Зомбиапокалипсис
В ордло тоже все были уверены, шо рассийя им поможет. Шо нужно тока повести референдум. Шо вот создадут они маладые республики и без биндер заживут.
Зажили.
Теперь вы идете по тем же граблям.
27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
В ордло тоже все были уверены, шо рассийя им поможет. Шо нужно тока повести референдум. Шо вот создадут они маладые республики и без биндер заживут.
Зажили.
Теперь вы идете по тем же граблям.
fesky64
F
Священный синод Украинской православной церкви (Православной церкви Украины) констатировал, что УПЦ сохраняет внутреннее единство и призывает епископат, духовенство и верных решать все вопросы, "избегая разжигания вражды и противостояния".
Синод также выразил поддержку предстоятелю церкви, митрополиту Киевскому и всея Украины Епифанию, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Интерфакс-Украина.
Согласно пресс-релизу, обнародованному по итогам Священного синода в пятницу, предусмотрено в течение месяца завершить регистрацию уставов управлений УПЦ (ПЦУ).
Кроме того, начат процесс регистрации в новой редакции уставов и монастырей, а также духовных учебных заведений УПЦ (ПЦУ).
Синод засвидетельствовал, что в своей деятельности УПЦ (ПЦУ) руководствуется Священным писанием, канонами Православной церкви, собственным статутом, утвержденным Объединительным собором 15 декабря 2018 года, Патриаршим синодальным Томосом про автокефалию от 6 января 2019 года, решениями собственных уставных органов. Источник:
Синод также выразил поддержку предстоятелю церкви, митрополиту Киевскому и всея Украины Епифанию, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Интерфакс-Украина.
Согласно пресс-релизу, обнародованному по итогам Священного синода в пятницу, предусмотрено в течение месяца завершить регистрацию уставов управлений УПЦ (ПЦУ).
Кроме того, начат процесс регистрации в новой редакции уставов и монастырей, а также духовных учебных заведений УПЦ (ПЦУ).
Синод засвидетельствовал, что в своей деятельности УПЦ (ПЦУ) руководствуется Священным писанием, канонами Православной церкви, собственным статутом, утвержденным Объединительным собором 15 декабря 2018 года, Патриаршим синодальным Томосом про автокефалию от 6 января 2019 года, решениями собственных уставных органов. Источник:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
fesky64
F
Что это у Зе-коМанды ? Одна рука не ведает, что творит другая ?
"Я против всяких переговоров, я военный человек", - Хомчак о переговорах с наемниками РФ
Начальник Генерального штаба Вооруженных сил Украины Руслан Хомчак заявил, что против всяких переговоров, поскольку является военным.
"Я против всяких переговоров, я военный человек", - Хомчак о переговорах с наемниками РФ
Начальник Генерального штаба Вооруженных сил Украины Руслан Хомчак заявил, что против всяких переговоров, поскольку является военным.
Про медиаблядей. Малейшая попытка подрезать им крылья (этож наши медиабляди, и это единственный способ их окоротить, взывать к какой-то этике - я тя умоляю, какая этика у ***дей) вызывала просто истерику у медиаблядей условнозападных и ***дских фридомов, интернэшнлов и прочей ****оты.
Плюс этих ***дей некоторых в ВР захотел опять таки наш нарид. Выход должен был быть. Но его не было.
Ищу я выход из ворот
Но нет его, есть только вход
И то не тот)
о как пердосы с яйцетрясами резвятся... 90% темы своим шлаком забили! и смотрю всем это очень нравится... не пробовали "буряков" кинуть им для аппетита? у меня уже лимит выбран, рад бы, да не могу... а то эта "тройка вороных" совсем уже распоясалась! видать амнистия им вышла по случаю прихода Зели... вот и отрываются на всю... еще и практиканта молоденького к себе в групповуху взяли!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.08.2016
Повідом.: 2280
Реєстрація: 10.08.2016
Повідом.: 2280
И мы, и вы)) вместе целая страна
Думаю что никто не даст Зе слить Украину. Чай не 14 год. А вот бурление местной ваты - это страшно. Люди, не имеющие мозгов в большой концентрации живущие рядом - это трагедия, сравнимая с войной...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
поздно - запись сделана, ручка положена.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.09.2010
Повідом.: 916
Реєстрація: 23.09.2010
Повідом.: 916
Ну ты посмотри, грабил, аж ласты заворачивались!
Объясни-ка мне, почему он, ограбив напрочь Украину, стал на треть беднее? Как так вышло, что когда он пришёл грабить, у Украины был пустой бюджет и армия гола-боса (тм); а когда уходил с поста, ограбленная Украина имеет наполненный бюджет, пополненный звр и современную армию с отличным вооружением?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Шо тока на допросах не пели, доказывая свою невиновность и непричастность, гражданин Боширов)))
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Это что ж получается, Герой Украины Филарет - раскольник?!! Т.е. *******тские попы были правы, анафемствовав его?!
ОРДіЛО змінює риторику
На окупованому Донбасі активізувалися ініціативи щодо повернення до складу України на правах автономії
Фундаментальні зсуви в українській політиці супроводжуються певним пожвавленням в ОРДіЛО. У керівництві так званих республік (реальному, а не номінальному), схоже, також намітилися перестановки. І хоча на відміну від української політики всі процеси на окупованих територіях відбуваються дуже закрито, кулуарно та непрозоро, деяка інформація все ж таки спливає на поверхню.
Чутки про зміну російських кураторів «республік» уже давно циркулюють у ЗМІ та популярних Telegram-каналах. Але тепер вони, схоже, стають реальністю. Одразу кілька джерел повідомило про те, що замість Владіслава Суркова, котрий опікувався різними невизнаними утвореннями, які Москва наплодила на території пострадянських держав, куратором «ЛДНР» буде колишній посол РФ у Білорусі Міхаіл Бабіч.
Інформація про це з’являлася у ЗМІ й раніше, але увагу на неї звернули вже після того, як Бабіча зі скандалом звільнили з посади посла. Пропрацював він у Мінську менш як рік, але запам’ятався низкою скандальних та відверто хамських заяв на адресу білоруської влади. І вона, певна річ, мати справу з таким послом відмовилася. МЗС Білорусі заявило, що російський посол «не бачить жодної різниці між російським федеральним округом та незалежною державою». Ця заява викликала захват у російських націоналістів, але Путіну все ж таки довелося піти на поступки й відкликати занадто активного чиновника.
Зрозуміло, що після скандалів у Білорусі авторитет Бабіча в очах російських імперців істотно зріс. І його можлива поява в іпостасі куратора «ЛДНР» червоно-коричнева публіка зустріла з радістю. Мовляв, буде добре, якщо Бабіч і до «народних республік» ставитиметься як до російських федеральних округів. Але емоції, як часто буває в цієї категорії громадян, запаморочили логіку та здоровий глузд. Мало хто з них задумався, що фактично політика Бабіча в Білорусі виявилася такою самою «конструктивною», як і весь російський шовінізм. Гучні й хамські заяви, що так потішили плебс, насправді завдали шкоди й тільки погіршили відносини між країнами. І навряд чи такі методи можуть бути ефективними в майбутньому.
Про новий напрям роботи Бабіча Москва поки що не повідомила, але різні джерела підтверджують, що він уже працює з так званими республіками. «Офіційно Кремль поки що не підтверджує роботи Бабіча по Україні. Проте він уже працює по «ЛДНР». Інспектує, оцінює обстановку, проводить закриті зустрічі та консультації. За підсумками будуть подальші кадрові та політичні рішення», — прокоментував інформацію про кураторство Бабіча відомий бойовик «ДНР» Алєксандр Жучковскій.
У соціальних мережах уже анонсують чистки в керівництві «республік» і висловлюють сподівання на те, що Бабіч почне залізною рукою боротися з розгулом мародерства та грабунку (язик не повертається називати це «корупцією») в ОРДіЛО. Однак з огляду на той факт, що злодійство вже давно є національною ідеєю самої РФ і заохочується «верхівкою», навряд чи в цьому на Донбас чекають якісь зміни. Зрештою, Бабіч теж фігура не самостійна. Він просто черговий гвинтик у наскрізь корумпованому та проржавілому механізмі російської влади.
Утім, багаторічний куратор «ЛДНР» Владіслав Сурков теж поки що нікуди не пішов і, очевидно, остаточно йти не збирається. Принаймні нині він усіляко демонструє свою присутність. Кілька днів тому зустрічався з номінальним керівником «ДНР» Денисом Пушиліним у Ростові-на-Дону, де вони разом відвідали турнір із боїв без правил, поруч сиділи на трибуні й охоче фотографувалися. Однак Пушилін, залишаючись людиною Суркова, схоже, у реальності вже мало на що впливає. На відміну від покійного Олександра Захарченка, який разом зі своїм соратником Тимофєєвим-Ташкентом насправді контролював ситуацію на ввіреній йому території, Пушилін робить переважно показові виступи: виголошує промови, грає на гітарі та озвучує чергові заяви. Реальна влада зосереджена в руках тих, хто контролює економічний блок ОРДіЛО, тому фактично впливовішою за Пушиліна фігурою в «ДНР» на сьогодні є так званий прем’єр Олександр Ананченко. І, схоже, саме його та його людей відтепер курируватиме Міхаіл Бабіч. Сурков, за повідомленнями з ОРДіЛО, від справ повністю не відійде, але його вага вже не буде такою, як раніше.
Утім, хай там ким є новий куратор, політику РФ щодо України та окупованих територій явно визначатиме не він. Хоч би скільки російські націонал-патріоти тішилися імперськими переконаннями Бабіча, він, як і Сурков, не ухвалюватиме стратегічних рішень самостійно і втілюватиме в життя те, що накажуть Путін та його оточення. А генеральна лінія щодо Донбасу після приходу нової влади в Україні також може змінитися. Не секрет, що російське керівництво розраховує на перезавантаження відносин і пожвавлення переговорів щодо реінтеграції окупованих районів Донбасу (зрозуміло, на умовах Москви). І якщо нова українська влада буде готова піти на поступки та легалізувати окупацію Донбасу у вигляді будь-якої автономії, росія охоче цьому сприятиме. І тоді весь імперський запал Бабіча різко випарується й говоритиме він у тому самому ключі, у якому останні п’ять років висловлювалися представники російські влади: Донбас — територія України, і ніякого визнання «республік» не буде.
Сьогодні куратори «ЛДНР» (очевидно, в межах загравання з новою українською владою) вже пробують запустити лінію на реінтеграцію до України. Свідченням цього є небачений у попередні п’ять років «флешмоб». Жителів ОРДіЛО (переважно підневільних бюджетників і студентів) змушують записувати звернення до президента Володимира Зеленського з проханням про автономію «ДНР» та «ЛНР» у складі України. Уяви*ти собі таке раніше було неможливо. Починаючи з 2014‑го офіціоз бойовиків постійно підкреслював, що ніякого повернення в Україну бути не може, а тих самих підневільних бюджетників виганяли на вулиці з плакатами «Не хочемо працювати на Україну». Але тепер тональність різко змінилася, жителям Донбасу наказали вимагати вже не «повернення в рідну гавань», а автономію в складі України.
З такої нагоди бойовики поспіхом створили спеціальний сайт «Вибір Донбасу», на якому нібито населення окремих районів Донецької та Луганської областей підписується під зверненням до Зеленського: «Ми, жителі Донбасу, вимагаємо в президента України Володимира Зеленського припинити обстріл наших будинків! Вимагаємо повернути пенсії людям! Вимагаємо надати нам право говорити рідною, російською мовою! Ми вимагаємо амністію для всіх учасників конфлікту! Дайте нам можливість розвивати нашу економіку! Дайте нашій міліції нас захищати! Ми вимагаємо автономію для Донбасу!».
Голосування на сайті є абсолютною бутафорією. Користувачеві достатньо просто вписати своє ім’я та місто проживання у форму, а також завантажити фото. Усі охочі можуть ввести будь-які дані незалежно від місця проживання. Серед «підписантів» уже можна побачити фотографії ****оакторів, а також випадкових людей, за яких «проголосували» без їхнього відома. Наприклад, мера Сєверодонецька Валентина Казакова. Тож відбувається чергова імітація.
Зважаючи на те, що без згоди згори нічого подібного на окупованих територіях з’явитися не могло, немає жодних сумнівів, що проситися в Україну «активістам» наказало «керівництво». Наскільки всі ці дії серйозні, поки що незрозуміло. Можливо, йдеться лише про зондування громадської думки чи якісь ритуальні реверанси в бік нового українського президента. Поки звернення до української влади з проханнями про автономію виходять не від офіційних осіб, а від незрозумілих «активістів», від таких ініціатив завжди можна демонстративно дистанціюватися і вдати, ніби нічого не сталося.
Отже, робити якісь висновки щодо поточних подій поки що зарано. Єдине, що можна сказати точно: забирати собі ОРДіЛО Кремль як не планував, так і не планує. Він і надалі використовуватиме окуповані райони Донбасу виключно як розмінну монету в протистоянні із Заходом та українською владою. Тому на тих, хто надто радів видачі російських паспортів і сприймав це мало не як визнання «республік», чекає чергове розчарування в лідері РФ.
Денис Казанський
Матеріал друкованого видання № 21 (601) від 23 травня
На окупованому Донбасі активізувалися ініціативи щодо повернення до складу України на правах автономії
Фундаментальні зсуви в українській політиці супроводжуються певним пожвавленням в ОРДіЛО. У керівництві так званих республік (реальному, а не номінальному), схоже, також намітилися перестановки. І хоча на відміну від української політики всі процеси на окупованих територіях відбуваються дуже закрито, кулуарно та непрозоро, деяка інформація все ж таки спливає на поверхню.
Чутки про зміну російських кураторів «республік» уже давно циркулюють у ЗМІ та популярних Telegram-каналах. Але тепер вони, схоже, стають реальністю. Одразу кілька джерел повідомило про те, що замість Владіслава Суркова, котрий опікувався різними невизнаними утвореннями, які Москва наплодила на території пострадянських держав, куратором «ЛДНР» буде колишній посол РФ у Білорусі Міхаіл Бабіч.
Інформація про це з’являлася у ЗМІ й раніше, але увагу на неї звернули вже після того, як Бабіча зі скандалом звільнили з посади посла. Пропрацював він у Мінську менш як рік, але запам’ятався низкою скандальних та відверто хамських заяв на адресу білоруської влади. І вона, певна річ, мати справу з таким послом відмовилася. МЗС Білорусі заявило, що російський посол «не бачить жодної різниці між російським федеральним округом та незалежною державою». Ця заява викликала захват у російських націоналістів, але Путіну все ж таки довелося піти на поступки й відкликати занадто активного чиновника.
Зрозуміло, що після скандалів у Білорусі авторитет Бабіча в очах російських імперців істотно зріс. І його можлива поява в іпостасі куратора «ЛДНР» червоно-коричнева публіка зустріла з радістю. Мовляв, буде добре, якщо Бабіч і до «народних республік» ставитиметься як до російських федеральних округів. Але емоції, як часто буває в цієї категорії громадян, запаморочили логіку та здоровий глузд. Мало хто з них задумався, що фактично політика Бабіча в Білорусі виявилася такою самою «конструктивною», як і весь російський шовінізм. Гучні й хамські заяви, що так потішили плебс, насправді завдали шкоди й тільки погіршили відносини між країнами. І навряд чи такі методи можуть бути ефективними в майбутньому.
Про новий напрям роботи Бабіча Москва поки що не повідомила, але різні джерела підтверджують, що він уже працює з так званими республіками. «Офіційно Кремль поки що не підтверджує роботи Бабіча по Україні. Проте він уже працює по «ЛДНР». Інспектує, оцінює обстановку, проводить закриті зустрічі та консультації. За підсумками будуть подальші кадрові та політичні рішення», — прокоментував інформацію про кураторство Бабіча відомий бойовик «ДНР» Алєксандр Жучковскій.
У соціальних мережах уже анонсують чистки в керівництві «республік» і висловлюють сподівання на те, що Бабіч почне залізною рукою боротися з розгулом мародерства та грабунку (язик не повертається називати це «корупцією») в ОРДіЛО. Однак з огляду на той факт, що злодійство вже давно є національною ідеєю самої РФ і заохочується «верхівкою», навряд чи в цьому на Донбас чекають якісь зміни. Зрештою, Бабіч теж фігура не самостійна. Він просто черговий гвинтик у наскрізь корумпованому та проржавілому механізмі російської влади.
Утім, багаторічний куратор «ЛДНР» Владіслав Сурков теж поки що нікуди не пішов і, очевидно, остаточно йти не збирається. Принаймні нині він усіляко демонструє свою присутність. Кілька днів тому зустрічався з номінальним керівником «ДНР» Денисом Пушиліним у Ростові-на-Дону, де вони разом відвідали турнір із боїв без правил, поруч сиділи на трибуні й охоче фотографувалися. Однак Пушилін, залишаючись людиною Суркова, схоже, у реальності вже мало на що впливає. На відміну від покійного Олександра Захарченка, який разом зі своїм соратником Тимофєєвим-Ташкентом насправді контролював ситуацію на ввіреній йому території, Пушилін робить переважно показові виступи: виголошує промови, грає на гітарі та озвучує чергові заяви. Реальна влада зосереджена в руках тих, хто контролює економічний блок ОРДіЛО, тому фактично впливовішою за Пушиліна фігурою в «ДНР» на сьогодні є так званий прем’єр Олександр Ананченко. І, схоже, саме його та його людей відтепер курируватиме Міхаіл Бабіч. Сурков, за повідомленнями з ОРДіЛО, від справ повністю не відійде, але його вага вже не буде такою, як раніше.
Утім, хай там ким є новий куратор, політику РФ щодо України та окупованих територій явно визначатиме не він. Хоч би скільки російські націонал-патріоти тішилися імперськими переконаннями Бабіча, він, як і Сурков, не ухвалюватиме стратегічних рішень самостійно і втілюватиме в життя те, що накажуть Путін та його оточення. А генеральна лінія щодо Донбасу після приходу нової влади в Україні також може змінитися. Не секрет, що російське керівництво розраховує на перезавантаження відносин і пожвавлення переговорів щодо реінтеграції окупованих районів Донбасу (зрозуміло, на умовах Москви). І якщо нова українська влада буде готова піти на поступки та легалізувати окупацію Донбасу у вигляді будь-якої автономії, росія охоче цьому сприятиме. І тоді весь імперський запал Бабіча різко випарується й говоритиме він у тому самому ключі, у якому останні п’ять років висловлювалися представники російські влади: Донбас — територія України, і ніякого визнання «республік» не буде.
Сьогодні куратори «ЛДНР» (очевидно, в межах загравання з новою українською владою) вже пробують запустити лінію на реінтеграцію до України. Свідченням цього є небачений у попередні п’ять років «флешмоб». Жителів ОРДіЛО (переважно підневільних бюджетників і студентів) змушують записувати звернення до президента Володимира Зеленського з проханням про автономію «ДНР» та «ЛНР» у складі України. Уяви*ти собі таке раніше було неможливо. Починаючи з 2014‑го офіціоз бойовиків постійно підкреслював, що ніякого повернення в Україну бути не може, а тих самих підневільних бюджетників виганяли на вулиці з плакатами «Не хочемо працювати на Україну». Але тепер тональність різко змінилася, жителям Донбасу наказали вимагати вже не «повернення в рідну гавань», а автономію в складі України.
З такої нагоди бойовики поспіхом створили спеціальний сайт «Вибір Донбасу», на якому нібито населення окремих районів Донецької та Луганської областей підписується під зверненням до Зеленського: «Ми, жителі Донбасу, вимагаємо в президента України Володимира Зеленського припинити обстріл наших будинків! Вимагаємо повернути пенсії людям! Вимагаємо надати нам право говорити рідною, російською мовою! Ми вимагаємо амністію для всіх учасників конфлікту! Дайте нам можливість розвивати нашу економіку! Дайте нашій міліції нас захищати! Ми вимагаємо автономію для Донбасу!».
Голосування на сайті є абсолютною бутафорією. Користувачеві достатньо просто вписати своє ім’я та місто проживання у форму, а також завантажити фото. Усі охочі можуть ввести будь-які дані незалежно від місця проживання. Серед «підписантів» уже можна побачити фотографії ****оакторів, а також випадкових людей, за яких «проголосували» без їхнього відома. Наприклад, мера Сєверодонецька Валентина Казакова. Тож відбувається чергова імітація.
Зважаючи на те, що без згоди згори нічого подібного на окупованих територіях з’явитися не могло, немає жодних сумнівів, що проситися в Україну «активістам» наказало «керівництво». Наскільки всі ці дії серйозні, поки що незрозуміло. Можливо, йдеться лише про зондування громадської думки чи якісь ритуальні реверанси в бік нового українського президента. Поки звернення до української влади з проханнями про автономію виходять не від офіційних осіб, а від незрозумілих «активістів», від таких ініціатив завжди можна демонстративно дистанціюватися і вдати, ніби нічого не сталося.
Отже, робити якісь висновки щодо поточних подій поки що зарано. Єдине, що можна сказати точно: забирати собі ОРДіЛО Кремль як не планував, так і не планує. Він і надалі використовуватиме окуповані райони Донбасу виключно як розмінну монету в протистоянні із Заходом та українською владою. Тому на тих, хто надто радів видачі російських паспортів і сприймав це мало не як визнання «республік», чекає чергове розчарування в лідері РФ.
Денис Казанський
Матеріал друкованого видання № 21 (601) від 23 травня
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
А шпиль в Солсбери?!)))
Ладно, не ***, Капустин, в наших Палестинах войны не будет, никуда бежать не надо.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
*****, только не это!!! Я такого не переживу!!!!))))
Ох ты и *******)))) Интересно, твои дети читают твою страницу?)))
Павел Казарин: Уроки английского
Когда глава Администрации президента Украины предлагает вынести на референдум договоренности о мире с Россией – это не демократия. Это попытка избежать ответственности.
В одном из фантастических романов пилотам космических кораблей запрещалось играть в симуляторы. Все потому, что симулятор дарил иллюзию, будто любую ошибку можно переиграть – достаточно лишь вернуться к последнему сохраненному моменту. Я все чаще вспоминаю этот эпизод.
Наш мир устроен сложно. Для того чтобы определиться со сценарием, необходимо четко осознавать все возможные последствия. В этом сегодня убеждаются граждане Великобритании, проголосовавшие на референдуме за выход из ЕС. Оказалось, что никто не объяснял сторонникам Брекзита реальных последствий. Например, масштаба экономических убытков для британской экономики. Или величины «отступных». Или волны насилия в Северной Ирландии. Того самого насилия, которое сошло на нет, в том числе, благодаря тому, что обе стороны конфликта в свое время оказались внутри ЕС – и граница между ними фактически исчезла.
Возможно, им это и объясняли, но совершенно не факт, что они это слышали. Или что готовы были понять. В конце концов, любую идею можно облечь в привлекательную упаковку – и продать избирателю. Сценарий капитуляции можно объявить таким, что «снизит издержки», «вернет солдат по домам» и «остановит смерти». Только он будет молчать о том, какую цену придется за это заплатить. Нежелание выигрывать собственную войну чаще всего приводит к необходимости гибнуть на чужих.
Нет никакого «небесного обывателя», который «соль земли» и «глас Божий». Мы живем в мире сложных вещей. Я не умею чинить микроволновки и не очень хорошо знаю принцип их действия. Я могу разобрать свой смартфон – но не уверен, что сумею собрать. За медицинскими диагнозами я предпочитаю обращаться к врачам, а машину отдавать в автосервис. В каждом из перечисленных случаев я знаю о том, что мне придется расплачиваться за собственную самонадеянность.
Премьер-министр Великобритании Джеймс Кэмерон был противником Брекзита. Но именно он объявил о проведении референдума по этому вопросу. Он просто не хотел брать на себя ответственность за его «непроведение». Хотел выбить козырь из рук своих политических оппонентов. И всю кампанию высказывался в пользу сохранения Британии в ЕС. Но он не угадал.
52% британцев решили иначе. Собственными руками погрузив страну в глубочайший политический кризис. Открыв ворота для экономического кризиса – которым чреват «жесткий сценарий» выхода Британии из Евросоюза. С них нечего взять – они просто не учли всех последствий. Но их должны были учесть политики. Те, что хотели Брекзита, и те, что его не хотели, но, тем не менее, запустили этот сценарий.
Во многих ситуациях референдум – это лишь способ снять с себя ответственность. Ту самую, что политик получает, когда побеждает на выборах. Сама концепция представительной демократии должна среди прочего выполнять функцию «защиты от *****а». Чтобы не делать общее будущее заложником ситуативных настроений или сознательно ретранслируемых иллюзий.
Люди могут ошибаться. Обыватель может верить в концепцию «плоской земли», но это не повод впускать эту теорию в школы. Люди могут не верить в прививки – но это не основание, чтобы от них отказываться. Стремление растворить персональную ответственность в коллективной, размазать ее максимально тонким слоем по всей стране не имеет ничего общего с демократией. Как бы не пытались убедить нас в этом сознательные провокаторы или полезные *****и.
В конце концов, демократия от охлократии отличается не только четырьмя буквами, но еще и вероятностью катастрофы.
Когда глава Администрации президента Украины предлагает вынести на референдум договоренности о мире с Россией – это не демократия. Это попытка избежать ответственности.
В одном из фантастических романов пилотам космических кораблей запрещалось играть в симуляторы. Все потому, что симулятор дарил иллюзию, будто любую ошибку можно переиграть – достаточно лишь вернуться к последнему сохраненному моменту. Я все чаще вспоминаю этот эпизод.
Наш мир устроен сложно. Для того чтобы определиться со сценарием, необходимо четко осознавать все возможные последствия. В этом сегодня убеждаются граждане Великобритании, проголосовавшие на референдуме за выход из ЕС. Оказалось, что никто не объяснял сторонникам Брекзита реальных последствий. Например, масштаба экономических убытков для британской экономики. Или величины «отступных». Или волны насилия в Северной Ирландии. Того самого насилия, которое сошло на нет, в том числе, благодаря тому, что обе стороны конфликта в свое время оказались внутри ЕС – и граница между ними фактически исчезла.
Возможно, им это и объясняли, но совершенно не факт, что они это слышали. Или что готовы были понять. В конце концов, любую идею можно облечь в привлекательную упаковку – и продать избирателю. Сценарий капитуляции можно объявить таким, что «снизит издержки», «вернет солдат по домам» и «остановит смерти». Только он будет молчать о том, какую цену придется за это заплатить. Нежелание выигрывать собственную войну чаще всего приводит к необходимости гибнуть на чужих.
Нет никакого «небесного обывателя», который «соль земли» и «глас Божий». Мы живем в мире сложных вещей. Я не умею чинить микроволновки и не очень хорошо знаю принцип их действия. Я могу разобрать свой смартфон – но не уверен, что сумею собрать. За медицинскими диагнозами я предпочитаю обращаться к врачам, а машину отдавать в автосервис. В каждом из перечисленных случаев я знаю о том, что мне придется расплачиваться за собственную самонадеянность.
Премьер-министр Великобритании Джеймс Кэмерон был противником Брекзита. Но именно он объявил о проведении референдума по этому вопросу. Он просто не хотел брать на себя ответственность за его «непроведение». Хотел выбить козырь из рук своих политических оппонентов. И всю кампанию высказывался в пользу сохранения Британии в ЕС. Но он не угадал.
52% британцев решили иначе. Собственными руками погрузив страну в глубочайший политический кризис. Открыв ворота для экономического кризиса – которым чреват «жесткий сценарий» выхода Британии из Евросоюза. С них нечего взять – они просто не учли всех последствий. Но их должны были учесть политики. Те, что хотели Брекзита, и те, что его не хотели, но, тем не менее, запустили этот сценарий.
Во многих ситуациях референдум – это лишь способ снять с себя ответственность. Ту самую, что политик получает, когда побеждает на выборах. Сама концепция представительной демократии должна среди прочего выполнять функцию «защиты от *****а». Чтобы не делать общее будущее заложником ситуативных настроений или сознательно ретранслируемых иллюзий.
Люди могут ошибаться. Обыватель может верить в концепцию «плоской земли», но это не повод впускать эту теорию в школы. Люди могут не верить в прививки – но это не основание, чтобы от них отказываться. Стремление растворить персональную ответственность в коллективной, размазать ее максимально тонким слоем по всей стране не имеет ничего общего с демократией. Как бы не пытались убедить нас в этом сознательные провокаторы или полезные *****и.
В конце концов, демократия от охлократии отличается не только четырьмя буквами, но еще и вероятностью катастрофы.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Забыл русский, пока по таиландам шароёбился?
Тогда поясню - только те, кто тулит клевету с грамматическими ошибками и при этом коверкают ник.
нет, не забыл. просто привычка уточнять у непорядочных людей, что конкретно они имели в виду, дабы исключить в дальнейшем всякие недоразумения и манипуляции.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.09.2010
Повідом.: 916
Реєстрація: 23.09.2010
Повідом.: 916
Чей ты клон? Не узнаю Вас в гриме (с)
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
о как...
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Вот об этом я и говорил)
ну что же... раз САХАР не желает вычищать всю эту шелупонь из темы, придется сделать им обрезание - все трое спамеров дружно взявшись за руки отправляются в список игнорирования... так что можете тут ****ь, сколько захотите! всё равно не оценю ваши старания...
а вы давайте дальше развлекайте троллей... закончится всё тем, что модеры просто удалят эту тему, как мусорную... и потом эти же твари будут в других темах драть горло "какое вторжение? какая война? где? а вы докажите! вон даже темы такой уже на форуме нет"
а вы давайте дальше развлекайте троллей... закончится всё тем, что модеры просто удалят эту тему, как мусорную... и потом эти же твари будут в других темах драть горло "какое вторжение? какая война? где? а вы докажите! вон даже темы такой уже на форуме нет"