Какая беда. плачу...за что страдают и гибнут дети?
В этой многоэтажке 5 детей круглыми сиротами остались, троих взяли родственники, у двоих никого нет - пока государство. И не только в этом доме в Днепре, сколько еще детей осиротили орки...
Вже не пригадаю коли саме вперше спало на думку. Після Маріуполя? .... Вінниці? .... Чи Краматорська?
Уявив чергові зустріч чи виступ Зеленського. А може Кулеби. Або ж Рєзнікова. Неважливо кого саме. Головне що то представник України звертається до західної спільноти.
І ось він бере слово перед поважними зборами. З динаміків чути - "Слово надається .... України пану ...."
В залі затихає гамір і повисає гнітюча тиша.
На великому екрані позаду виступаючого темно. Поволі на ньому починають з’являються дитячі обличчя. Усміхнені. Великі очі. Цікавість у погляді. Все як має бути у звичайних дітей, які лише починають пізнавати великий світ навколо себе.
Але всі ці портрети - в траурних рамках.
Іх кількість зростає. Ось вже вщерть заповнено перший ряд. Другий. Третій. ....
Тільки-но закінчується черговий, як одразу ж починається новий. Здається це ніколи не закінчиться.
Сотні дитячих облич. Діти, які вже ніколи не побачать батьків, сонця, світу.
Оператор крупним планом вихоплює представника України:
- "
Дивіться, панове. Будь ласка, подивіться уважно. Ці маленькі українці вже загинули. Тому що нам нема чим було їх захистити.
Ми просили у вас зброю. Ми просили системи ППО. Літаки. РСЗВ й танки. Ми просимо все це й зараз.
Але ви кажете що не варто дратувати путіна й треба якось допомогти йому зберегти обличчя.
І ви не хочете Третьої світової.
Подивіться на тих, кого було вбито поки ви спочатку вирішували чи будете нам взагалі допомагати, а потім з’ясовували як саме це робитимете.
Подивіться уважно і скажіть.
Скільки ще українських дітей має загинути за вашої мовчазної згоди аби ви нарешті визначились хто є справжньою загрозою і що з нею треба зробити аби припинити вбивства?
Якою має бути для нас ціна ваших вагань?" ....
_______________________________________________________________
Добре що наразі ситуація з військовою підтримкою з боку наших союзників змінюється.
Але, нажаль, вона все ще не змінилася докорінно.
Тому лишається тільки молитися та сподіватися аби Дніпро став останнім містом й випадком, коли масово загинули мирні українці.