Статус: Офлайн
Реєстрація: 19.04.2010
Повідом.: 22877
Адреса: Харків
Реєстрація: 19.04.2010
Повідом.: 22877
Адреса: Харків
Над містом знову нависла загроза: росіяни повільно, але методично стискають кільце навколо Куп’янська
Куп’янськ двічі ставав центром уваги у великій війні. У лютому 2022-го воно першим у регіоні потрапило під окупацію російських військ. У вересні того ж року — увійшло в підручники як символ блискавичного контрнаступу Збройних сил України.
Сьогодні, восени 2025-го, над містом знову нависла загроза: росіяни повільно, але методично стискають кільце навколо Куп’янська, і мова йде вже не лише про артобстріли чи «кошмарення» мирних жителів, а про перспективу другої окупації.
Куп’янськ опинився під російським контролем уже 27 лютого 2022 року — всього через три дні після початку повномасштабного вторгнення. Ворог скористався хаосом перших тижнів та відсутністю організованої оборони, а також — рішенням міського голови Геннадія Мацеґори, який фактично здав місто окупантам. Цей крок пізніше кваліфікували як зраду. Наразі, за неуточненими даними, зрадника немає в живих, невідомі здійснили на нього замах на території, Мацеґора помер у лікарні.
В ГУР обережно повідомили, шо інформація потребує уточнення, але в меежі з'явилися некрологи.
Під час окупації росіяни швидко розгорнули у місті так звану «військово-цивільну адміністрацію». Її завданням було не лише контролювати місцеве життя, а й перетворити Куп’янськ на ключовий логістичний вузол: через місто проходили важливі залізничні гілки, які забезпечували постачання окупаційних військ у Луганській і частині Харківської областей.
Для місцевих жителів ці місяці стали справжнім випробуванням. В перші дні патріоти виходили на мітинги, після проти них почалися тортури. Людей змушували працювати на окупаційну владу. Відомо про випадки тортур і викрадень, в місті після звільнення була знайдена катівня. Людей, які відмовилися співпрацювати з окупантами, опинялися у підвалах. Атмосфера страху та безвиході панувала всюди.
При цьому місто стало чи не рекордним в Україні за кількістю колаборантів - на бік ворога переходили деякі освітяни, правоохоронці, податківці, представники місцевого самоврядування, допомогу окупантам надавали місцеві підприємці. Хтось під тиском, але чимало за власною волею - Куп'янськ знаходиться дуже близько до кордону з рф, чимало мають родичів та друзів в рф, місто завжди було анклавом регіоналів. Дехто зі зрадників та колаборантів втік в рф, дехто залишився в України - їх вже четвертий рік поспіль викривають правоохоронні органи.
Змінилося все у вересні 2022-го. Під час блискавичного контрнаступу ЗСУ прорвали лінію оборони ворога і 10 вересня звільнили Куп’янськ.
Росіяни відступали поспіхом, кидаючи техніку й документи окупаційних адміністрацій. Для міста це був день відродження, але й початок нової фази війни — життя під постійною загрозою обстрілів.
Від осені 2022 року й до сьогодні Куп’янськ не знає спокою. Фронт лишався небезпечно близько: російські позиції — за кілька десятків кілометрів. Час від часу ворог намагався просунутися, і з середини 2023 року став очевидним так званий «повзучий наступ». Москва змінила тактику: замість масштабних проривів почалися систематичні атаки, розвідка боєм, використання авіабомб і артилерії для виснаження оборони.
Упродовж 2024-го і 2025-го років росіяни поступово нарощували тиск. В січні 2025року
що дозволило їм загрожувати Куп’янську одразу з кількох напрямків. Військові експерти відзначали: контроль над лівим берегом Осколу є критично важливим для утримання міста, але його оборона надзвичайно складна.
При цьому ЗСУ при дефіциті людей та зброї ще рік утримували ворога від Куп'янська на відстані в декілька кілометрів. Цей час був потрібний для евакуації мирного населення.
З весни 2023-го Куп’янськ живе під масованими обстрілами. Тоді в місті була оголошена евакуація, для родин з дітьми з осени 2023 вона була обов'язковою. Переселенцям надавали транспорт, супровід, житло, фінансову та гуманітарну допомогу, але багато кого приходилося буквально умовляти. Люди погоджувалися виїжджати лише пережив обстріли поруч.
У липні 2025 року лише за тиждень місто та громада пережили понад п’ятсот атак з різних видів озброєння. Авіабомби вагою півтори та дві тонни перетворюють квартали на руїни.
Жертв серед цивільних не вдається уникнути: лише у вересні 2025 року п’ятеро людей загинули, ще 27 отримали поранення.
Через постійні атаки регулярно в Куп'янську немає світла та води, зв'язку. Гуманітарна допомога не підвозиться, медичні служби не встигають надати допомогу, евакуація відбувається з ризиком для життя волонтерів та поліції, гуманітарна допомога надходить із перебоями.
У таких умовах влада неодноразово оголошувала про необхідність евакуації. Частина людей виїхала, але тисячі залишаються. За словами Андрія Беседіна, станом на літо 2025 року в громаді залишалося близько 2700 цивільних, з них 1700 — безпосередньо у Куп’янську. Наразі в місті близько 700 людей.
Ключем до теперішньої ситуації стала втрата Дворічної та кількох сусідніх сіл. Це дозволило росіянам створити загрозу Куп’янську одразу з півночі та сходу. Українським військовим не вдалося закріпитися на лівому березі Осколу: постійні обстріли, руйнування мостів та доріг, брак ресурсів і авіаційний тиск ворога робили оборону майже неможливою.
Нині лінія фронту небезпечно наблизилася до самого міста. Куп’янськ фактично закритий на в’їзд: у ньому залишаються лише військові, волонтери та ті мешканці, які відмовилися евакуюватися.
Захоплення Куп’янська стане серйозним ударом не лише по Харківській області, а й по всій лінії фронту. По-перше, місто є ключовим залізничним вузлом, через який проходять важливі логістичні маршрути. По-друге, його втрата відкриє ворогу шлях до обстрілів Харкова з ще ближчої відстані. По-третє, деморалізація населення регіону може посилитися: друге падіння міста стане важким символічним ударом.
Аналітики виділяють три можливих сценарії на найближчі місяці.
Сьогодні Куп’янськ — це не лише географічна точка на карті. Це символ того, як крихка рівновага може змінювати долю цілих регіонів. Місто вже пережило окупацію і звільнення, але його майбутнє знову опинилося під загрозою. Від того, чи вдасться Україні втримати Куп’янськ, залежить не лише безпека Харкова, а й хід війни на сході країни.
Джерело: 057.ua
Куп’янськ двічі ставав центром уваги у великій війні. У лютому 2022-го воно першим у регіоні потрапило під окупацію російських військ. У вересні того ж року — увійшло в підручники як символ блискавичного контрнаступу Збройних сил України.
Сьогодні, восени 2025-го, над містом знову нависла загроза: росіяни повільно, але методично стискають кільце навколо Куп’янська, і мова йде вже не лише про артобстріли чи «кошмарення» мирних жителів, а про перспективу другої окупації.
Куп'янськ у 2022 році
Куп’янськ опинився під російським контролем уже 27 лютого 2022 року — всього через три дні після початку повномасштабного вторгнення. Ворог скористався хаосом перших тижнів та відсутністю організованої оборони, а також — рішенням міського голови Геннадія Мацеґори, який фактично здав місто окупантам. Цей крок пізніше кваліфікували як зраду. Наразі, за неуточненими даними, зрадника немає в живих, невідомі здійснили на нього замах на території, Мацеґора помер у лікарні.
В ГУР обережно повідомили, шо інформація потребує уточнення, але в меежі з'явилися некрологи.
Під час окупації росіяни швидко розгорнули у місті так звану «військово-цивільну адміністрацію». Її завданням було не лише контролювати місцеве життя, а й перетворити Куп’янськ на ключовий логістичний вузол: через місто проходили важливі залізничні гілки, які забезпечували постачання окупаційних військ у Луганській і частині Харківської областей.
Для місцевих жителів ці місяці стали справжнім випробуванням. В перші дні патріоти виходили на мітинги, після проти них почалися тортури. Людей змушували працювати на окупаційну владу. Відомо про випадки тортур і викрадень, в місті після звільнення була знайдена катівня. Людей, які відмовилися співпрацювати з окупантами, опинялися у підвалах. Атмосфера страху та безвиході панувала всюди.
При цьому місто стало чи не рекордним в Україні за кількістю колаборантів - на бік ворога переходили деякі освітяни, правоохоронці, податківці, представники місцевого самоврядування, допомогу окупантам надавали місцеві підприємці. Хтось під тиском, але чимало за власною волею - Куп'янськ знаходиться дуже близько до кордону з рф, чимало мають родичів та друзів в рф, місто завжди було анклавом регіоналів. Дехто зі зрадників та колаборантів втік в рф, дехто залишився в України - їх вже четвертий рік поспіль викривають правоохоронні органи.
Змінилося все у вересні 2022-го. Під час блискавичного контрнаступу ЗСУ прорвали лінію оборони ворога і 10 вересня звільнили Куп’янськ.
Росіяни відступали поспіхом, кидаючи техніку й документи окупаційних адміністрацій. Для міста це був день відродження, але й початок нової фази війни — життя під постійною загрозою обстрілів.
Куп’янськ після звільнення: місто під вогнем
Від осені 2022 року й до сьогодні Куп’янськ не знає спокою. Фронт лишався небезпечно близько: російські позиції — за кілька десятків кілометрів. Час від часу ворог намагався просунутися, і з середини 2023 року став очевидним так званий «повзучий наступ». Москва змінила тактику: замість масштабних проривів почалися систематичні атаки, розвідка боєм, використання авіабомб і артилерії для виснаження оборони.
Упродовж 2024-го і 2025-го років росіяни поступово нарощували тиск. В січні 2025року
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
При цьому ЗСУ при дефіциті людей та зброї ще рік утримували ворога від Куп'янська на відстані в декілька кілометрів. Цей час був потрібний для евакуації мирного населення.
Обстріли, евакуація та зруйнована інфраструктура
З весни 2023-го Куп’янськ живе під масованими обстрілами. Тоді в місті була оголошена евакуація, для родин з дітьми з осени 2023 вона була обов'язковою. Переселенцям надавали транспорт, супровід, житло, фінансову та гуманітарну допомогу, але багато кого приходилося буквально умовляти. Люди погоджувалися виїжджати лише пережив обстріли поруч.
У липні 2025 року лише за тиждень місто та громада пережили понад п’ятсот атак з різних видів озброєння. Авіабомби вагою півтори та дві тонни перетворюють квартали на руїни.
Жертв серед цивільних не вдається уникнути: лише у вересні 2025 року п’ятеро людей загинули, ще 27 отримали поранення.
Через постійні атаки регулярно в Куп'янську немає світла та води, зв'язку. Гуманітарна допомога не підвозиться, медичні служби не встигають надати допомогу, евакуація відбувається з ризиком для життя волонтерів та поліції, гуманітарна допомога надходить із перебоями.
У таких умовах влада неодноразово оголошувала про необхідність евакуації. Частина людей виїхала, але тисячі залишаються. За словами Андрія Беседіна, станом на літо 2025 року в громаді залишалося близько 2700 цивільних, з них 1700 — безпосередньо у Куп’янську. Наразі в місті близько 700 людей.
Куп'янськ на лінії фронту.
Ключем до теперішньої ситуації стала втрата Дворічної та кількох сусідніх сіл. Це дозволило росіянам створити загрозу Куп’янську одразу з півночі та сходу. Українським військовим не вдалося закріпитися на лівому березі Осколу: постійні обстріли, руйнування мостів та доріг, брак ресурсів і авіаційний тиск ворога робили оборону майже неможливою.
Нині лінія фронту небезпечно наблизилася до самого міста. Куп’янськ фактично закритий на в’їзд: у ньому залишаються лише військові, волонтери та ті мешканці, які відмовилися евакуюватися.
Що означатиме повторна окупація?
Захоплення Куп’янська стане серйозним ударом не лише по Харківській області, а й по всій лінії фронту. По-перше, місто є ключовим залізничним вузлом, через який проходять важливі логістичні маршрути. По-друге, його втрата відкриє ворогу шлях до обстрілів Харкова з ще ближчої відстані. По-третє, деморалізація населення регіону може посилитися: друге падіння міста стане важким символічним ударом.
Сценарії розвитку
Аналітики виділяють три можливих сценарії на найближчі місяці.
- Оптимістичний. ЗСУ отримують достатню кількість західної зброї, особливо систем ППО та далекобійної артилерії. Ворог зупиняється на нинішніх позиціях, Куп’янськ зберігає свій статус прифронтового, але не окупованого міста.
- Найбільш вірогідний. Росіяни продовжують повзучий наступ, але не наважуються на повномасштабний штурм через великі втрати. Місто залишається під загрозою, обстріли тривають, частина жителів евакуюється. Лінія фронту коливається, але Куп’янськ утримують.
- Песимістичний. У разі нестачі українських резервів та боєприпасів росіяни можуть захопити лівий берег Осколу і вийти безпосередньо на Куп’янськ. Тоді місто стане другим Маріуполем — із масовими руйнуваннями, депортаціями та окупаційним режимом. Це посилить загрозу для Харкова і поставить під питання стабільність усього північно-східного фронту
Сьогодні Куп’янськ — це не лише географічна точка на карті. Це символ того, як крихка рівновага може змінювати долю цілих регіонів. Місто вже пережило окупацію і звільнення, але його майбутнє знову опинилося під загрозою. Від того, чи вдасться Україні втримати Куп’янськ, залежить не лише безпека Харкова, а й хід війни на сході країни.
Джерело: 057.ua
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.