Сказати, що при цьому на території Придністров’я утворилася якась самостійна держава, теж було б великим перебільшенням. Швидше – склався кримінальний режим, який існує на російські гроші в атмосфері безправ’я. Але цей режим корумпує не тільки сам себе, а й політиків і підприємців на вільній території. Можна як завгодно довго говорити про боротьбу з корупцією, принципи європейської інтеграції і нової економіки, але коли поруч з тобою – «чорна діра», яка не має справжніх кордонів, але може в разі чого користуватися твоїм законодавством, твоїми митними терміналами та податковими правилами – держави ти не збудуєш. Не кажучи вже про те, що в твоїй країні – справжній осередок антидержавної пропаганди, носії якої постійно взаємодіють з громадянами на вільній території. Чи варто дивуватися, що на останніх президентських виборах в Молдові переміг проросійський політик-популіст Ігор Додон, який не приховує своїх зв’язків із Кремлем. Влада Придністров’я влаштувала спеціальне підвезення своїх виборців на дільниці в Молдові. Так, жителі сепаратистського анклаву – все ще громадяни Молдови, від якої вони хочуть відокремитися. І готові голосувати так, як їм скажуть у Москві.
Що робити, якщо немає можливості звільнити окуповані території? Для початку – визнати, що вони окуповані. Що немає контролю над ними. Що ці території – разом зі своїми підприємствами і мешканцями – не перебувають в українському правовому полі. Не треба відмовлятися від своєї землі. Але й не треба робити вигляд, що той, хто живе на вільній Україні, і той, хто перебуває під російською окупацією, мають одні і ті ж можливості. Громадянство – це не тільки паспорт. Це ще й система зобов’язань. Так, потрібен план звільнення Донбасу. Але потрібна і програма допомоги тим, хто хоче покинути окуповані території в тому випадку, якщо окупант не піде. І розуміння тими, хто залишиться, що з певного моменту за їхнє майбутнє буде відповідати окупант.
І ще Україні потрібний справжній кордон. Із Росією і тими територіями, які вона окуповує. Можна називати цей кордон лінією зіткнення, але він повинен бути. А після звільнення Донецька та Луганська – ця межу буде прибрана. Але поки що це фактично такий самий кордон України, як на Хуторі Михайлівському. Це межа, за якою починається окупація.
Потрібно думати не про те, як інтегрувати окуповані території в Україну, а про те, як уникнути такої інтеграції до повного закінчення окупації. Я абсолютно не сумніваюся, що коли останній окупант і останній найманець покине землю Донбасу, не буде ніякої різниці між Донецьком і Маріуполем, Сватовим і Луганськом.
Але поки там є ворог – там є Придністров’я.
наебать сейчас можно РАЗ. потом денег не дадут. или ты считаешь, что чуваки из мвф имеют википедическое образование и им можно регулярно впаривать одно и тоже с разным названием?
если они дают кредит и надеются его вернуть то как они это себе представлют, если знают, что все уже распиздили? т.е. они просто так дают деньги?
там и бан не за горами