Після зупиненки інспектор ……… назвав призвище ім»я та почав
вимагати у мене посвідчення водія, талон, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу . Я протягнув документи інспектору. Отримавши їх він пішов до свого автомобіля, чим порушив (вот только ЧТО ОН НАРУШИЛ
)
Я вимушений був йти за ним оскільки був обґрунтовано стурбований подальшою долею як документів, так і мене
Выделенное
Подкоректируй и вперед
ИСК Обгон по сплошной (тихоход)
Позивач:
Відповідач:
1. ВДАІ ГУМВС України в Полтавській області
2. ІДПС взводу із супроводження в Полтавській області
Макуха Андрій Миколайович
36008
м.Полтава
вул.Фрунзе, буд.164
тел..(0532) 590-725
УТОЧНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
(у справі за адміністративним позовом)
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
9 червня 2010р. посадовою (службовою) особою відповідача – ІДПС взводу із супроводження в Полтавській області Макуха Андрієм Миколайовичем винесено постанову Серія ВІ №083939 (надалі - постанова) у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 щодо мене.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
9.06.2010р., приблизно о 20год. 30хв., керуючи автомобілем ВАЗ 21099 д/н , по дорозі від с.Затон до смт. Велика Багачка, виконав обгін вантажного автомобіля ДАФ 95 д/н АЕ 1071 ЕС, що рухався зі швидкістю 15-20 км/год. А через приблизно 100м був зупинений інспектором ДПС Макуха Андрієм Миколайовичем.
Після моєї зупинки, інспектор зупинив слідуючий за мною на деякій відстані транспортний засіб який я обігнав та запроси водія до службового автомобіля.
Інший ІДПС, підійшовши до мене, попросив надати документи на право управління автомобілем. Після того, як я передав документи, той повідомив, що зупинив мене за порушення правил обгону „на дорозі з обмеженою оглядовостю”.
На моє зауваження про те, що я виконав обгін поодинокого транспортного засобу що рухався зі швидкістю менше 30км/год не звернув уваги, а лише відповів що йому дозволено бо він не місцевий.
ІДПС Макуха Андрій Миколайович пояснив мені, що мій транспортний засіб перетнув суцільну лінію розмітки „на дорозі з обмеженою оглядовостю”.
Забороняючого знака, встановленого безпосередньо перед цією ділянкою дороги 3.25 „Обгін заборонено”, на даній ділянці відсутній.
Згідно Національного стандарту України
Знаки 3.25 і 3.27 повинні застосовуватись на дорогах з однією смугою для руху в одному напрямку, якщо залежно від інтенсивності руху, ширини, стану проїзної частини створюється підвищена небезпека зустрічних зіткнень, при цьому знаки належить застосовувати з однією із табличок 7.4.4-7.4.7, а також разом з розміткою 1.1 згідно ДСТУ 2587.
Згідно ПДР України „загальні положення”:
1. Обмежена оглядовість – видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об'єктами, а також транспортними засобами.
2. Оглядовість – об'єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія.
3. Обгін – випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Не зрозуміло звідки ІДПС Макуха Андрій Миколайович вирішив, що даний відрізок дороги являється „дорогою з обмеженою оглядовостю”.
Згідно Додатку до ПДР України „Дорожня розмітка”:
1. Вузька суцільна лінія 1.1 – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;
2. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Таким чином, згідно ПДР України, за умов забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію (суцільну лінію 1.1) для обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30км/год.
Не зважаючи на мої заперечення, ІДПС Макуха Андрій Миколайович забрав мої документи та запросив у свій автомобіль для складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення.
На той час водія вантажного автомобіля вже не було. Але його дані були вписані в рядку „свідки чи потерпілі” протоколу про адмін.порушення Серія ВІ 179834 (надалі – протокол). Окрім цієї інформації протокол був зовсім незаповненим. Такий же пустий протокол дали мені для надання пояснення по суті порушення.
Згодом я отримав постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності, свої документи і побажання щасливої дороги.
Від'їхавши приблизно 20км від місця зупинки та трохи отямившись від пригоди я зателефонував знайомому та розповів про дану ситуацію. Той повідомив, що підпис незаповненого протоколу є протиправним та незаконним. А те, що ІДПС не надав копії потоколу взагалі суперечить ст.254 КУпАП в якій говориться, що „Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його
оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під
розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності”.
Також про це говориться в Наказі №77 від 26.02.2009 Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
А саме п.4.1:
„У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП ( 80732-10 ) складає протокол про адміністративне правопорушення (додаток 5) ( za374-09 ), копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статті 268 КУпАП.
Таким чином мені довелося повертатись за протоколом. Заявивши про вимогу надати копію інспектори, побоючись що я буду оскаржувати постанову, почали навмисно тягнути час щоб якнайзручніше для себе скласти протокол. Про що свідчить допис „пояснення свідка” в рядку „До протоколу додаються”, який не помістився. І якого не може бути, бо за той короткий час, що водій вантажного автомобіля перебував в службовому авто ДПС скласти не можливо.
Повертаючи мені протокол інспектор заявив, що якби я надав хабара в розмірі 100грн. (сто гривень), то не було б і постанови. А це, на мою думку, свідчить про те, що метою даних інспекторів було не „Нагляд за дорожнім рухом з метою забезпечення його безпеки” (наказ 27.03.2009 №111 Ю.В.Луценко), а власна нажива за рахунок водіїв, які не мають змоги захистити свої інтереси правовими методами.
Також слід зауважити, що відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (Наказ Міністерства освіти і науки України №273 від 04.05.2005 С.Г.Нікулеско):
2.2. Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, яка вчинила правопорушення, щодо якої він складений.
Про це йдеться і в Наказі МВС України №77 від 26.02.2009 Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
11.17. Записи в протоколах про адміністративні правопорушення, талонах до посвідчення водія, тимчасових дозволах, журналах робляться чорнилом (пастою) темного (чорного або синього) кольору. Вони заповнюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові порушника, його місце проживання, а також посада, місце роботи, звання працівника Державтоінспекції МВС записуються друкованими літерами. За фактами виправлення, підчисток тощо керівництвом підрозділів Державтоінспекції МВС у п'ятиденний термін проводяться службові перевірки.
Як видно з копії протоколу не витримано жодного з наведених вимог.
Також слід звернути увагу, що зупинка була здійснена на дорозі перед смт. Велика Багачка (перед знаком населеного пункту), а в протоколі вказана вул. Жовтнева.
По-перше без привязки до місцевості (не вказано № будинку, тощо) – не можливо взагалі визначити місце нібито скоєного правопорушення.
А по-друге вулиця Жовтнева знаходиться в іншій стороні смт.Велика Багачка і вона не є дорогою з обмеженою оглядовістю, а тим паче на ній відсутня суцільна лінія 1.1.
В постанові, не зважаючи на нерозбірливий почерк, в рядку „До постанови додаються” взагалі вказаний невідомий протокол. Тобто постанова винесена на підставі протоколу, який ніяким чином не відноситься до справи.
А, відповідно до Наказу МВС України №77 від 26.02.2009 Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
11.1. Бланки протоколів про адміністративні правопорушення, постанов у справах про адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами є документами суворого обліку.
Також в постанові не витримано норм заповнення рядків. Наприклад, сума штрафу написана цифрами, а, згідно вимоги під рядком, має бути вказана і словами.
При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Так у ст.254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було (не було пред'явлено жодного доказу крім безпідставних звинувачень, „правопорушення” не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з урахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини, і за таких обставин відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення).
Також на порушення ст..256 КпАП при складанні протоколу не були роз’яснені мої права та обов’язки передбачені статтею 268 КпАП та ст.63 Конституції України.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Ст..288 КпАП прямо передбачає:
Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення
адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій
посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), з
особливостями, встановленими цим Кодексом.
Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:
3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
23.12.2005 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:
24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП ( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло
клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди як матеріальної, так і моральної
Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України „Про міліцію”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач ВДАІ ГУМВС України в Полтавській області має відшкодувати моральну шкоду.
Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необґрунтовано винесено постанову, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у 1000 грн. (одна тисяча гривень).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ:
1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення.
2. Викликати у судове засідання по справі свідка Бельман Вадима Всеволодовича, 18.05.1971р.н., м.Дніпропетровськ, пров.Кремського, 27.
3. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
4. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача ВДАІ ГУМВС України в Полтавській області 1000 грн. (одна тисяча гривень).
22 червня 2010р. / / ________
(Підпис)
До заяви додаються:
1. Копія позовної заяви;
2. Копія протоколу ВІ№179834 від 9.06.2010 про адміністративне правопорушення.
3. Копія постанови ВІ№083939 від 9.06.2010 по справі про адміністративне правопорушення.
_________________
