додаткове (ч. 2 ст. 55) може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини КК за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та ін. обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку. Це потрібно для того, щоб засуджений не зміг займати вказані посади у будь-якій ін. галузі г-ва, а також посади, однакові з тими, займаючи які, він вчинив злочин.
При призначенні П. п. о. п. або з. п. д. як дод. покарання до арешту, обмеження волі, тримання у дисциплінар. батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк воно охоплює весь час відбування осн. покарання, а також строк, на який воно призначене вироком суду. Строк дод. покарання обчислюється від моменту відбуття осн. покарання. Щодо ін. покарань, а також при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 75) він обчислюється від моменту набуття вироком законної сили. Особи, засуджені до П. п. о. п. п. або з. п. д., вважаються такими, що не мають судимості, від моменту виконання зазначеного покарання (п. 3 СТ. 89).
Таким чином бачимо, що заборона стосується лише діяльності, у звязку з якою було вчинено злочин. Якщо це була діяльність, наприклад, із оптової торгівлі книгами і особа вчинила злочин, передбабений ст.212 КК України (ухилення від сплати податків...) то позбавити можна лише займатись діяльністю повязаною із оптовою торгівлею книгами на певний, передбачений законом строк.