Статус: Офлайн
Реєстрація: 26.02.2007
Повідом.: 212846
Адреса: Харків
Реєстрація: 26.02.2007
Повідом.: 212846
Адреса: Харків
Що думає начальник Харківської ОВА про «не будуйте онкоцентр, бо прилетить». Чому не можна було вчасно примусово евакуювати всіх мешканців Куп’янська. Чи відчувають на Харківщині впевненість перед початком найважчого опалювального сезону часів війни. На ці та інші запитання в інтерв’ю МГ «Об’єктив» відповів Олег Синєгубов.
«Опалювальний сезон 2025/2026 буде дійсно найскладнішим з усіх попередніх»
– Пане Олегу, що ви особисто бачите головним пріоритетом своєї діяльності та роботи обласної військової адміністрації на найближчий час?
– Зараз основне – це пройти зиму, пройти опалювальний сезон. І про це нам нагадує ворог фактично щоночі. Сьогодні вночі (розмова відбувалася 6 жовтня – Ред.) був у нас досить серйозно пошкоджений один із енергетичних об’єктів, внаслідок чого майже 30 тисяч абонентів – це приблизно 40 тисяч людей були без електроенергії. Я не кажу вже про бізнес і все інше. Ми розуміємо, що це лише початок. З цим нам жити весь опалювальний сезон. І скажемо, що цей опалювальний сезон, 2025/2026, буде дійсно найскладнішим з усіх попередніх.
– Нещодавно був потужний обстріл, коли «прилітало» по об’єктах Нафтогазу. У Харківській області теж дуже сильно. Чи не є зараз така небезпека, що замість бити по електричній генерації, росіяни нам намагатимуться «вибити» газ? Тобто залишити нас без опалення іншим шляхом. Чи ми це передбачаємо?
– Відкрию вам таємницю. Вони це робили у 2022 році, у 23-му і у 24-му. Звичайно, вони нарощують свої можливості. Ми нарощуємо свої. Це абсолютно паралельні шляхи, якими вони йдуть. І по електрогенерації працюють, і по газу працюють, по газовидобутку працюють тощо. Ми неймовірними зусиллями зараз зберігаємо тиск газу в оселях. Це дуже важливо, щоб наші люди не відчули цих ударів. Однак, повірте, ціна цьому – цілодобова робота всіх служб – починаючи від військових і закінчуючи просто тими ремонтними бригадами, які іноді під обстрілами виїжджають і відновлюють і магістральні газопроводи, й супутню всю інфраструктуру.
– Я розумію, що зараз взагалі важко робити якісь прогнози. Але у вас, ймовірно, є якесь внутрішнє відчуття. Ви відчуваєте впевненість перед цією зимою?
– Важке питання. У собі ми впевнені. Усе буде залежати від дій ворога. Від дій наших військових. І ми робимо все можливе. Це питання на особистому контролі Президента, Прем’єр-міністра. І коли стається «приліт», ми одразу доповідаємо в режимі онлайн: скільки абонентів нам ще залишилося під’єднати, які ми заходи вживаємо, щоб у людей була електроенергія. Постійно працюють координаційні штаби та все інше. Я не кажу про кількість координаційних нарад, які ми проводимо до того, як відновимо електроенергію після удару всім споживачам. Ми про це не кажемо на загал, однак цим ми займаємося 24/7. Щодо впевненості. Маємо всі разом підтримувати наші Збройні сили. Бо лише так у нас буде впевненість у завтрашньому дні.
Для роботи ППО Харківська область унікальна
– Щодо Збройних сил. А саме щодо ППО. Зараз усі, хто живуть у Харкові, бачать як при атаці «шахедів» відбуваються вибухи в небі – антидрони збивають ворожі БпЛА. Це розпочалося відносно нещодавно. Наскільки цей новий вид ППО ефективний? І наскільки він нас захистить, як ви вважаєте?
– Те, що ви бачите, – лише невелика частина тих систем протидії, які в нас є. І в Харківській області в тому числі. Харківська область унікальна. Наприклад, у нас не можна застосувати систему ППО, яка стоїть на Чернігівщині, чи на Київщині, чи на Івано-Франківщині. Тому що, наприклад, «шахеди», які летять на Харків із півночі, за півтори хвилини вже над містом. Тому час на реагування невеликий. У нас застосовуються різні сили, в тому числі мобільні вогневі групи – вони залишаються, тому що ми фіксуємо висоти (на яких заходять ворожі БпЛА – Ред.) різні: і 3,5 тисячі метрів, і 100 метрів. Ми маємо застосовувати комбінований захист. Тому на різних ешелонах стоять різні види озброєння. Нам потрібно посилюватися. Ось я сьогодні прийшов до вас із наради з військовими. Визначили чергові потреби. Для нас це завдання, щоб ми забезпечили військових, щоб вони були ще більш ефективними на своїх лініях.
Фото: пресслужба ХОВА
– Як ви загалом оцінюєте ситуацію на фронті станом на зараз. Де в нас найбільш проблемні місця?
– Загальна теза: фронт у нас стабільний на всіх напрямках. І це є дуже важливим. Це дозволяє людям працювати, їздити по місту Харків і все інше. І бізнесу, що важливо, залишатись і мати хоч якусь стабільність і впевненість у завтрашньому дні. Північ Харкова стабільна. Вовчанський напрямок досить важкий. Там ворог не зупиняється. Куп’янський напрямок -найважчий зараз. І по місту Куп’янську – найважче. Це місто-герой. Тому що наші воїни найвищою ціною, ціною власного життя стримують там ворога. Триває військова операція наших Збройних Сил, про яку ми будемо згадувати трохи пізніше, коли Генштаб дозволить. Борівський напрямок досить важкий. Голова Борівської селищної військової адміністрації зазнав поранення, коли пересувався по місту. FPV-дрон влучив у цивільний автомобіль, який віз людей. Це ціна того, що люди залишаються на місцях і виконують свої обов’язки.
«Коли вже край, лише тоді ми можемо застосовувати крайні заходи»
– Щодо цивільних, які знаходяться зараз біля лінії фронту. Ви нещодавно повідомляли, що будете додатково розширювати територію евакуації. Звідки в нас планується ще евакуація?
– Давайте про евакуацію трохи поговоримо, бо це дуже важка тема. Чому? Тому що люди, на жаль, не дослухаються. Коли ми розпочинаємо евакуацію з населених пунктів, частина людей залишається до останнього.
– Ми бачимо Куп’янськ…
– Куп’янськ, Липці у свій час, Липецький напрямок. Куп’янський дуже важкий, тому що там перебуває біля 700 людей ще в самому місті. Для розуміння: цивільних ми залучати для заходів евакуації вже не можемо, тому що ворог обстрілює все – абсолютно всі цивільні автомобілі, цивільних просто на вулицях. І, звичайно, це ускладнює роботу нашим військовим. Коли вони працюють по самому місту та в самому місті щодо ліквідації диверсійно-розвідувальних груп, то, звичайно, цивільні люди, які там залишаються, їм заважають. Тому що ворог дуже підступний. Ми вже не говоримо навіть про міжнародні норми, правила і звичаї війни – про них ворог забув. Що вони не можуть перевдягатися в цивільний одяг і все інше. Це не працює абсолютно. І це, на жаль, ставить під ризик життя наших людей, наших військових, які працюють на цих напрямках. Тому евакуацію з міста Куп’янськ ми вже здійснюємо через наших військових, Національну поліцію, СБУ. І далі їх вивозимо. По Великобурлуцькій громаді ми плануємо застосовувати заходи примусової евакуації сімей із дітьми. Майже 700 сімей маємо вивезти звідти. Щодоби з Куп’янського та Борівського напрямків ми вивозимо біля 100-150 людей.
Фото: пресслужба ХОВА– Вони вже погоджуються?
– Скажімо так, дехто не погоджується. Вивозимо, застосовуємо примусову евакуацію. Але дехто погоджується. Однак усе одно важко. Тому що ті, хто залишилися, там дуже важко, в принципі, пояснити, що їм потрібно просто врятувати свої життя. Показуємо кадри, показуємо відео – те, що ми не можемо демонструвати на загал. Що це є пряма загроза для їхнього життя. А далі якось уже намагаємося їх евакуювати.
– Щодо евакуації, щоб завершити цю тему. Часто задають таке питання. У нас у коментарях – постійно. Чому ми не можемо не тільки сім’ї з дітьми, а взагалі всіх людей примусово евакуювати? Щодо Куп’янська це просто найпопулярніше зараз запитання. Бо вже більше як рік там іде евакуація. Зрозуміло, що зараз цивільні там заважають військовим. Чому ми не могли їх, умовно, «запакувати в автобуси» та вивезти? Я розумію, що це може наївно звучить, але люди питають таке.
– Абсолютно правильне питання. Дивіться. Тому що ми під час війни, найбільшої війни з часів Другої світової на теренах Європи, зберегли функції демократії. У нас діє на території нашої країни верховенство права… Потрібно ще вдосконалити законодавство щодо евакуації. І ці проєкти знаходяться на розгляді у Верховній Раді тощо.
– Треба знайти баланс між правом людини і…
– Між правом людини і правом війни, можна сказати. Там, де ми маємо можливість обмежувати права і свободи людей, бо це пряме обмеження прав і свобод людей – і на пересування в тому числі. Однак дійсно, коли йде війна, мова йде про життя, мова йде про національну безпеку, про цілісність нашої країни. Все ж таки, ми маємо це робити. Однак має бути чіткий алгоритм дій: те, що ми можемо робити, – те, що ми не можемо робити. І зараз лише так, за допомогою Національної поліції, наших військових, коли вже край, лише тоді ми можемо застосовувати крайні заходи для примусової евакуації.
Фото: пресслужба ХОВА
Донецькі на 90% виїжджають далі з Харківщини, куп’янські на 99% залишаються
– Плюс у нас же працює транзитний центр у Лозовій. Ми підставляємо плече сусіднім областям, зокрема Донецькій. Ми за досить великий проміжок часу евакуювали більше 6000 людей звідти. І щодоби через цей центр проходить до 200 людей. Тобто ми приймаємо людей, оформлюємо, збираємо всю необхідну допомогу для них – і далі перенаправляємо до інших територій, у місця тимчасового проживання.
– Вони здебільшого залишаються в Харківській області?
– Ні, здебільшого, 90%, виїжджають далі.
– І ті, які з Куп’янська? Чи це тільки з Донеччини?
– Ні, це лише Донецька область. Наші, куп’янські, залишаються 99% тут, на місцях. У нас у Харкові перебуває в місцях компактного проживання біля 9000 людей.
– Андрій Беседін, начальник Куп’янської МВА, повідомляв, що в Харкові організували центр саме для мешканців Куп’янська, в том числі для надання медичних послуг. Додасте подробиць?
– Так. Це центр по типу ЦНАПу. Він уже працює, але нарощуємо можливості. Тому що ми свого часу відкривали для 2000 людей, які евакуйовані. Потім додався Вовчанськ, Липці та інше. Тому, звичайно, маємо розширювати можливості. Це просто для людей, які прийдуть, щоб оформити, можливо, якісь документи по соцзахисту, по дітях, по працевлаштуванню тощо. Тобто це принцип єдиного вікна, де люди зможуть отримати всі необхідні консультації по всіх напрямках, у тому числі й по міжнародній нашій підтримці.
Проєкт підземної ОКЛ розробили так, щоб вона не простоювала в мирні часи
– А медицина в Харкові не перевантажена через те, що сюди прибуває велика кількість людей?
– Ми справляємося. Основний заклад охорони здоров’я на Харківщині – обласна клінічна лікарня -приймає на рік до 240 тисяч пацієнтів. Нам потрібно нарощувати можливості та нарощувати якість надання медичних послуг. Тому що, наприклад, після одного з ударів по місту Харкову (не буду зупинятися, якого саме), біля 110 людей потрапили одночасно в цю лікарню. І нам потрібно дуже швидко обстежити, надати допомогу й висококваліфіковане лікування, тому що мова йде про порятунок життів.
Фото: пресслужба ХОВА
– Крім цього, це має бути ще й безпечно. Тому запитання щодо проєкту будівництва підземної обласної лікарні. На якій усе стадії?
– Будь-які нові проєкти, які ми зараз реалізуємо, або реконструкція старих, передбачають укриття. Тому що в лікарнях це питання досить слабо було врегульовано. Ані в обласній лікарні такого укриття немає, ані в онкоцентрі. Ані в обласній дитячій лікарні, яку ми у 2022 році вимушено евакуювали на територію обласної дорослої, тому що обстріли, а укриття там, в принципі, немає ніякого. Тобто підвальне приміщення просто пристосоване для комунікацій – і все.
Дійсно ми розробляли проєкт [будівництва підземної обласної лікарні]. Він дуже складний, тому що є унікальним: такого ніхто не робив ані в нашій країні, ані у Європі точно – підземну лікарню. Це не укриття. Це саме підземна лікарня. 15 тисяч метрів. Тут і вентиляція, комунікації різні, операційні тощо. Це дуже складний проєкт.
– Я вірно розумію, що це будівництво під уже наявною будівлею?
– Ні, не під наявною будівлею. Це на території. Це буде окрема дворівнева будівля під землею. Однак складність у тому, що передбачаються виходи з усіх наявних приміщень і корпусів саме до цього приміщення. З ліфтами, з обладнанням. І дуже важливо було розробити такий проєкт, щоб воно не простоювало за мирних часів, а щоб використовувалося так само ефективно.
Перша презентація проєкту підземної обласної клінічної лікарні в Харкові, грудень 2024 року. Фото: ХОВА– До речі, у мене постійно це питання: що буде з усіма цими підземеллями…
– Дивіться. Там передбачений підземний паркінг. Це і безпека, коли автомобілі екстреної швидкої медичної допомоги спускаються одразу вниз. До кожного паркінг-місця буде підведений кисень і електроенергія, щоб у випадку необхідності оперативно збільшити кількість ліжко-місць. Ну і там ряд проєктів, про які зараз на загал казати не буду. Однак там і діагностика, й операційні, і все інше. І все це буде працювати в часи миру.
«Онкохворі чекати не можуть. І ми всі про це знаємо»
– Ви нещодавно анонсували, що буде продовження будівництва онкоцентру. Це дуже така болюча тема для Харкова, бо онкоцентр нам обіцяли ще задовго до початку великого вторгнення. І, насправді, я особисто вже й мріяти перестала, що він у нас колись буде. Але при цьому, думаю, ви читаєте, що пишуть люди в соцмережах з цього приводу. «Навіщо зараз?», «одразу прилетить», «стільки грошей – усе на вітер»… Як би ви на це відповіли? Навіщо зараз будувати новий онкоцентр?
– Дивіться, з приводу «прилетить» давайте проговоримо. «Прилетить» – може бути в будь-яку частину міста. Люди в місті Харкові живуть. Проживає наразі 1 мільйон 200 тисяч людей. Вони ходять у лікарні так само. Їм надається медична допомога. Працюємо над облаштуванням шкіл, над будівництвом підземних шкіл, у тому числі. Щоб діти пішли в школу, тому що люди тут залишаються, живуть і в Харкові бачать перспективу.
Фото: пресслужба ХОВАТепер з приводу онко, з приводу актуальності цього. У 2021 році було надано допомогу 60 тисячам онкохворих. Для розуміння, минулого року ця цифра вже зросла до 72 тисяч. І було проведено 5000 операцій за рік.
– При цьому населення, мабуть, зменшилося?
– Дивіться, населення-то зменшилося – з двохмільйонного міста по факту. Без урахування студентів, жителів агломерації. Тобто, корінного населення було 1,5 – 1,6 мільйона в Харкові. Зараз 1,2 мільйона. Однак онкоцентр, він же приймає всіх – і з області в тому числі. Він єдиний. Це єдина профільна лікарня на території нашої області. У 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення, онкоцентр не мав жодного сертифікованого укриття. І люди не припинили надання медичної допомоги, за що я безмежно вдячний (я завжди це кажу) нашим лікарям. Тому що онкохворі чекати не можуть. І ми всі про це знаємо. Тут і про діагностику, і про планове, і про позапланове, і про надання променевої терапії, хіміотерапії тощо. Тобто тут окрема категорія людей. Частина з них не поїде (або не має можливості, або просто не поїде) ані в Полтавську, ані в Київську, ані в Івано-Франківську область, або в Австрію, і все інше. Це з приводу актуальності.
Рішення щодо будівництва онкоцентру було прийнято ще у 2019 році. Президент тоді поставив завдання, щоб онкоцентр у місті Харкові був, тому що той старий, який є, він уже тоді не відповідав сучасним вимогам. Це м’яко кажучи. Далі розпочалося будівництво. Держава зі свого боку виконала всі абсолютні зобов’язання щодо фінансування. Однак підрядна організація, яка виграла тендер тоді, з якою був укладений договір про виконання робіт, неспроможна була їх виконати. Це львівська компанія. У 2021 році, коли мене призначили, було перше доручення – розібратися з цим онкоцентром і з цією ситуацією, яка сталася. Ми провели ряд зустрічей з підрядником, виявили дійсно, що вони неспроможні це взагалі виконати.
Будівництво онкоцентру в Харкові, листопад 2023 року. Фото: пресслужба ХОВА
Було прийнято рішення щодо розірвання договору з ними в односторонньому порядку. Після того були суди. Суди завершилися цього року, тому що ми мали з ними розрахуватися по факту виконаних робіт – і підвести риску. І після того розробити новий проєкт, тому що, по-перше, пройшов великий проміжок часу, майже п’ять років. Крім того, безпекові умови змінилися. І, звичайно, враховуючи безпекові умови, на першому етапі ми передбачили підземне укриття у вигляді підземного відділення. Це відділення велике, на 3,5 тисячі метрів квадратних. На 1100 людей. Це 400 людей самого медичного персоналу, інші – це пацієнти. Тобто всі, хто буде перебувати в основному лікувально-діагностичному корпусі, мають укритися в цьому укритті. Плюс там будуть проводитися оперативні втручання, операції, діагностика тощо. Тобто це відділення – це як саме підземна лікарня, яка працюватиме за будь-яких обставин, за будь-яких умов.
«Дороге обладнання буде під захистом»
– Я вірно розумію, що операції там будуть проводитися постійно – не в корпусі на поверхні, а саме під землею?
– Звичайно. Це ж і передбачається, щоб дороге обладнання було саме там – під захистом. Тому що, дійсно, зараз ми маємо надавати медичну допомогу. Але надаємо її не завдяки, а всупереч. Це правда.
– Взагалі, проєкт дуже дорогий. Де будемо брати фінансування? Чи в нас є гарантії, що воно буде?
– Наше завдання – залучити фінансування. Фінансування ми отримали від Міністерства охорони здоров’я. Там буде державний бюджет і міжнародні кошти. Тобто це буде спільна робота.
– На цей рік, я так розумію, 50 мільйонів ви казали?
– На цей рік, так, біля 50 мільйонів. Чому? Тому що ми передбачали те, що проєктування буде складне, буде йти біля восьми місяців. У жовтні ми планували вийти на тендер, що фактично й відбулося. Зараз, якщо пройде все правильно, буде оголошений переможець. І далі він розпочне роботи. І враховуючи той проміжок часу невеличкий, який залишиться (до кінця року – Ред.), там більше коштів на цей рік не потрібно.
Фото: пресслужба ХОВА
– Взагалі те, що будували до цього, воно хоч якось стане в нагоді? Його вписали в проєкт?
– Так, звичайно. Але там, для розуміння, десь приблизно 4% від усього плану першої черги. Це ми кажемо лише про першу чергу – 3,1 мільярда гривень.
– І коли вона має бути завершена?
– Цей проєкт розрахований, перша черга, на три роки – до 2028 року. Однак ми ж будемо зважати і на військові обставини, і повітряні тривоги, і все інше. Скажімо так, від трьох років і далі. Плануємо десь за чотири роки впоратися. Однак, у першу чергу буде реалізовуватися саме це підземне відділення.
«Плануємо будувати підземні школи всюди, де є діти»
– Якщо вже про підземелля, спитаю вас ще про підземні школи. Скільки їх зараз, скільки в планах?
– Завдяки реалізації політики профільних міністерств, Офісу Президента, завдання Президента з побудови безпечних освітніх середовищ, нам вдалося вивести з 1 вересня 40 тисяч дітей в офлайн або змішану форму навчання. Минулого року було лише 17 тисяч. Це для розуміння. Це для нас досить високий показник. Усього в нас 200 тисяч учнів у школах. Ті школи, які ми плануємо завершити до кінця цього року, дозволять нам вивести ще біля 40 тисяч дітей із 1 січня. Уже наближаємося до 50%. У 2022 році ми про це навіть і не мріяли. І ми цього року реалізуємо 38 проєктів підземних шкіл. З них сім – у місті Харкові, інші – це область. У нас – найбільша кількість з усіх областей. Але цьому передувала дійсно важка, копітка робота – щодо проєктування, оснащення, роботи з громадами, бо це так само їх завдання. І на наступний рік у нас уже готово біля 50 нових проєктів для підземних шкіл. Може хтось зазначити так само: «Може, і не потрібно, а може вже завершиться війна». Може. Однак ми все одно все нове будівництво маємо передбачати з цими підземними укриттями у вигляді бомбосховищ. Тому що наближеність до ворога, наближеність до кордону – ми маємо бути готовими до будь-яких викликів. Тому що сусід від нас за будь-яких обставин нікуди не подінеться.
– Наскільки близько до кордону та лінії фронту найближчі зі шкіл, які проєктують та будують? Тобто, де в нас дітям можна в принципі намагатися навчатися під землею?
– Там, де є діти, там ми всюди плануємо будувати підземні школи. Тому що їм потрібно буде навчатись. Окрім, наприклад, Великобурлуцької громади – там до лінії фронту від крайнього населеного пункту залишилося лише 15 кілометрів. Тобто, це, скажімо так, «сіра» зона вже, де ведуться активні бойові дії. Тому ми цей населений пункт не розглядаємо.
У Дергачах ми вже реалізуємо підземну школу. І там уже на завершальному етапі будівництво. Уже 90% виконання. Ми вже завершимо з 1 січня. Там більше 500 дітей підуть до школи. Будемо реалізовувати там ще один проєкт.
Будівництво підземної школи в Дергачах. Фото: ХОВА
Далі, можливо (зараз ще думаємо), в Циркунах з’явиться така підземна школа. Для розуміння: що таке підземна школа? Це завжди споруда подвійного призначення. Це не лише школа. Це укриття для людей, перш за все. Це бомбосховище. У більшості випадків, де ми це будуємо, – там немає взагалі жодного бомбосховища, в принципі. Наприклад, перша школа, яка була введена в експлуатацію в Україні за новими нормами та правилами, ДБН щодо укриттів, – це була саме підземна школа на Харківщині, в населеному пункті Коротич. Це Пісочинська громада. І в цьому населеному пункті жодного сертифікованого укриття не було. Тобто людям під час повітряних тривог, наприклад, у 2022 році, в принципі, не було де сховатися, окрім власних підвальних приміщень.
– Щодо будівництва шкіл маю спитати вас про школу в Печенігах. Багато було закидів до обласної адміністрації: нащо ви її ремонтували, нащо ви її будували – як і з онкоцентром. Що скажете у відповідь?
– По-перше, цей проєкт відновлення розпочинався після деокупації, у 2022 році. І там перебувало, в цьому населеному пункті, близько 2000 людей. І там були діти – ті, які повернулися. І запит, перш за все, від людей, від громади був: діти мають учитися, нам потрібна школа. Це перше. Друге: ми передбачали будівництво без жодного обладнання, просто нам потрібно було відновити конструктив цього закладу.
– Щоб він не зруйнувався остаточно?
– Абсолютно правильно. Далі. Третє. Ми там будуємо підземну школу. Там підземна школа буде, укриття так само.
«У нас тенденція щодо великого бізнесу, скажімо так, не досить гарна»
– Ще щодо безпеки. Щодо диференційованої повітряної тривоги, яку нещодавно запровадили не тільки в Харкові, а й у районах області. Чи є у вас вже інформація щодо того, чи мало це вплив на людей. Чи стали вони більш активно реагувати на тривогу та йти в укриття?
– Досить важко нам про це казати, однак люди в нас у Харкові не реагують на повітряні тривоги. Можливо, хтось реагує. І люди дійсно реагують на оці нічні масовані обстріли, масовані удари. А те, що вдень… Подивіться на сквери, парки, та просто на вулицю. Коли лунає повітряна тривога, досить невеликий відсоток людей поспішає укритися або в метрополітені, або в іншому приміщенні. Не реагують.
Фото: пресслужба ХОВА
– Я завжди за другу стіну заходжу.
– Ну, а на вулиці складно знайти другу стіну. Однак люди на вулицях, особливо ті, які тут пережили 2022-2023 рік, не особливо на це реагують. Однак диференційована повітряна тривога дійсно, перш за все, вплинула на роботу бізнесу. Бізнес більше став працювати. І це вкрай важливо, тому що ми це бачимо і за надходженням податків. На жаль, у нас тенденція щодо великого бізнесу, скажімо так, не досить гарна – я маю на увазі, по наповненню бюджету. Бізнес релокується, бізнес шукає інші можливості якось зберегти себе. І тут дуже важливо, щоби Міністерство економіки, весь Уряд розробив дійсно дієві кроки підтримання саме прифронтових територій. Те, що зараз було анонсовано і Президентом, коли він прибував на Харківщину, і прем’єр-міністр Юлія Свириденко, і віцепрем’єр пан Кулеба. Зараз дійсно є напрацювання, вони заведені до парламенту. Створюється фонд підтримки бізнесу стосовно державних гарантій під час страхування від військових ризиків – і все інше.
– Страхування дуже просили харківські бізнесмени.
– Ми з бізнесом постійно зустрічаємося. Вони навіть кажуть: нам не потрібно пільгове якесь оподаткування тощо. Тому що це вже проходили – досвід інших країн показав, що це веде лише до створення якихось таких «чорних» податкових ям. Нам потрібна просто підтримка. А це дешеві кредити, або просто кредити, тому що у нас зараз із цим досить важко.
– Ми ж у «червоній зоні», нам не дають…
– Бізнесу важко або майже неможливо отримати й міжнародні інвестиції. Тому що 100-кілометрова зона – це ризикована зона, й банки в заставу це майно не приймають. По-друге – це страхування. І от якщо буде дві такі опції, то бізнесу буде спокійніше. І плюс індустріальні парки, які будуть створюватися. Це трохи на майбутнє, однак все одно ми так само кажемо, що умови в індустріальних парках на прифронтових територіях для бізнесу мають відрізнятися від умов, у Білій Церкві, Львові, Івано-Франківську тощо.
Фото: пресслужба ХОВА
– Постійно обговорюється особлива економічна зона для Харківщини. Що ви з цього приводу думаєте?
– Назва, а за цією назвою… Зазвичай, особлива економічна зона передбачає саме пільгове оподаткування. Це не про це. Особлива економічна зона – це такий, знаєте, маркер. Однак все, що я зараз зазначив, має включатися в цю особливу економічну зону. Це пільгове кредитування, це страхування під державні гарантії та пільги для нового бізнесу, який буде заходити. Це або відшкодування вкладень та інвестицій, або гранти. Головне, щоб ці умови відрізнялися від тих, які будуть в центральній і західній частині нашої держави.
«Ми можемо скільки завгодно будувати лікарні, завозити нове обладнання, але…»
– У принципі зараз це розробляється? Нас чують у Києві?
– Так. Так само і про заробітні плати. Ми так само казали Президенту, що не може вчитель або лікар [на Харківщині] отримувати рівно стільки, скільки у Львові, Києві та Івано-Франківську. Тому що ми зараз спостерігаємо відтік кадрів. Ми можемо скільки завгодно будувати лікарні, нове завозити обладнання, але якщо висококваліфіковані працівники будуть у нас і далі виїжджати, то це тенденція дуже-дуже погана. І наше завдання зараз – зберегти цей кадровий потенціал.
– Вдається?
– Ми над цим працюємо. Вдається. Зараз є вже на виході розробка відповідних постанов і нормативних актів від МОЗу. Вони нас почули з приводу підвищення заробітних плат. Доводимо свою позицію. З МОНом так само – Міністерством освіти та науки. З приводу вчителів, вони вже анонсували підвищення. Однак нам дуже важливо, щоб лікар або вчитель отримував тут, на Харківщині, або на інших прифронтових територіях (Сумщина, Запоріжжя, Херсон…) більше, ніж на інших територіях.
Фото: пресслужба ХОВА– Щоб мотивувати їх тут працювати.
– Абсолютно правильно.
– Я правильно розумію, що «швидка» в нас уже отримує більше?
– Так.
«Комендантську годину поки не плануємо скорочувати. А далі подивимося»
– Ще щодо бізнесу. Чи є дані (не по штуках, скільки релокувалися), а загальна тенденція. Зараз виїжджають більш активно, ніж, наприклад, минулого року? Після цих «прильотів» навесні мені здавалося, що вони всі нас покинуть. І, може, хтось повертається з бізнесу?
– Є навіть і по штуках. Ми чітко розуміємо, що ми втратили 100 тисяч суб’єктів господарювання порівняно з 2021 роком. Відновлюється у нас бізнес – це малий і середній бізнес. Тобто це сфера обслуговування: кафе, бари, ресторани, барбершопи та все інше. Усе в нас є, тому що є люди. Тобто бізнес реагує на ті виклики, які в нас є – на ринок. Далі. У нас є питання по великому бізнесу. По великому, по середньому бізнесу. По підприємствах. Виїжджають, релокуються, створюють «клони» підприємств і все інше. Це тенденція досить погана, тому що це (великий бізнес – Ред.) – основа сплати податків і наповнення бюджету. Вони демонструють бажання повернутися, в тому числі ті платники податків, які входили до топ-5 платників податків України. Наприклад, той самий «Філіп Морріс». Однак ми розуміємо, що дуже важко буде його повернути навіть після завершення бойових дій. Однак, маємо над цим всі працювати. І в тому числі й державні інституції. Для створення таких умов, щоб бізнес повернувся.
– Відведений на розмову час у нас уже вичерпується, тому задам вам останні два питання. Одне коротеньке. Щодо комендантської години. Чи є позитична реакція бізнесу на скорочення комендантської години, і чи не плануєте, можливо, ще скорочувати?
– Це було побажання, передовсім, бізнесу. Ми зустрічаємося майже щотижня з бізнесом. І це вплинуло, їм допомогло, тому що вони можуть на годину більше працювати. І працівники встигають доїхати додому. І це не лише про харків’ян. Ті, які працюють у Харківському районі, у межах області теж. Ми досить довго радилися з нашими військовими, з правоохоронним блоком, чи не вплине це на обороноздатність. І ось таке рішення дійсно було прийнято. І це сприйнялося абсолютно позитивно. Щодо подальшого скорочення, поки що ми не плануємо далі скорочувати. А там уже подивимося.
– І завершити хочеться чимось позитивним. Я розумію, що зараз прогнози якісь робити дуже важко. Тому про особисте відчуття. Яким особисто ви бачите Харків і Харківщину, наприклад, за п’ять років?
– По-перше, це буде найкраще місто в Україні, яким воно, я переконаний, залишається й наразі. Тут будуть жити, будуть навчатись, будуть народжувати і будуть повертатися люди. Бо, ви знаєте, ми спілкуємося із тими людьми, харків’янами, які виїхали до того самого Києва тощо. Вони хочуть повернутися. Особливо ті, хто має сім’ї та дітей, тому що тут вся інфраструктура для цього створена. Це дійсно найкраще, найбільш комфортне місто. І для бізнесу, в тому числі, і для людей. Я переконаний, що Харків має чудове майбутнє, тому що тут сильні люди.
– У це й будемо вірити. Дуже вам дякую за розмову.
– Дякую вам.
Автор: Ксения Щитова
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.