Теплого Олекси, чи
Теплий Олексій – відоме православне свято, яке припадає на середину березневого місяця. 17 березня або 30 березня за юліанським календарем вшановується пам’ять Олексія – чоловіка Божого, що жив аскетичним побожним життям. Цей день нерідко називають водотоком чи пролитим глечиком, оскільки саме кінець березня знаменується відлигами. Вважається, що на
Теплого Олекси не треба сваритися та гнівити Бога та пам’ятати про мандрівників.
Як виникла ідея святкування Теплого Олекси?
Божий чоловік –
святий Олекса жив наприкінці 4-го та на початку 5-го століття. Парубок належав до знатного римського роду. Юнак одружився зовсім молодим за бажанням своїх батьків, проте зі своєю дружиною не проживав. Він повернув її свою обручку та пішов подорожувати. Його довга подорож тривала 17 років та проходила через країни Сходу – йому довелося деякий час мешкати на території сучасних Туреччини та Сирії.
Повернувшись до Риму, Олекса пішов до батьків, але не зізнався, що він їхній син, мешкав як жебрак під сходами, харчувався рештками та терпів знущання прислуги. Через наступні 17 років він відійшов у вічність помер. Тільки посмертно стало відомо, ким він доводився власникам садиби.
В Україні з давніх часів відзначають свято Теплого Олекси. Український народ завжди гостинно ставився до мандрівників та жебраків – Божих людей. На теренах нашої країни вважалося, що це свято – другий передвісник весни. Першим таким передвісником є День сорока мучеників, а третій – свято Благовіщення Господнього. Цього дня православні християни не працюють, а в народі вважають, що праця на Теплого Олекси може прогнівити весну.
Як святкувати Теплого Олекси?
Дівчата в українських селах йшли в поле з пирогом та великим клаптем полотна, щоб прикликати весну. Вони клали свої дари на землю та пропонували весні прийняти пригощання та нову обнову. 17 березня наші предки збирали березові бруньки – вважалося, що цього дня вони отримували цілющу силу. На вечерю готували напій з березового соку і меду.
Дівчата шили та вишивали сорочки та потайки від матерів йшли попід церкву і дарували їх жебракам. Такими вчинками можна було накликати до себе старостів. А ще дівчата гадали на нареченого. Для того вони підходили до верби, заплющували очі та навпомацки зривали гіллячку. Довга рівна гілка віщувала високого та стрункого нареченого. Зірвані у такий спосіб гілки освячували та торкалися ними до хлопців. Вважалося, якщо дівчина дрібненько перемеле кусочок верби та підкине його до їжі парубку, що сподобався, то він обов’язково її засватає.
Якщо день видався теплим, безсніжним, пасічники починають виносити надвір свої вулики. Під час цієї процедури вони приговорюють, щоб Бог беріг їхні пасіку та дарував хороший медоносний рік. Після цього бджіл випускають, щоб ті зробили свій перший обліт. Якщо на вулиці вирує негода та стоять морози, пасічники також просять у Бога врожаю та захисту, проте ще не випускають бджіл.
На
святого Олекси всі Олекси, Олексії та Олександри відзначають свої іменини.
Спостереження за тваринами
Цікаво, що рибалки вважають цього святого своїм покровителем. Кажуть, що хто не вшановує Олексу, тому нема чого сподіватися на хороший улов. Також є думка, що саме на свято Теплого Олексія щука хвостом пробиває лід – мабуть, тому що в кінці березня вона відкладає ікру.
Саме 17 березня лелеки повертаються з теплих країв. Раніше існував звичай, коли дівчата і діти, так би мовити, «перев’язували дорогу червоним поясом». Перед птахами кидали яскраві хустки, пояси чи вузли з тканини. Вважалося, що коли журавля або лелеки побачать яскравий клаптик матерії, вони покружляють над ним та оселяться поблизу. А лелек завжди вшановували як небесних птахів, які приносять щастя та вдачу. Також є повір’я, що крик журавля весною говорить про швидке настання літа. Також після Олекси день помітно стає довшим, недарма говорять: «Журавлі принесли полудень».
За спостереженнями мисливців
на Олексія із зимової сплячки прокидаються ведмеді, які залишають свої барлоги у пошуках їжі. Вважається, що в цей день вони ховаються по кущах, оскільки соромляться свого худорлявого тіла. 17 березня міняють свої нори на нові лисиці.
Також наші предки вірили, що
на Теплого Олекси вперше у році звучить пісня пташки-вівсянки. Якщо із пташкою перегукуватися та запрошувати її до лісу, то рік буде врожайним на гриби та ягоди.
Народні повір’я та прикмети
- Якщо Теплого Олекси буде спокійним та теплим, значить і на Великдень слід чекати теплої погоди. Холодна погода на Теплого Олекси віщувала прохолодну Пасху.
- Наші предки вірили, якщо на це свято день теплий та яскравий, рік буде урожайним. Холодна погода – до довгої затяжної весни.
- Якщо ви побачили сережки на ліщині на Теплого Олекси, зима остаточно закінчилася і почалася справжня весна.
- Перший обліт бджіл на Олексія свідчить про великий збір меду.
- Шпаки ховаються, а гуси літають дуже високо – варто готуватися до негоди.
- Безліч струмків і великі паводки на Теплого Олекси є передвісниками холодного дощового літа.
- Люди вважали, якщо в домі є новонароджена дитина, в борг давати не можна навіть сіль, оскільки так можна позичити щасливу долю немовляти.
- Після Теплого Олекси починалися польові роботи, люди починали сіяти редиску, ячмінь та інші культури.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Ну, не вийшло, значить.
Одне слово похвалити з сотень інших - це так собі комплімент 
Усі слова - як пісня, а одне взагалі найвищої майстерності!
);