Стаття 7. Гарантії держави щодо об’єктів добровільного декларування та суб’єктів декларування
1. Після закінчення процедури одноразового добровільного декларування держава гарантує суб’єкту декларування, що:
1) проти нього не будуть вживатися заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуватися запобіжні заходи та не буде вчинятися жодних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженню (крім виклику для допиту в якості свідка з метою встановлення обставин добровільного декларування) у зв’язку з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, отриманням, використанням зазначених в добровільній декларації об'єктів за будь-який період до дня закінчення процедури одноразового добровільного декларування, за ознаками злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212, 2121, статтею 366 (щодо складання, видачі, внесення завідомо неправдивих відомостей, іншого підроблення документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів, обов’язкових платежів), статтею 367 (якщо злочин пов'язаний з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України незалежно від часу вчинення, а розпочате кримінальне провадження буде закрите відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України;
2) проти нього не буде розпочато в будь-якій формі провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також за статтями 1551,162, 1621, 1622, 1631, 1632, 1633, 1634, 16313, 16314, 16315, 164, 1641, 1642, 16415, 1651, 1666 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо такі правопорушення пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, отриманням, використанням зазначених в добровільній декларації об'єктів за будь-який період до дня закінчення процедури одноразового добровільного декларування незалежно від часу вчинення адміністративного правопорушення;
3) проти нього не буде порушено провадження у справах про порушення митних правил, якщо такі правопорушення пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, переміщенням, отриманням, використанням зазначених в добровільній декларації об'єктів за будь-який період до дня закінчення процедури одноразового добровільного декларування незалежно від часу вчинення порушення митних правил;
4) його не буде притягнуто до фінансової відповідальності за порушення податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо такі порушення пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, отриманням, використанням об’єктів, зазначених в добровільній декларації.
2. Суб’єктам декларування держава після закінчення процедури одноразового добровільного (добровільного) декларування також гарантує:
1) звільнення від обов’язку надання інформації про джерела походження об’єктів декларування, вказаних в добровільній декларації;
2) збереження відповідними державними органами та їх посадовими особами таємниці щодо суб’єктів декларування та іншої інформації, що міститься в добровільній декларації за виключенням випадків надання такої інформації на вимогу державних органів відповідно до Кримінального процесуального кодексу України чи за рішенням суду, яке набрало законної сили.
3) заборону використання інформації, що міститься в добровільній декларації, в якості доказу вчинення будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення та/або в якості джерела виявлення чи встановлення обставин, що можуть свідчити про вчинення будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення;
4) заборону проведення контролюючими органами будь-яких перевірок дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, пов’язаних з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, отриманням, використанням об’єктів, зазначених в добровільній декларації, а також заборону притягнення до фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, щодо об’єктів, зазначених в добровільній декларації.
3. Відомості, що містяться в добровільній декларації і документах і (або) відомостях, що додаються до неї, визнаються службовою, банківською або іншою захищеною законом таємницею відповідно до вимог законодавства України. Режим зберігання таких відомостей і документів та доступу до них забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Суб’єкт декларування має право в будь-який час отримати копію своєї добровільної декларації. Посадові особи та працівники будь-яких органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ чи організацій, якими отримана та/або яким стала відома інформація, а також інші відомості, пов’язані з проведенням процедури добровільного декларування, не мають права поширювати такі відомості та інформацію як в період роботи в зазначених органах і організаціях, так і після свого звільнення.
4. Задекларовані суб'єктом подання добровільної декларації об’єкти декларування визнаються такими, що одержані (оформлені) без порушення податкового, валютного, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за умови закінчення процедури одноразового добровільного декларування.
5. Вчинені до набрання чинності цим Законом правочини щодо майна, зазначеного в добровільній декларації, не можуть бути визнані недійсними за ініціативою органів державної влади чи органів місцевого самоврядування крім випадків, коли таке майно не могло бути об’єктом одноразового добровільного декларування.
Зазначення у добровільній декларації відомостей про об’єкти одноразового добровільного декларування без відповідних правовстановлюючих документів не засвідчує право власності суб’єкта декларування на такі об’єкти.
Суб’єкт декларування відповідно до Конституції та законів України може без будь-яких обмежень користуватись своїм непорушним правом володіти, користуватись і розпоряджатись задекларованими в добровільній декларації об’єктами права власності, що належать йому на законних підставах.
6. У випадку, якщо об’єкт одноразового добровільного декларування знаходиться у спільній власності двох або більше осіб, проте добровільна декларація була подана не усіма з них, то передбачені цією статтею державні гарантії поширюються лише на осіб, які подали добровільну декларацію.
7. Готівкові кошти, відображені в добровільній декларації та внесені суб’єктом декларування на рахунки банків в Україні до дня подання такої декларації, у випадку прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних або рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (без віднесення банку до категорії неплатоспроможних) відшкодовуються державою через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі у встановленому законодавством порядку.
8. Надання державою передбачених цим Законом гарантій щодо об’єктів та суб’єктів добровільного декларування не залежить від факту повернення на територію України об’єктів, відомості про які містяться в добровільній декларації, за виключенням обов’язкового повернення (перерахування) грошових коштів, які зберігаються на рахунках в іноземних банках.
