Колись у мого дідуся була чорно-біла "Берёзка", де 12 каналів у метровому диапазоні перемикалися великою ручкою, яку потім зламали, і татові довелося замовляти у токаря таку саму ручку, але металеву. Той телевізор тоді показував лише два канали №3 та №9. Потім тато купив приставку для прийому дециметрового диапазону, і ми дивилися також 32 канал.
І все це лайно постійно ламалося. То діод у блоці живлення здох, то якась лампа, то строчний трансформатор, то ще щось. Потім в нас було декілька напівдохлих телевізорів, які нам віддавали знайомі. Був навіть якийсь унікальний напів-ламповий, напів-транзисторний "Ветер": він крутився на підставці, мав якийсь "футуристичний" дизайн, датчик освітлення (неробочий).
Потім з'явився величезний кольоровий "Горизонт" із окремою коробкою з динаміками.
І все це ламалося, його ремонтували, викидали у сарай, потім діставали із сараю та знов ремонтували. Тато притягував звідкісь схожі телевізори на деталі. Було навіть так, що з одного телевізора ми дивилися "картинку", а з іншого слухали звук, бо в першому був несправний звуковий тракт, а у другому "сів" кінескоп.
Потім лампові телевізори тато переніс у сарай, і десь дістав кольоровий транзисторний "Електрон". Цей вже не так дошкуляв несправностями, але в ньому "сів" кінескоп. Потім з'явилася вже транзисторна "Берёзка", куди я навіть зумів встановити відеовход та систему дистанційного управління. Ця "Берёзка" вже мала декодер ПАЛ/СЕКАМ, який трохи "глючив", і на екрані у режимі ПАЛ з'являлися сині смужки. Пропрацювавши декілька років, "Берёзка" теж здохла.
Вся ця чортівня врешті скінчилася, коли батько купив новий "Самсунг". Правда, теж кінескопний, бо "плоскі" рідкокристальні телевізори були тоді ще дорогуватими, а "плазми" тим паче.
"Самсунг", ніде правди діти, теж ламався, але його відремонтували по гарантії, і він працює й досі.
Тож ніякої "ностальгії" за тими дурнуватими ламповими телевізорами в мене немає.
Науково-технічний прогрес подарував людям хороші багатофункціональні телевізори, а також купу іншої сучасної техніки. Не треба сумувати за старим лайном.
P. S. Можу ще розповісти про супутникову тарілку. Колись ті тарілки були недосяжною розкішшю, але прогрес не спинити, і зрештою ми з татом таки змогли дістати дешеве обладнання: я купив та полагодив старенький ресивер "Хюмакс", а тато купив у знайомого бариги якусь криву тарілку, яку довелося "рихтувати" ногами, але завдяки цьому обладнанню тато нарешті зміг подивитися телеканали у нормальній якості, а не зі "снігом" та "подвоєннями". І не три-п'ять каналів, а десь півсотні, не враховуючи іноземні та "сміттєві".
