Загроза реваншу?
Так, саме про це зараз думає багато українців. В різних партіях і позапартійні, російсько- та україномовні, православні та католики з мусульманами…
Я не схильний до панічних настроїв (реванш вже відбувся!), проте вважаю загрозу дуже ймовірною.
У фізиці є такий термін – «нульова плавучість», коли тіло і не тоне, але й не спливає на поверхню. Його залежить від застосування найменшого зовнішнього зусилля, і від цього зусилля й залежить подальший напрямок руху: на дно, чи на поверхню.
Саме в такому хиткому стані невизначеності й перебуває зараз наша Україна. Попри окупацію, війну, тисячі вбитих…
Надто примітивним і небезпечним є твердження того, що єдиним внутрішнім ворогом є КУМ. Да, і діяльність КУМа теж досить складний процес, багатовекторний, розроблений фахівцями, а не політиками.
Одних він дістає «миром», інших – «дешевим газом», третім пропонує «русский язык», четвертих разводить на «нейтральний статус»: кожному є пропозиція.
Так, сама постать Медведчука досить одіозна. Але, той факт, що в своє політичне угрупування він тягне не менш одіозні постаті минулого, мене наштовхує на розіграш певного сценарію.
«ПЛОХОЙ – ХОРОШИЙ»
Відомий сценарій, так?
Як він може бути розіграний в нинішніх умовах?
Медведчуківська братія умисно концентруватиме на собі весь негатив, перетворюючи себе на відверту маргінальну групу з рівнем підтримки 10-12% виборців.
Зрозуміло, що самотужки з таким рівнем підтримки ніяких реальних змін вектору розвитку держави досягти не вдасться.
Логічним було б зменшення рівня проросійськості, гра на більш центристських позиціях з наміром отримати більший рівень підтримки. Але, цього не відбувається! Чому?
З моєї точки зору, абсолютно логічним, на такому фоні, виглядає поява дійсно центристської сили, з аморфною і невизначеною позицією, з легким проросійським натяком. Ця сила буде не націоналістичною, не буде розповідати про мову, армію та віру, не буде теревенити про «війну до перемоги», не буде розповідати про «один народ».
Але, за сценарієм, саме така сила, яка може отримати високу підтримку «мудрого українського народу» і буде грати роль «хорошего» на фоні опудала «медведчука».
І саме цей «хороший» і має реалізувати той самий «реванш»!
Тихо, без галасу та істерік, без «путин_приди» та «братские_народы»!
Спочатку тихенько, на рівні виконавчого саботажу, буде згортатись програма інтеграції в НАТО. Про це ніхто і ніде скаже – просто, з «об‘єктивних причин», Україна почне провалювати терміни виконання конкретних умов.
Ви думаєте, про це миттєво почнуть волати наші «західні партнери»??? Не почнуть!
Події в Молдові, реакція в ПАРЄ, події в Грузії, нажаль, налаштовують мене на неоптимістичний настрій – бізнес головує над цінностями.
Поступово, крок за кроком, нас підведуть (якщо вже не підвели!) до тієї межі, коли про «нейтральний статус», про «історичну справедливість», про «мир виключно через прямі переговори» нам почнуть настирливо казати не лише з Москви…
І в цей історичний момент все буде залежати від того, яку позицію займе політичне керівництво країни: якщо тверду («народ України зробив свій вибір – євроатлантичний напрямок розвитку!»), то нам може і вдасться встояти, адже сильного (точніше – стійкого) поважають. Якщо ж керівництво почне пасти задніх і йти за течією, а не формувати власну позицію, після наступних виборів ми запросто можемо побачити в кріслі прем‘єра «крепкого хозяйственника» Міколу Яновіча…
P.S. Між іншим, популяризації цієї «хорошої» сили підіграють і інші маргінальні утворення своїми маршами, акціями, «мовною боротьбою»…
Но хоть котэ жив-здоров, и то хорошо.
Золотые слова.
"Карфаген должен быть разрушен"