Статус: Офлайн
Реєстрація: 28.04.2004
Повідом.: 11419
Реєстрація: 28.04.2004
Повідом.: 11419
Ідолопоклонництво: своє – бридке, чуже – святе...
Полностью - тут:
Посилання видалено
Перші християни уявляли Христа у вигляді вівці (рідше – риби). І вони малювали на дошці вівцю, ставали перед таким ідолом на коліна й били поклони. Лише Шостий Вселенський Собор у 692 році у 82 законі наказав, щоб християни малювали "Господа Бога Христа за людською природою, замість давнього образу у вигляді вівці".
Два парафіяни, яких Тарас Шевченко назвав "німими рабами", почувши "рідна українська національна віра", сказали: "Щось не все гаразд було з нашими предками, бо мали вони багато богів. Ось євреї завжди вірили в одного Бога. І тому з єврейського роду Ісус Христос вийшов". Чи справді у євреїв ніколи не було богів?
Біблія пише, що Іаков (Ізраель) та Рахіль – родоначальники народу єврейського, поклонялися багатьом богам-ідолам. Євреї, будучи кочівниками, возили з собою на верблюдах богів своїх. І всі єврейські боги пошановані у Біблії. Ніде не написано, що вони потворні, бісівські, нечестиві, бридкі.
Тому євреї мудрі, що люблять своїх богів (ідолів) і "не хочуть служити іншим богам" (5 кн. Мойсея, гл. 13;6). Всі "інші боги", тобто боги чужих народів, є для них неправдивими, у них виявлена чужа культура, чужі закони. І їх треба нищити – щоб чуже не панувало над рідним....
Полностью - тут:
Посилання видалено