Статус:
Offline
Реєстрація: 22.04.2009
Повідом.: 20422
Реєстрація: 22.04.2009
Повідом.: 20422
чи потрібні в україні нові вибори державної влади?
допоки впевнено відповісти на ці запитання дуже складно. але зрозуміло одне, що нинішня влада дуже швидко втрачає кредит довіри у суспільства україни, який отримало на останніх виборах. існуючий наразі владі треба терміново вносити зміни не тільки на підвищення ефективності власної діяльності, але й задля того, щоб повернути довіру у суспільства.
з самого початку. кожна влада й зокрема люди, що прийшли до влади діють в реальних обставинах. які ж вони?
нова влада прийшла на протестному русі, за умов, коли проти україни розпочалась війна.
прийшла до влади не команда, яка була об"єднана конкретною спільною метою та відповідною програмою дій, а окремі особистості. до того ж команда підбирається заздалегідь під сформовану програму і, відповідно, кожний член цієї команди мав знати, за яку частину програми він відповідає. у нашому випадку тільки після приходу до влади президент під себе став формувати політичну партію (яка доречі не стала визначальною силою у парламенті, а вимушена була створювати коапліцію). програма реформ була проголошена, а виконавців під цю програму підбирають і досі. до того ж, призначення іноземців на ключові посади свідчить про те, що у президента та прем"єра немає сформованої команди фахівців під виконання проголошених реформ і вони вимушені запрошувати фахівців-іноземців. це на вищому ешелоні влади. а на місцях можна впевнено стверджувати що таких команд, які знають що їм треба робити, й досі немає. через невизначеність завдань будь які люди, що приходять до влади на будь яких рівнях працюють, м"яко кажучи, не узгоджено, а значить і нефективно.
економіка. спадок більше 70 млрд. доларів зовнішних боргів, причому 40 млрд. набрав янукович за три роки його правління. і їх треба віддавати. цілком зрозуміло, що в умовах війни, економічної кризи і необхідності проведення ключових реформ це дуже великий тягар. а реформи треба робити, бо, навіть, подальшої міжнародної допомоги не можна очікувати. крім того, потрібно 15 млрд. доларів, щоб розкрутити економіку країни. в країні йде війна. відповідно, для відновлення армії та її боєздатності необхідні дуже великі гроші. і ця обставина теж безперечно накладає додаткові навантаження на економіку країни.
виходячи із необхідності проведення непопулярних (в соціальному сенсі) реформ владі треба мати абсолютну впевненість у роботі фіскальних та силових структур. але існуюча дотепер система цих структур, що пов"язана із тотальною корупцією, не спроможна вирішити усі проблеми реформування у всіх сферах життя. відтак усі ці відомства вимагають докорінного реформування та майже повної заміни кадрів. оскільки країна демократична, то дуже великі завдання стоять і перед судовою системою (яка теж є повністю корумпованою), щоб усі питання, які виникатимуть при впровадженні реформ, проходили у правовому полі. задля цього має бути докорінне реформування, як, власне, прокуратури та судової системи, так і законодавчої бази.
помітний дуже потужний опір існуючої системи погрожуючим їй допоки ще віртуальним змінам. по суті справи на тлі кволих потуг реформування країни йде скажений спротив олігархів, на економічному, міжнародному та інформаційному фронтах.
суспільство по суті справи відсторонено від інформації про перебіг подій в україні в усіх сферах життя. немає, зокрема, системної інформації щодо поточного перебігу подій в реформуванні країни та переспектив й позитивних очікувань від наслідків реформ. складається загальне враження про те, що керівництво країни займається виключно "латанням дирок" і не займається системними питаннями комплексного реформування держави.
виникає запитання, якщо це керівництво держави не може ефективно діяти, то, може, треба обрати нових людей до влади? нові вибори? але ж, а кого обирати? чи є у в україні натепер така політична партія з харізматичним лідером, яка має чітку програму реформування країни та команду фахівців, що здатні діяти швидко та ефективно задля здійснення цієї програми? допоки впевнено відповісти на ці запитання дуже складно. але зрозуміло одне, що нинішня влада дуже швидко втрачає кредит довіри у суспільства україни, який отримало на останніх виборах. існуючий наразі владі треба терміново вносити зміни не тільки на підвищення ефективності власної діяльності, але й задля того, щоб повернути довіру у суспільства. відтак владі треба постійно вести діалог з українським суспільством, а не тільки з лідерами закордонних країн. щоб влада та суспільство не жили кожний своїм окремим життям. бо це, мені здається, найголовніша вада сучасної української влади.
допоки впевнено відповісти на ці запитання дуже складно. але зрозуміло одне, що нинішня влада дуже швидко втрачає кредит довіри у суспільства україни, який отримало на останніх виборах. існуючий наразі владі треба терміново вносити зміни не тільки на підвищення ефективності власної діяльності, але й задля того, щоб повернути довіру у суспільства.
з самого початку. кожна влада й зокрема люди, що прийшли до влади діють в реальних обставинах. які ж вони?
нова влада прийшла на протестному русі, за умов, коли проти україни розпочалась війна.
прийшла до влади не команда, яка була об"єднана конкретною спільною метою та відповідною програмою дій, а окремі особистості. до того ж команда підбирається заздалегідь під сформовану програму і, відповідно, кожний член цієї команди мав знати, за яку частину програми він відповідає. у нашому випадку тільки після приходу до влади президент під себе став формувати політичну партію (яка доречі не стала визначальною силою у парламенті, а вимушена була створювати коапліцію). програма реформ була проголошена, а виконавців під цю програму підбирають і досі. до того ж, призначення іноземців на ключові посади свідчить про те, що у президента та прем"єра немає сформованої команди фахівців під виконання проголошених реформ і вони вимушені запрошувати фахівців-іноземців. це на вищому ешелоні влади. а на місцях можна впевнено стверджувати що таких команд, які знають що їм треба робити, й досі немає. через невизначеність завдань будь які люди, що приходять до влади на будь яких рівнях працюють, м"яко кажучи, не узгоджено, а значить і нефективно.
економіка. спадок більше 70 млрд. доларів зовнішних боргів, причому 40 млрд. набрав янукович за три роки його правління. і їх треба віддавати. цілком зрозуміло, що в умовах війни, економічної кризи і необхідності проведення ключових реформ це дуже великий тягар. а реформи треба робити, бо, навіть, подальшої міжнародної допомоги не можна очікувати. крім того, потрібно 15 млрд. доларів, щоб розкрутити економіку країни. в країні йде війна. відповідно, для відновлення армії та її боєздатності необхідні дуже великі гроші. і ця обставина теж безперечно накладає додаткові навантаження на економіку країни.
виходячи із необхідності проведення непопулярних (в соціальному сенсі) реформ владі треба мати абсолютну впевненість у роботі фіскальних та силових структур. але існуюча дотепер система цих структур, що пов"язана із тотальною корупцією, не спроможна вирішити усі проблеми реформування у всіх сферах життя. відтак усі ці відомства вимагають докорінного реформування та майже повної заміни кадрів. оскільки країна демократична, то дуже великі завдання стоять і перед судовою системою (яка теж є повністю корумпованою), щоб усі питання, які виникатимуть при впровадженні реформ, проходили у правовому полі. задля цього має бути докорінне реформування, як, власне, прокуратури та судової системи, так і законодавчої бази.
помітний дуже потужний опір існуючої системи погрожуючим їй допоки ще віртуальним змінам. по суті справи на тлі кволих потуг реформування країни йде скажений спротив олігархів, на економічному, міжнародному та інформаційному фронтах.
суспільство по суті справи відсторонено від інформації про перебіг подій в україні в усіх сферах життя. немає, зокрема, системної інформації щодо поточного перебігу подій в реформуванні країни та переспектив й позитивних очікувань від наслідків реформ. складається загальне враження про те, що керівництво країни займається виключно "латанням дирок" і не займається системними питаннями комплексного реформування держави.
виникає запитання, якщо це керівництво держави не може ефективно діяти, то, може, треба обрати нових людей до влади? нові вибори? але ж, а кого обирати? чи є у в україні натепер така політична партія з харізматичним лідером, яка має чітку програму реформування країни та команду фахівців, що здатні діяти швидко та ефективно задля здійснення цієї програми? допоки впевнено відповісти на ці запитання дуже складно. але зрозуміло одне, що нинішня влада дуже швидко втрачає кредит довіри у суспільства україни, який отримало на останніх виборах. існуючий наразі владі треба терміново вносити зміни не тільки на підвищення ефективності власної діяльності, але й задля того, щоб повернути довіру у суспільства. відтак владі треба постійно вести діалог з українським суспільством, а не тільки з лідерами закордонних країн. щоб влада та суспільство не жили кожний своїм окремим життям. бо це, мені здається, найголовніша вада сучасної української влади.
(вдруг не правильно поймут истоки - это на мой взгляд всё же кучма
