День народження Юрія Шевельова

[Gata]

День народження Юрія Шевельова

З днем народження Юрія Шевельова нас усіх!
І треба ж, щоб саме цього дня - офіційно помер мер Харкова, який у передвоєнну осінь 2013-го (коли десь у кремлівських кабінетах вже планувалась майбутня "ХНР") санкціонував розбиття тільки-но встановленої, громадським спільнокоштом, меморіальної дошки Шевельову (звідтоді, до речі, так і не відновленої - !!!)...
Саме такі сюжети мав на увазі Геґель, коли писав про "іронію історії".
Харків'яни, відновіть дошку, га?
(Я думаю - це тепер як освятити місто, чи що...)
Доки цього не станеться, я наше з ЮШ "Вибране листування на тлі доби" буду перевидавати з тією самою обкладинкою 2013-го р., де ота "стіна в дірках" (з останнього фото) - у зловісно-червоній підсвітці: перший сигнал війни, поданий за 2 місяці до початку Майдану, "зачистка" Харкова, до приходу росіян, від надто вже явно-української пам'ятки просто в центрі...
Такого масштабу символи - важливі, дуже. Бо наша Катастрофа починалась, не забуваймо, таки з Харкова (в грудні 2013-го, виступаючи тут по свіжих слідах знищеної дошки, я вперше почула з залу фразу, якої довіку не забуду: "Мы - столица Голодомора!"). І так вийшло, що головним речником до-Голодоморного Харкова - свідком і відпоручником за наше Розстріляне Відродження перед цілим світом - судилося стати саме Ю. Шевельову; і війна на знищення, яку, то тайно, то явно, всі ці десятиліття провадив проти України Мордор, закономірно збігається - з війною його спецслужб проти Шевельова, живого й мертвого (як учора завважила в нашій радіорозмові Олена Гусейнова, з того можна було б зняти цілий детективний серіал для Netflix!), - а значить, і перемога наша в цій Столітній війні має починатися - зі зримого, наочного й повноправного (ПЕРЕМОЖНОГО!) повернення Шевельова Харкову. Повернення Харковом, собі, - Шевельова...
Нехай так і станеться.

Оксана Забужко

 

[Gata]

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[a999]

А хто это?

 

[МышаМаша]

А хто это?

Неоднозначный чувак.
На Западе признан талантливым писателем, но во время войны, можно сказать, помогал немцам на идеологическом фронте
Я лично не могу дать оценку.

 

[Два Миххея]

Неоднозначный чувак.
На Западе признан талантливым писателем, но во время войны, можно сказать, помогал немцам на идеологическом фронте
Я лично не могу дать оценку.

А тем кто помогал большевикам можете?

 

[Гість 103546]

но во время войны, можно сказать, помогал немцам на идеологическом фронте

На украинском языке? Наверняка топил за Украину отдельно от большевиков в те года.

 

[Gata]

А хто это?

Ю́рій Володи́мирович Шевельо́в (прізвище при народженні — Шнайдер, англ. George Shevelov; 17 грудня 1908, Харків — 12 квітня 2002, Нью-Йорк, США) — українсько-американський славіст-мовознавець німецького походженння; історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний **** НАН України (1991). 1949 — доктор філософії. Президент УВАН (1959—1961, 1981—1986).

**** Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США. Почесний доктор Альбертського, Лундського, Харківського університетів та Національного університету «Києво-Могилянська академія»[2][3][4][5]. Головний редактор журналу «Сучасність» (1978—1981). Автор низки фундаментальних мовознавчих праць: «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов'янської мови: історична фонологія загальнослов'янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979).

Автор науково обґрунтованої періодизації хронології історії української мови, яку на сьогодні підтримує більшість українських мовознавців[6].

Писав під різноманітними псевдонімами — Юрій Шерех, Гр. Шевчук, Григорій Шевчук, Шерех (Šerech, Sherekh, Sher)
Народився 17 грудня 1908 року в Харкові (нині Україна, тоді Російська імперія). Батько і матір походили із шляхетних московських родин етнічних німців. Батько Шевельова, Володимир Шнайдер, монархіст і генерал-майор російської імператорської армії, у зв'язку з початком Першої світової війни вирішив змінити своє прізвище з Шнайдер (у російському правописі — Шнейдер) на Шевельов, про що 1916 року він звернувся за дозволом безпосередньо до царя Миколи II. Як передає родинна легенда, він вибрав початкове Ш, «щоб не міняти міток на серветках». Мати Шевельова, Варвара Медер, пізніше змінила місце народження сина у документах на місто Ломжу (Польща), щоб унеможливити перевірку соціального походження сина органами більшовицької влади.

1931 року закінчив Харківський університет (тоді Педагогічний інститут професійної освіти). Тут же навчається в аспірантурі під керівництвом Леоніда Булаховського й успішно захищає 1939 року кандидатську дисертацію на тему «Із спостережень над мовою сучасної поезії. Ораторський жанр у політичній ліриці П. Г. Тичини».[8] Працював викладачем, потім доцентом Інституту журналістики (1933—1939) і Харківського університету (1939—1943). У 1930-ті роки Олесь Гончар був студентом Шевельова. Під час німецької окупації Харкова дописував до місцевої газети «Нова Україна» — надрукував рівно 20 статей. Шість під псевдонімом Г. Шевчук, 14 — під власним прізвищем[9]. Опублікував декілька власних віршів у журналі «Український засів», а також у празькому журналі «Пробоєм» 1943 року[10]. Від 1941 до 1943 був завідувачем кафедри української філології.

1943-го виїхав до Львова, де познайомився з Василем Сімовичем. У Львові співпрацював із часописом «Наші дні»[11], написав книгу «Внесок Галичини у формування української літературної мови», працював над підготовкою німецько-українського правничого словника, який не був завершений. У Львові проживав, зокрема, в будинку № 14 на Корняктґассе (тепер вулиці Конопницької)[12].

Восени 1944 переїхав до Німеччини. Доцент слов'янської філології Українського вільного університету (1946—1949). У 1949 році захистив докторський науковий ступінь в УВУ. Підготував книгу «Нарис сучасної української літературної мови». Активний учасник та заступник голови об'єднання українських письменників МУР у Німеччині (1945—1949).

За запрошенням німецького славіста Макса Фасмера дістав позицію лектора російської і української мов у Лундському університеті (Швеція, 1950—1952). В 1952—1954 працював в Гарвардському університеті (США). У 1953 році померла мати Шевельова, яка подорожувала разом з ним все життя. Засновник об'єднання українських письменників «Слово» в 1954 році. Через конфлікт з Романом Якобсоном змушений був перейти до Колумбійського університету (Нью-Йорк, 1954—1977).[13][14][15] **** Гуггенгеймського меморіального товариства (1958—1959). Президент УВАН у США (1959—1961 і 1981—1986).

1977 року вийшов на пенсію. 1979 року в Гайдельберзі була опублікована фундаментальна праця Шевельова «Історична фонологія української мови». Був редактором журналу «Сучасність» в 1978—1981 роках. Після здобуття Україною незалежності, кілька разів відвідував різні українські міста. Гроші одержані від Шевченківської премії Шевельов передав на розбудову Української гімназії № 6. Позитивно відгукувався про проект українського правопису, розробленого групою науковців на чолі з Василем Німчуком. Помер 12 квітня 2002 року у Пресвітеріанській лікарні у Нью-Йорку.

 

[МышаМаша]

А тем кто помогал большевикам можете?

Я не даю оценку, но могу понять.
А в данном случае, этот пассажир, насколько читал, был осведомителем НКВД, а потом стал служить ******ам. На мой взгляд, это приспособленчество, а не идейная борьба.

 

[Gata]

Неоднозначный чувак.
На Западе признан талантливым писателем, но во время войны, можно сказать, помогал немцам на идеологическом фронте
Я лично не могу дать оценку.

Він не письменник, а філолог-мовознавець. І "допомога" німцям - це те, що невігласи допа-гепа і Ко хотіли йому приписати. Та ще й розбили пам'ятну дошку людині, яка дійсно є гордістю та генофондом Харкова.

 

[МышаМаша]

На украинском языке? Наверняка топил за Украину отдельно от большевиков в те года.

***, да сами погуглите. Ничего он не топил за Украину. Просто писал заказные статьи с осуждением ***о- большевицкого режима. Пропагандист.

 

[МышаМаша]

Він не письменник, а філолог-мовознавець. І "допомога" німцям - це те, що невігласи допа-гепа і Ко хотіли йому приписати. Та ще й розбили пам'ятну дошку людині, яка дійсно є гордістю та генофондом Харкова.

Да поможет ему Святой Януарий.

 

[Гість 103546]

насколько читал, был осведомителем НКВД, а потом стал служить ******ам.

А кто писал сие? Степана Бандеру не напоминает?

 

[МышаМаша]

А кто писал сие?

Он сам в мемуарах. Я по диагонали пролистал, когда тема возникла с этой доской на стене.

 

[Gata]

На украинском языке? Наверняка топил за Украину отдельно от большевиков в те года.

Під час окупації він займався наукою. З ******ами не співпрацював, бо ненавидів як фашизм, так і більшовизм. Мав повне право назватися «фольксдойчем» (етнічним німцем з діаспори) – це б урятувало родину від голоду і страждань часів окупації Харкова – але не зробив цього. Втім, у 1943 році Шерех покинув Харків та виїхав із старенькою матір’ю до Львова. Саме мати Юрія Шевельова, наполовину німкеня, наполовину українка, допомогла йому написати перший твір українською.

Шевельов тоді ще української мови не знав і вважав її «немилозвучною», бо виріс у російськомовному середовищі. Зауваження двоюрідного брата – «Не може бути мова кількох мільйонів немилозвучною» – перевернуло життя Юрія назавжди.

Після завершення війни Ю. Шевельов працював в Українському Вільному університеті (Німеччина), за запрошенням німецького славіста Макса Фасмера читав лекції з російської і української мов у Люндському університеті (Швеція).

З 1952 року – в США. Стає найвідомішим славістом на Заході. Викладає в Гарвардському і Колумбійському університетах.

Завдяки Шереху українська мова входить в коло світових наукових інтересів. Якщо пересічний громадянин США знає Україну через братів Кличко чи Андрія Шевченка, то серед інтелектуальної еліти наша країна асоціюється саме з постаттю Юрія Шевельова.

Своїми дослідженнями він спростував офіційну радянську доктрину про існування східнослов’янської єдності, «братньої колиски трьох мов: російської, білоруської й української».

Йому вдалося науково довести, що українська мова бере свій початок з VII століття, а завершує формування у XVI ст. Саме це зробило вченого персоною нон-грата в СРСР на довгі роки.

Юрія Шевельова звинувачували в колабораціонізмі під час ******ської окупації, Олесь Гончар до кінця днів не міг пробачити своєму вчителеві нібито відмову допомогти визволити його з в’язниці, радянська історіографія писала, що вчений був ****отом НКВД, а в російській версії Вікіпедії й досі змальований демонічний образ одного із найвизначніших українських інтелектуалів ХХ століття.

Мабуть, північні сусіди ніколи не вибачать Шевельову його відому тріаду страшних ворогів України усіх часів: «Москва, кочубеївщина і провінціалізм».

За 93 роки свого життя він об’їздив півсвіту, але де б не працював Юрій Шевельов, місто Харків назавжди залишалося у серці письменника. Його книги – безцінна енциклопедія харківського життя першої половини ХХ століття, неупереджена розповідь про українську інтелігенцію, студентство, неповторну мистецьку ауру «першої столиці».

Про те, ким є Юрій Шевельов і який внесок у розвиток літературного мистецтва і мовознавства він вніс красномовно говорять епітети, які незмінно йому приписують. Він яскравий український лінгвіст, філолог і літературознавець, письменник, який вивчав історію літератури і згодом став сам літературним критиком, який написав сотні рецензій, є почесним учасником НАН України та Наукового товариства ім. Шевченка, а також Української Академії мистецтв і наук, є почесним доктором Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу "Сучасність".. Будучи автором книг з мовознавства, літературознавства, а також історичних публікацій, він зумів внести вагомий внесок в історію української, білоруської мов і реконструкцію праслов’янської, за що шанується як в Україні, так і в інших країнах.

 

[Бояна]

Повернення Харковом, собі, - Шевельова...

а може досить вже хвилювати Харківщину? що нам дасть ця дошка? аж нічого. а вам, мабуть моральну рівновагу?

и мне ***** на эти доски, живые люди важнее. а вы опять нагнетаете ситуацию! у нас своя восточно-украинская история и мы ее любим и не стыдимся , если что!!

 

[Гість 103546]

Он сам в мемуарах. Я по диагонали пролистал

Похоже диагональ сыграла злую шутку.

 

[Гість 103546]

а може досить вже хвилювати Харківщину? що нам дасть ця дошка? аж нічого. а вам, мабуть моральну рівновагу?

и мне ***** на эти доски, живые люди важнее. а вы опять нагнетаете ситуацию! у нас своя восточно-украинская история и мы ее любим и не стыдимся , если что!!

Как там - без роду без племени?

 

[Гелиос]

Неоднозначный чувак.
На Западе признан талантливым писателем, но во время войны, можно сказать, помогал немцам на идеологическом фронте
Я лично не могу дать оценку.

Не очень в кугсе, но если помогал нашим европейским братьям, а не ***обольшивакам значит человек достоен уважения.

 

[Бояна]

Как там - без роду без племени?

ну так вы у себя спросите.
у меня все нормуль. коренная Харьковчанка. до седьмого колена родословную знаю, если шо.

читайте внимательно весь текст про Шевельова (Шнейдера), и какое важное значение он имел для города. и пипец, как это сейчас важно!! это вообще самое необходимое для жителей города!

 

[Gata]

а може досить вже хвилювати Харківщину? що нам дасть ця дошка? аж нічого. а вам, мабуть моральну рівновагу?

и мне ***** на эти доски, живые люди важнее. а вы опять нагнетаете ситуацию! у нас своя восточно-украинская история и мы ее любим и не стыдимся , если что!!

ви просто історії не знаєте. ніякої "восточно-украінскоі історіі" не існує. і мені ***** на таких як ви, які батька й мати продадуть за гроші. а якщо ви понаїхавша чи нащадок понаїхавших із-за порєбріка, то тим більше *****.