Микола Воротиленко | 7.11.2013
1989 р. Постанова ЦК КПРС "Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі – російську". Те ж саме у проекті Конституції М. Горбачова.
1990 р. Верховна Рада Радянського Союзу ухвалила закон про мови народів СРСР. За російською мовою закріплено статус офіційної на всій території Союзу.
1990 р., липень. Прес-секретар Б. Єльцина заявив, що росія залишає за собою право порушити нерозв'язану, на її думку, проблему кордонів із республіками, які стали незалежними. Мер Москви Г. Попов у тому ж місяці поставив під сумнів суверенітет України щодо Криму й Одеської області.
1990 р. У Москві побачила світ книга О. Солженіцина "Как нам обустроить Россию". Автор звернувся зі "Словом до українців та білорусів", у якому відкрито заявив, що "придуманим фальшем" є твердження про "особливий український народ з особливою неруською мовою", починаючи з IX ст. Автор зазначає, що в Галичині за часів Австрії була вирощена "українська ненародна мова".
1992 р., травень. Верховна Рада Росії заявила, що акти про передачу Кримської області Україні не мають юридичної сили від моменту їх ухвалення.
1993 р., грудень. З'їзд народних депутатів Росії доручив Верховній Раді Росії розглянути питання щодо статусу українського Севастополя.
1993 р. Газета "Известия" (29.05.2003). "Кремль в отношении военного имущества на территории других республик фактически объявил полный беспредел: "все, что нам удастся захватить, где бы то ни было и как бы то ни было (включая угон, грабеж), – все наше".
1994 р., липень. Російський парламент, грубо порушуючи Конституцію України, ухвалив безпрецедентне рішення про надання Севастополю, що перебуває на території України, статусу міста Російської Федерації. Прихоплених раніше українських земель – Бєлгородщини, північної Чернігівщини, південної Вороніжчини, Ростовщини, Кубані – їм, виявляється, замало.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
"Не можна втрачати час і давати можливість Україні створити армію", - Анатолій Собчак, 1992 рік.
