Виборчий процес і "Правий сектор"
Виборчий процес і "Правий сектор"
В умовах відсутності мети та ідеології
державотворення і реальної структуризації
політикуму перемагають не кращі, а багатші.
Василь Іванишин (2003)
Українські націоналісти від початку незалежності (більше декларативної, на жаль) ставили питання: де національна ідея цього державного утворення? Де мета, до якої стремить держава? Де визначені постійні пріоритети в державній політиці? Не пригадую, коли востаннє якась політична сила широко заявляла, особливо до виборів, про будь-яку ідею-мету для нашої державності, не кажучи вже про національну ідею. Вигідніше, звісно, вдавати із себе "свойського" кандидата і розкидуватись нереальними соціальними обіцянками. Необхідний сенс державного життя - ідеологія державотворення, узгоджено з якою працює кожен орган влади, кожен склад уряду.
Безліч праць цьому негативному явищу - безідейності держави - за життя присвячував Василь Іванишин, батько ВО "Тризубу" ім. С.Бандери. Сьогодні "Правий сектор" продовжує його боротьбу на іншому рівні.
У традиції виборів в Україні "Правий сектор" непокоїть дві речі: ця сама безідейність і принцип "хто більше скупить засобів для агітації - той переможець". Якість життя, яку ми маємо сьогодні, починається саме з такого "народного волевиявлення". Розберімо детальніше.
Перша проблема виборів у державі Україна: настанова на політичний бренд, а не на ідею. Здавалось - вибори існують для того, щоб запропонувати загалу свою концепцію державного будівництва та в результаті бути обраним або проігнорованим. Проте вибори за нашої системи ніколи не усвідомлювалися боротьбою державотворчих програм. Чи хтось зможе відповісти - з якою політичною ідеєю у вас асоціюються постаті Тимошенко, Яценюка, Авакова?..
Друга проблема виборчого процесу: нерівність можливостей політсил - все впирається у мільйони доларів на придбання ефірного часу та інших необхідних інструментів агітації, що ставить гравців у залежність від спонсорів - олігархату.
Держава не створює рівних умов для політичних сил, не здійснює рівного розподілу інструментів агітації (нехай оплачуваних). У нашій виборчій системі діє принцип: хто встиг придбати більше ефірного часу, бігбордів тощо - той переможець.
Отже, саме тому "Правий сектор" завжди без ентузіазму ставився до виборів, а цього разу відмовився від участі в них. Пробиватись через цей хаос на даний момент недоцільно.
Набагато продуктивніший шлях для політичного крила НВР "Правий сектор" наразі ми бачимо у підготовці всеукраїнського референдуму, а також у підготовці гідної Альтернативи державного будівництва: ідей, проектів і кадрів. Бунту, без детального плану нового державного будівництва і без достатньої кількості нових вишколених кадрів для правління держави, ми не можемо допускати.
За Українську Самостійну Соборну Державу!
Олексій Чорноморець
pravyysektor.info
Виборчий процес і "Правий сектор"
В умовах відсутності мети та ідеології
державотворення і реальної структуризації
політикуму перемагають не кращі, а багатші.
Василь Іванишин (2003)
Українські націоналісти від початку незалежності (більше декларативної, на жаль) ставили питання: де національна ідея цього державного утворення? Де мета, до якої стремить держава? Де визначені постійні пріоритети в державній політиці? Не пригадую, коли востаннє якась політична сила широко заявляла, особливо до виборів, про будь-яку ідею-мету для нашої державності, не кажучи вже про національну ідею. Вигідніше, звісно, вдавати із себе "свойського" кандидата і розкидуватись нереальними соціальними обіцянками. Необхідний сенс державного життя - ідеологія державотворення, узгоджено з якою працює кожен орган влади, кожен склад уряду.
Безліч праць цьому негативному явищу - безідейності держави - за життя присвячував Василь Іванишин, батько ВО "Тризубу" ім. С.Бандери. Сьогодні "Правий сектор" продовжує його боротьбу на іншому рівні.
У традиції виборів в Україні "Правий сектор" непокоїть дві речі: ця сама безідейність і принцип "хто більше скупить засобів для агітації - той переможець". Якість життя, яку ми маємо сьогодні, починається саме з такого "народного волевиявлення". Розберімо детальніше.
Перша проблема виборів у державі Україна: настанова на політичний бренд, а не на ідею. Здавалось - вибори існують для того, щоб запропонувати загалу свою концепцію державного будівництва та в результаті бути обраним або проігнорованим. Проте вибори за нашої системи ніколи не усвідомлювалися боротьбою державотворчих програм. Чи хтось зможе відповісти - з якою політичною ідеєю у вас асоціюються постаті Тимошенко, Яценюка, Авакова?..
Друга проблема виборчого процесу: нерівність можливостей політсил - все впирається у мільйони доларів на придбання ефірного часу та інших необхідних інструментів агітації, що ставить гравців у залежність від спонсорів - олігархату.
Держава не створює рівних умов для політичних сил, не здійснює рівного розподілу інструментів агітації (нехай оплачуваних). У нашій виборчій системі діє принцип: хто встиг придбати більше ефірного часу, бігбордів тощо - той переможець.
Отже, саме тому "Правий сектор" завжди без ентузіазму ставився до виборів, а цього разу відмовився від участі в них. Пробиватись через цей хаос на даний момент недоцільно.
Набагато продуктивніший шлях для політичного крила НВР "Правий сектор" наразі ми бачимо у підготовці всеукраїнського референдуму, а також у підготовці гідної Альтернативи державного будівництва: ідей, проектів і кадрів. Бунту, без детального плану нового державного будівництва і без достатньої кількості нових вишколених кадрів для правління держави, ми не можемо допускати.
За Українську Самостійну Соборну Державу!
Олексій Чорноморець
pravyysektor.info
