Помню, помню такую тєму. Мі (на полєвіх сборах) мазалі на хлєб, ждалі-ждалі = хуяк = срєзалі верхній слой с гуталіном, остаток — по назначєнію. А потом жідобольшєвікі помєнялі рєцєптуру і развалілі єтім совок.
я поеду в леса, полонины
и в полях поймаю форель
если штырево это надолго
лошадиный поможет мне гель
што же можно с ним сделать?
спросите
у того кто сапожный крем жрал
или синюю жижу зимою
на чернеющий лом наливал
..но развал совка на єтом не закончился, вначале исчез какой-то там марганец, а потом и вовсе АЦЕТОН. Его никто не пытался пить, нет. тут другое дело. и даже не инъекционные наркоманы.
Позже одін штукарь із нашіх (а хулє? Нєсколько дєсятков здоровіх лбов — хімікі, фізікі) прідумал способ пріготовлєнія drinkable жідкості із гуталіна, но сборі ужє кончілісь, мі разошлісь по кафедрам/інстітутам/лабораторіям, гдє спірта біло много і сразу, так что ізобрєтіє вскорє біло забіто за нєнадобностію.
Не, марганцовка дольше держалась... Шо там со скипидаром и керосином? Они ишо есть? А дьоготь?
Да в мазі Вішнєвскаго (тьху, Linimentum balsamicum Wishnevsky) того дьогтю полно. Сапогі смазать хватіт ("А позволь спросіть тєбя, чем ті смазіваєшь свої сапогі, дєгтєм ілі смальцєм? — Дьогтєм лучшє!")
Єщє одно чудо-срєдство у бабок — і пяткі порепані помазать, і всє, что угодно.
