Григорій Іванович Зубе́ць (нар. 8 жовтня 1937, Нова Басань, Бобровицький район, Чернігівська область) — український і радянський юрист, перед цим радянський суддя, репресував дисидентів. Голова Київського міського суду (з жовтня 2001 року — Апеляційного суду міста Києва) у 1993 — 2003 роках. Суддя 1-го кваліфікаційного класу. Заслужений юрист України.
Зміст
1 Кар'єра
2 Участь у розправі над українським дисидентом Валерієм Марченком
3 Відзнаки
4 Посилання
5 Примітки
Кар'єра
Працював
консультантом Міністерства юстиції України,
головою Київського міського суду. Був частиною радянської репресивної машини. Зокрема, у 1984 році суд під його головуванням засудив важко хворого Валерія Марченка до 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання, чим прирік на смерть.[1]
Був:
радником голови Державної судової адміністрації України
членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Нині — викладач правових дисциплін на юридичному факультеті в Національній академії управління.
Був членом редколегії газети «Уголовное дело №».
Участь у розправі над українським дисидентом Валерієм Марченком
21 жовтня 1983 вже на той час важко хворого дисидента Валерія Марченка заарештовують вдруге і 13-14 березня 1984 року судять. Справу розглядав Київський міський суд під головуванням заступника голови Київського міського суду Григорія Івановича Зубця. В. Марченка визнали особливо небезпечним рецидивістом та засудили до 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.[2] Етапом його відправили у пермські табори, де незабаром відмовили нирки, внаслідок чого Валерій Марченко помер 5 жовтня 1984 року у тюремній лікарні в Ленінграді.
Відзнаки
Нагороджений Подякою Верховної Ради України, почесними грамотами та медалями.
6 жовтня 2017 року Президент України Петро Порошенко нагородив Григорія Зубця орденом Ярослава Мудрого V ступеня[3]
...
Мне ажж сташно стало...