Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Ну й час гарбузів та котиків :ги:

565088613_769590946076869_292218808586606794_n.webp
 
Ми вже у селі. Пощастило - брат їхав і навіть з мого району, так що забрав нас з дому. І його кума вже й кота готова забрати. Але тепер, коли це вже серйозно, мені й шкода, вже звикла і якось дивно буду почуватися без нього. Хоча перспектива заманлива і добре, що віддавати не аби кому. Ну є час подумати. Головне, щоб не вийшло, що залишу, а потім жалкуватиму.
 
Ми вже у селі. Пощастило - брат їхав і навіть з мого району, так що забрав нас з дому. І його кума вже й кота готова забрати. Але тепер, коли це вже серйозно, мені й шкода, вже звикла і якось дивно буду почуватися без нього. Хоча перспектива заманлива і добре, що віддавати не аби кому. Ну є час подумати. Головне, щоб не вийшло, що залишу, а потім жалкуватиму.
Що він поки їхав сильно кричав?
 
Що він поки їхав сильно кричав?
Ні, не кричав, разів десять нявкнув за всю дорогу. Спочатку боявся, заховався мені за спину, потім вже на колінах сидів. Але по машині лазити не схотів.
 
Ми вже у селі. Пощастило - брат їхав і навіть з мого району, так що забрав нас з дому. І його кума вже й кота готова забрати. Але тепер, коли це вже серйозно, мені й шкода, вже звикла і якось дивно буду почуватися без нього. Хоча перспектива заманлива і добре, що віддавати не аби кому. Ну є час подумати. Головне, щоб не вийшло, що залишу, а потім жалкуватиму.
Жалкуватимете і так і так.
Але без котика більше.
 
А зараз як? Вивчає нове помешкання?
Його вже навіть діти гладили. Спочатку ховався від них, але потім таки пересилив себе ))
Жалкуватимете і так і так.
Але без котика більше.
Та от і відчуваю, що нема ідеального рішення. Насправді мені його віддавати не хочеться, це я вже чітко розумію. Але скільки я ще витримаю... Те, що я на нього злюся - це взагалі недобре, далі ситуація може погіршитися, я ж дратівлива людина. Хз як бути. Може воно само якось покаже.
 
Його вже навіть діти гладили. Спочатку ховався від них, але потім таки пересилив себе ))

Та от і відчуваю, що нема ідеального рішення. Насправді мені його віддавати не хочеться, це я вже чітко розумію. Але скільки я ще витримаю... Те, що я на нього злюся - це взагалі недобре, далі ситуація може погіршитися, я ж дратівлива людина. Хз як бути. Може воно само якось покаже.
Головне це розуміти - що він не іграшка, а маленька особистість. З своїми забаганками, примхами, недоліками та перевагами. Головна перевага - це живе створіннячко, яке любитиме вас незалежно від вашого статусу, настрою і т.п. людських заморочок.
 
Доброго дня, як там Кицик, будиночок встояв? 😊
Віддала братовим кумам. Щойно поїхали. Він мене збудив о шостій і я прийняла рішення. Хоча дуже шкода, але кажуть, що не можна шкодувати, коли віддаєш тварин, тому умовляю себе, що і йому, і мені так буде краще. Але переживаю, щоб вони гарно про нього піклувалися. Я ж цих людей не знаю, вони навіть не в нашому селі.
Оце думаю, що я б мабуть не змогла займатися розведенням. З моєю тривожністю це стільки було б переживань чи люди не будуть їх ображати, чи добре доглядатимуть. Не хочу такої відповідальності.
Треба якось налаштувати себе, що мені не можна нікого заводити. Бо так наче хочеться, але як показала практика, я для цього не гожуся :(
 
Все буде добре, у вашого брата не може бути недобрих кумів. 😊
 
Назад
Зверху Знизу