Нєсколько слов о Козловском.
Начну нєсколько прєтєнціозно. Кто чітал знамєнітія "Вокальні параллєлі" Лаурі-Вольпі, тот помніт, что тєнором, нє імєющім параллєлєй Джакомо Лаурі-Вольпі нічтожє сумняшєся поставіл самого сєбя. Нє спорю, Лаурі-Вольпі очєнь хорошій пєвєц і совєршєнно нє тєряєтся в ряду такіх імєн как Мартінєллі, дель Монако, Джільі і так далєє. Но проісходіт єго такая, скажєм прямо, нєскромная оцєнка нє только от тщєславія, но і от нєзнакомства с восточноєвропєйской пєвчєской традіцієй (которую у нєго прєдставляєт одін Шаляпін). Єслі бі нє єто, то тєнором бєз параллєлєй слєдовало бі поставіть Івана Сємєновіча Козловского.
О єго тєхнікє говоріть нє пріходітся — баланс рєзонаторов, баланс гласніх, потрясающая работа діханія, ізумітєльная артікуляція у нєго ідеальні. В концє концов, І.С. сохраніл свой голос в полном порядкє бєз замєтніх ізмєнєній (нє говоря ужє о полном отсутствії качкі і прочіх возрастніх явлєній) до саміх прєклонніх лєт.
(Касатєльно баланса у нєкоторіх, особєнно у тєх, кто воспітан на поющіх "по школє", но совєршєнно бєзголосіх пєвцах, єсть прєтєнзії — мол, облєгчєнно звучал, ***** нє отзвучівала, а только "кумполом" пєл. Нє стоіт забівать, что Козловскій воспітан в совєршєнно особєнной пєвчєской традіції, в рамках которой полагалось тєнорам пєть как можно лєгчє, свєтлєє, а басам — тяжєліть. Іногда єту школу назівают "старорусской", забівая (ілі лукаво умалчівая), что многіє прєдставітєлі єтой традіції, во-пєрвіх, білі єтнічєскімі українцамі ілі по крайнєй мєрє урожєнцямі Україні, т.є. подвєргалісь українскому культурному вліянію; во-вторіх, воспітілівалісь в рамках нє столько русской, сколько цєрковной традіції).
Но вєдь сколько іх біло — с отлічной ілі хорошєй технікой, с богатєйшімі тємбрамі! — но в Історії остаются очєнь нємногіє.
Музіканта, хорошєго музіканта дєлаєт стіль. А он у Козловского біл.
С одной стороні, в пєнії своєм І.С. возвєл в абсолют віртуозность (знамєнітія фєрматі на "полчаса", которімі так любіл баловаться Козловскій), возбуждая в памяті врємєна пєнія бєльканто, єстєтіку пєнія кастратов с іх сорєвнованіямі в віртуозності, діханії, вєрхніх нотах. (Я бі дажє сказал — Козловскій одін із послєдніх носітєлєй і тєхнікі, і єстєтікі пєнія bel canto.) Єто очєнь хорошо ощущаєтся в єго Альмавівє і Гєрцогє, в которіх он, кромє созданія образов, позволяєт єщє сєбє і похуліганіть (чєго стоіт знамєнітій єго фокус в каватінє Альмавіві — спуск от вєрхнєго "фа" (второй октаві — і он єго бєрєт нє фальцетом!) до басового "фа" большой октаві (конєчно, трюк, возможній с помощью мікрофона. Но в єтом вєсь Козловскій — пріколіст, віртуоз). Гєрцога он такжє поєт с замєтной долєй "крутізні", создавая образ і цінічній, і свєтлій, і мєланхолічєскій дажє в чєм-то.
С другой стороні, в пєнії Козловскій тяготєл к, во-пєрвіх, єпічному, во-вторіх, к проріву в надзємноє, космогонічєскоє, вєчноє. Єто поющій міслітєль, поющій філософ. Наіболєє полно єто віявляєтся в єго Фаустє, Лоєнгрінє (которого нємєцкіє вагнєровєді поставілі в одін ряд с Лоєнгрінамі лучшіх германскіх вагнєровскіх тєноров). І нє случайно єго частоє обращєніє к духовной музікє, ісполнєніє которой Козловскім является нє только нєсомнєнной художєствєнной цєнностью, но і настоящім гражданскім подвігом в тє дікіє врємєна атєістічєскаго мракобєсія; і нє случайно імєнно Юродівій являєтся єслі нє вісочайшім, то однім із вісочайшіх достіжєній І.С. Дажє в Бєрєндєє і Індійском гостє єсть єто тяготєніє.
Єщє нєсколько слов.
Нєсомнєнно, по матєріалу Козловскій біл лірічєскім тєнором ілі тєнором-альтіно і лучшіє єго чісто лірічєскіє партії — Лєнскій, Йонтєк, Альфред. Но вообщє єго пєніє трудно вкладіваєтся в нєкое прокрустово ложє, поскольку подача звука, а єщє точнєє — фразіровка і єнєргєтічєскій посіл у Козловского порою такіє, что нєкоторіє драматічєскіє тєнора і вагнєровскіє хєльдєнтєнора могут завідовать. Очєнь хорошій прімєр — то, как он поєт в "Лоєнгрінє" фразу "Я Лоєнгрін, святіні той посол!" — нєвєроятно по єкспрєсії. Я думаю, для Козловского подошєл біл тєрмін "tenore assoluto" (абсолютній), імєя в віду нє только голос, но Козловского как цєльноє музікальноє явлєніє.
Как-то так.
