Если у собственника 1/9 части есть в собственности жильё... то в судебном порядке может получится принудительно лишить его права собственности на 1/9 часть... с выплатой компенсации, которая будет определена по стоимости этой части.... при чём для обращения в суд. такая компенсация должна быть внесена на депозитный счёт суда при подаче соответствующего иска...
Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників
1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
ну и одно из решений по аналогичному делу....
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Малінської С.М.,
Суддів: Даниленка В.М., Піддубного Р.М.,
при секретарях: Білицькій Ю.Є., Соколовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6, що діє у власних інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_8, до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про вселення в квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, треті особи: орган опіки та піклування Ленінської районної в м. Харкові ради, Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ГУМВСУ в Харківській області про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на частку квартири, зобов’язання зняти з реєстрації у житловому приміщенні, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2008 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому вказувала на те, що з січня 1997 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, який трагічно загинув у 2007 році.
Від вказаного шлюбу вона має двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2
Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на належну йому 1\4 частину приватизованої у свій час разом із батьками та його братом квартири АДРЕСА_1.
Зазначену спадщину, як спадкоємці першої черги за законом, прийняли батьки померлого - відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, сама позивачка, а також її діти.
Таким чином спадщина після померлого була розподілена між спадкоємцями в рівних частках, а саме по 1\20 частині зазначеної квартири з видачею кожному з них відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом.
До смерті свого чоловіка вони разом із ним та дітьми протягом тривалого часу постійно проживали в квартирі, яка стала об’єктом спадкування, але після загибелі останнього його батьки - відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що раніше проживали окремо, маючи свій власний будинок, переїхали проживати в спірну квартиру, змінили замки на вхідних дверях, ключів їй не дають і чинять усілякі перешкоди в користуванні успадкованим житлом, у зв’язку з чим вона з дітьми остаточно залишилася без житла й вимушена проживати зі своїми батьками.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що такими діями відповідачів порушуються її з дітьми законні права співвласників житлового приміщення, позивачка ОСОБА_6 просила суд вселити їх у спірну квартиру № 54, що розташована в АДРЕСА_1, заборонивши при цьому відповідачам вчиняти дії, які перешкоджають їй та її дітям проживати в цій квартирі та визначивши, що коридор, туалет, ванна кімната і кухня є місцями загального користування, якими вони б мали змогу вільно користуватися.
Крім того, позивачка ОСОБА_6 просила суд стягнути з відповідачів на її користь 10 000 грн. на відшкодування завданої їй діями останніх моральної шкоди.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, а також ОСОБА_3 заявлених позивачкою вимог не визнали й звернулися до суду із зустрічною позовною заявою про припинення права на частку у спільному майні зі сплатою відповідної грошової компенсації.
При цьому в обґрунтування своїх позовних вимог вказували на те, що позивачці ОСОБА_6 та її дітям на праві спільної часткової власності в порядку спадкування за законом належить по 1\20 частині спірної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,2 кв.м., яка складається з двох прохідних кімнат, загальною жилою площею 30,7 кв.м.
Тобто на кожного з них припадає по 2,21 кв. м. від загальної площі спірної квартири та по 1,535 кв.м. від жилої її площі, що загалом на трьох становить 6,63 кв. м. та 4,6 кв. м.
Позивачі за зустрічним позовом є співвласниками цієї квартири та їх частки у спільному майні складають: ОСОБА_2 - 1\4 + 1\20, ОСОБА_4 - 1\4 + 1\20, ОСОБА_3 - 1\4 її частина, що загалом становить 37,6 кв.м. від загальної площі квартири та 26,1 кв.м. від загальної жилої площі.
У квартирі постійно проживають дві сім’ї із 5 осіб: ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною та неповнолітнім сином, які займають кімнату площею 14,4 кв.м., а також ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які займають другу кімнату площею 16,3 кв.м.
Позивачка за первісним позовом ОСОБА_6 та її діти забезпечені житлом і мають на праві приватної власності приватизовану квартиру АДРЕСА_2, а тому їх вселення в спірну квартиру суттєво погіршить житлові умови інших співвласників цього житла та членів їхніх сімей, оскільки в одній кімнаті вимушені будуть проживати особи різної статі, що суперечить вимогам житлового законодавства.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що виділ позивачці та її дітям в натурі їхніх часток у спільному майні - спірній квартирі, як і спільне володіння та користування нею є неможливим, тим більше, що після смерті їхнього сина та відкриття спадщини між сторонами спору склалися вкрай неприязні відносини, позивачі за зустрічним позовом просили суд на підставі ст.ст. 183, 365 ЦК України припинити право ОСОБА_6 та її дітей на належні їм частки у спірній квартирі, яка є об’єктом спільної часткової власності, з виплатою останнім відповідної грошової компенсації у розмірі вартості цих часток, та визнанням права власності на вказані частки за позивачами.
Крім того позивачі за зустрічним позовом просили суд зобов’язати Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ГУМВСУ в Харківській області зняти ОСОБА_6 та її дітей з реєстрації у спірній квартирі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково.
Постановлено вселити ОСОБА_6 та її неповнолітніх дітей у квартиру АДРЕСА_1.
Заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вчиняти дії, які перешкоджають ОСОБА_6 та її дітям проживати в цій квартирі.
При цьому суд стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 200 грн., а також 8,50 грн. сплаченого судового збору та 7,50 грн. оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, відмовивши у задоволенні іншої частини заявлених ОСОБА_6 вимог
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 судом першої інстанції також відмовлено.
Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням та вважаючи його незаконним і несправедливим, відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просять скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
В обґрунтування своєї скарги апелянти посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
Зокрема, апелянти вказують на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про вселення позивачки ОСОБА_6 разом з її дітьми у спірну квартиру, яка є об’єктом спільної часткової власності сторін, та відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, не зважаючи на те, що позивачка на праві приватної власності має інше житло - приватизовану квартиру, її разом із дітьми частка в спірній квартирі є незначною, спільне володіння і користування цим нерухомим майном є неможливим в силу його специфічного призначення та вкрай неприязних відносин сторін, припинення права позивачки та її дітей на належні їм частки у спільному майні не завдасть будь-якої істотної шкоди інтересам останніх, а крім того, позивачі за зустрічним позовом були готові сплатити ОСОБА_6 ринкову вартість цих часток, але їхнє клопотання про надання можливості внести необхідні кошти на депозитний рахунок районного суду залишилося без уваги.
Представник позивачки ОСОБА_6 у своїх запереченнях на подану апеляційну скаргу просила відхилити цю скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним і обгрунтованим.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В даному ж випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, в більшій своїй частині не відповідає цим вимогам процесуального закону.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка ОСОБА_6 та її малолітні діти мають законне право володіти, користуватися й розпоряджатися належною їм на праві спільної часткової власності спірною квартирою й це право є непорушним, припинення права на частку у спільному майні - спірній квартирі завдасть істотної шкоди їхнім інтересам, оскільки іншого житла вони не мають, а крім того грошова компенсація співвласнику за частку у спільному майні може бути надана лише за згодою останнього.
Однак, з такими висновками районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки ці висновки суперечать матеріалам справи й не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.ст. 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2. річ є неподільною;
3. спільне володіння і користування майном є неможливим;
4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
Суд постановлює рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
При цьому вирішення питання судом про припинення права особи на частку у спільному майні пов’язане виключно з наявністю вищенаведених, передбачених законом підстав і будь-яким чином не пов’язується з бажанням чи небажанням останньої на отримання грошової компенсації у рахунок вартості належної їй частки.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цивільної справи, спірна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 44,2 кв.м. складається з двох прохідних кімнат загальною житловою площею 30,7 кв.м. і має кухню площею 4,9 кв.м., що виключає можливість проживання в ній двох чи більше сімей з протилежними інтересами.
Співвласниками вказаної квартири є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та діти останньої: ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі відповідних свідоцтв про право власності на житло в порядку здійсненої приватизації у березні 2000 року та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
При цьому частки співвласників у спільному майні - зазначеній квартирі складають: ОСОБА_2 - 1\4 + 1\20, ОСОБА_4 - 1\4 + 1\20, ОСОБА_3 - 1\4 її частина, що загалом становить 37,6 кв.м. від загальної площі квартири та 26,1 кв.м. від загальної жилої її площі.
Іншим співвласникам: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належить по 1\20 частині спірної квартири, тобто на кожного з них припадає по 2,21 кв. м. від загальної площі квартири та по 1,535 кв.м. від жилої її площі, що загалом на трьох становить 6,63 кв.м. та 4,6 кв.м.
Таким чином, частки останніх у праві спільної часткової власності на спірну квартиру є незначними.
Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_9 та успадкування належної тому частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, між сторонами спору виникли конфліктні питання щодо користування спірною квартирою, які з часом ще більше загострилися й переросли в край неприязні відносини.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25 лютого 2009 року об’ємно-планувальне рішення спірної квартири унеможливлює її поділ в натурі чи виділення кожному із співвласників окремої жилої площі. Ринкова вартість 1\20 частки цієї квартири з округленням становить 14 333 грн.
При цьому, як встановлено судом, позивачка за первісним позовом ОСОБА_6 та її малолітній син ОСОБА_7 на праві спільної власності мають інше житло - приватизовану АДРЕСА_2 у м. Харкові, тобто проблем щодо забезпечення їх житлом не існує, як не існує проблем з житлом і для малолітньої ОСОБА_8, яку до досягнення повноліття повинна утримувати її мати, забезпечивши при цьому й житлові умови.
Як вбачається з наданої до апеляційного суду банківської квитанції за № 2862.354.1
позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 внесено на депозитний рахунок апеляційного суду грошову суму в розмірі 42 999 грн. в рахунок компенсації вартості належних ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 часток у праві власності на спірну квартиру.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, а також приймаючи до уваги наявність усіх підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, які залишилися без належної оцінки суду першої інстанції, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2010 року не може бути визнане цілком законним, обгрунтованим, а тим більше справедливим, у зв’язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення, задовольнивши частково зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, а також ОСОБА_3 в частині, що стосується припинення права ОСОБА_6 та її дітей на частки у спільному майні - спірній квартирі з виплатою відповідної грошової компенсації, з чим остання в процесі розгляду справи апеляційним судом фактично погодилася й проти чого не заперечувала, визнавши право власності на ці частки за позивачами.
При цьому судова колегія вважає за необхідне змінити ухвалене по справі судове рішення й у частині, що стосується первісного позову ОСОБА_6, відмовивши в його задоволенні в повному обсязі з наведених вище підстав.
Що ж стосується зустрічних позовних вимог щодо зняття ОСОБА_6 та її дітей з реєстрації у спірній квартирі, то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вирішення цього питання в даному випадку не потребує судового втручання з огляду на приписи ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 319, 356, 365 ЦК України, ст.ст. 303, 304, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2010 року - змінити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Припинити право ОСОБА_6 на 1\20 частку, ОСОБА_7 на 1\20 частку, ОСОБА_8 на 1\20 частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, що належало їм на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом після ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Виплатити ОСОБА_6 з депозитного рахунку апеляційного суду Харківської області ( р\р № 37311006000174 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код 02894131) 42 999 (сорок дві тисячі дев’ятсот дев’яносто дев’ять) гривень в рахунок грошової компенсації - вартості 3/20 часток у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_6 та її неповнолітнім дітям: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом після ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в зв’язку з припиненням їх права власності на ці частки.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (за кожним із них окремо) право власності на 1\20 частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, що раніше належали ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 1 062 (одну тисячу шістдесят дві) грн. 30 коп. судових витрат, понесених останнім на оплату проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи, а також 25 (двадцять п’ять) грн. 50 коп. сплаченого ним судового збору та 30 (тридцять) грн. оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при подачі апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 понесені нею по справі судові витрати: 51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених при зверненні до суду з зустрічною позовною заявою.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: