Іронія
Куратор теми
Статус:
Offline
Реєстрація: 28.01.2013
Повідом.: 50490
Реєстрація: 28.01.2013
Повідом.: 50490
Мені подобається, гадаю, що таким чином текст стає виразнішим.
Мені подобається, гадаю, що таким чином текст стає виразнішим.
Ти поки що не плануєш повідомляти у групі? Бо люди б полайкали. І добре, що поки що небагато віршів, бо інакше найперші залишаться без рейтингу, до них можуть не дійти.
А я оце думаю, як нам повезло, що Котляревський свого часу не сказав "та ну нафіг нам ця силаботоніка, це кацапський винахід. Не треба нам ніякої Енеїди, не наш це жанр, в нас є свої коломийки". І сиділи б зараз без власної літератури взагалі.
Та планувала, думала навіть ще вчора, але так засмутилась, що руки опустились (
Там в першому варіанті текст також був хвилястий, але так некомфортно читати
А, ще буде виборка по хештегу. Теги вже зараз ставляться, але поки ніде в функціоналі не фігурують. Наразі присутній лише один популярний хештег - #вірші_війни
Сподіваюсь, років через 10 ніхто не згадає ні про росію, ні про те шо вони там "вигадали". А жанр лишиться у нас і розквітне українським колоритом
Це трохи інша ситуація. Віршові розміри були створені давно, усі почали їх використовувати, на різних мовах, там важко визначити авторство. Хоча є приналежність країні, наприклад, хайку чи ті ж коломийки.
Варто було від початку забити на правила : наголоси, відсутність пунктуації, оце б точно віддалило до нас від усталеного жанру, і - у противагу - наблизило б до найперших пиріжків, коли основним правилом було відсутність правил
Хоча себе пересилити важко, коли вже звик до правил.
Розміри, може і були, а от сам жанр "поема, написана в силаботонічній системі зрозумілою розмовною мовою" Котляревський спер у руських. В нас такого не було до нього. І тепер він вважається засновником української сучасної літератури, а ми маємо купу чудових творів.
Дуже рідко жанр визначається однім першим твором. Перший твір нічого не вартий, якщо ідея не була підхоплена і розвинута іншими авторами.
Я погоджусь з тим, що ми можемо спробувати відхилитись від стандартних правил, щоб дати пиріжкам можливість еволюціонувати в щось нове. Так само як хайку (чи хокку? плутаю їх) колись еволюціонували в пиріжки. І коли вони еволюціонують, це вже буде наш власний жанр. Але щоб це сталося, треба від чогось відштовхуватися, і в нашому випадку це саме пиріжки. Еволюція - річ поступоваВарто було від початку забити на правила : наголоси, відсутність пунктуації, оце б точно віддалило до нас від усталеного жанру, і - у противагу - наблизило б до найперших пиріжків, коли основним правилом було відсутність правил
До речі, не пізно це зробити
Котляревський міг написати і в іншому жанрі, і теж був би засновник сучасної укрліт. Справа ж не в тому, в якому жанрі він писав. Різниця в тому, що ніхто не кричав, що це жанр, виключно російський. А про пиріжки є такий постулат.
Забула сказати, що мають бути рими до наданих слів
В іншому жанрі писали і до Котляревського. От тільки жанри були геть інші. Котляревський вніс новаторство, почавши писати в легкій зрозумілій манері, і це мало успіх і дало поштовх для подальшого розвитку літератури. Але справа в тому, що таку манеру написання вигадав не він. Спочатку її почали впроваджувати російські автори, починаючи з Ломоносова з Тредіаковським, далі всякі Радіщеви, Деоржавіни і т.п. аж поки Пушкін не довів це все до апофеозу. Але початкова ідея писати
Звідки ти можеш знати, хто що кричав двісті років тому.
Воу, дякую! Ніколи не пам'ятаю цю дату )До речі, вітаю зі Днем програміста!
Ок, будемо вважати, що ти мене майже переконала
Для мене ті часи і зараз - це все-таки є різниця, але сперечатися мені набридло )) Та хочу зазначити, що якби українські пиріжки (а також інших народів), з'явилися до цієї війни, то відношення було б інше. Зараз це просто вийшла в пику росіянам.
