Статус:
Offline
Реєстрація: 31.07.2006
Повідом.: 16750
Реєстрація: 31.07.2006
Повідом.: 16750
Сергій Висоцький: "Лукашенка привели до влади великі гроші і грамотна операція російських спецслужб"
В одному зі львівських кафе зустрічаємося з лідером опозиційної націоналістичної "Білоруської партії свободи" Сергієм Висоцьким. До нього сьогодні звертаються сотні білорусів, аби він балотувався в президенти. І хоча для себе ще такого рішення не ухвалив, проте переконаний, що Білорусь уже дозріла до того, аби на прийдешніх виборах нарешті пролунали націоналістичні гасла. До Львова пан Сергій завітав, аби розгорнути на Галичині свою діяльність і, можливо, саме у Львові відкрити Білоруський центр.
– "Той факт, що офіційна білоруська опозиція проігнорувала Львів, –розповідає Сергій Висоцький, – стратегічна помилка. Сподіваюся, що ми, білоруські патріоти, цієї помилки не повторимо. Нам потрібно бути більш динамічними та мобільними. Вчора на одній зі львівських вулиць мене упізнали двоє перехожих. Вони виявились представниками місцевої інтелігенції. Був приємно здивований, адже і в Білорусі далеко не всі впізнають. Тут зовсім інший рівень обізнаності й культури – направду європейський.
– Ви заговорили про офіційну опозицію. Себе до такої не зачисляєте?
– В Білорусі існує величезний розкол між офіційною і народно-патріотичною опозицією. Ми себе зачисляємо до останньої. У Білорусі є офіси опозиції, в які ти можеш приходити, щось запитувати, але ті центри цілком залежні і від Москви, і від Лукашенка. Захід виділяв по 40-50 мільйонів доларів для цієї опозиції – це офіційна інформація держдепартаменту США. Євросоюз давав іще більше... Куди поділися ці гроші? Нинішня опозиція – це відсутність структур, дієздатних штабів, діяльних та ефективних кадрів. Біда в тім, що деякі політики з Євросоюзу озвучили свою вимогу до опозиції – "без націоналістів". Європа надіялась на "правильних" хлопців, а ці "правильні", виплекані в дусі лібералізму, перейшли у табір Росії одразу після того, як Москва запропонувала більше грошей. На останніх виборах 2010 року в штабах опозиціонерів працювали російські інструктори, з'явилися гасла про інтеграцію з Росією, про те, що Путін частково демократичний політик і таке інше.
Опозиціонери мали суттєву спонсорську підтримку, проте нічого не досягли. Зате вони мають солідний бюджет, хороші будинки, автівки і пристойні рахунки в банках. І влада задоволена, і опозиціонерам живеться непогано. Тому і рейтинг опозиції сьогодні мізерний. Якщо поглянути на цю ситуацію з іншого боку – це шанс для справжніх патріотів змінити ситуацію в країні, замінити дискредитовану ліберальну опозицію.
– Чи є для цього реальні передумови?
– Сьогодні народ більш національно свідомий, аніж вожді, і це унікальна ситуація. 90% білорусів виступають за незалежність, за економічний союз з Росією – 30%. 40 % – за входження в Європейський Союз. Насправді домінантна позиція у суспільстві – нейтралітет. Проте ні білоруські, ні російські соціологи про нейтралітет не питають.
Ми визнаємо, що маємо нині колоніальну державу. Білоруська революція не може бути, як це полюбляють говорити західні спонсори, ліберальною – вона може бути виключно національно-визвольною. Нова політична сила має бути суворою, організованою, структурованою та ідейною. Малесенькі акції і пікети, які влаштовують для окозамилювання, – нічого не варті. Необхідна щоденна тяжка праця і підготовка, якої досі ніхто не здійснював.
– Які здобутки й успіхи має ваша "Білоруська партія свободи"?
– Вдалося, до прикладу, свого часу домогтися ліквідації такої організації як "Русское национальное единство", яку підтримували білоруські спецслужби. Представники "Единства" боролися проти представників національної еліти, розганяли акції опозиції тощо. Ми звернулася до молоді з пропозицією організовувати національні бригади і давати зайдам відсіч – ідеологічну і політичну. Організація "Білоруська самооборона" давала сувору відсіч на вулиці. Цього вистачило, і "Русское национальное единство", відчувши силу й опір, з часом розвалилося.
Інша значуща перемога – це так званий Куропатський чин, який тривав 280 діб. Куропати – це місце найбільш масового у Європі вбивства людей від рук більшовиків. У 30-х роках там убили понад 200 тисяч осіб – в основному білорусів. Лукашенко 2001 року хотів прокласти на місці цього поховання трасу. Тоді проти цього об'єдналась молодь різних політичних організацій. Особливо важливу роль відіграла наша політична сила. Чого тоді тільки не було: численні бійки, заслані провокатори, загони омоновців, які лупцювали людей. Приїжджали російські бойовики і нападали на табір протестувальників вночі. Одного разу табір підпалили і чимало активістів обгоріли й потрапили в реанімацію. Одного з активістів так "затравили", що той повісився, адже був шалений психологічний тиск. Попри все, активістам вдалося перемогти і Лукашенко відступив. Сьогодні на це місце приїжджають білоруси зі всього світу, аби вшанувати своїх предків, яких закатували в сталінські часи. Це була чи не єдина вагома перемога над режимом. Коли людей в Білорусі запитують про "Партію свободи", то її асоціюють саме з цією перемогою.
– Ви принципово спілкуєтесь виключно білоруською. Більшість Ваших співгромадян надають перевагу російській. Що вже казати про мовну політику Лукашенка... Чи є у білоруської шанс на виживання, хто сьогодні є носіями цієї мови?
– Білоруською спілкуються, до прикладу, представники інтелігенції в Мінську. Білоруська поширена в маленьких містах, селах – здебільшого в Західній Білорусі. В містах Сходу розмовляють російською, а з білоруської навіть кепкують. Хоча більшість білорусів розмовляють саме російською, це аж ніяк не свідчить про те, що вони не є свідомими. Навіть під час опитувань щодо того, яка мова є рідною і якою користуються в побуті, велика частина громадян називає білоруську. Хоч так воно і не є, але більшість у тому ж таки Мінську зазначає, що саме білоруською користуються в побуті. І це після стількох років етноциду… Я направду бачу позитивні тенденції.
– Як Ви для себе пояснюєте той факт, що Лукашенко так довго перебуває при владі. Де корені диктатури? Коли люди припустилися помилки, проґавили шанс на гідну владу?
– Якби не Лукашенко, то був би хто-небудь інший – на нього подібний. Усе закономірно – як і поява Януковича в Україні. Звичайно, хотілось, аби після Ющенка з'явився український Джордж Вашингтон, але так не буває. Життя диктує інші закони. Настільки швидкий прорив – неможливий. Ми всі переживали і вірили в Грузію, але і там не все вдалося, і ми сьогодні бачимо, хто у тій країні приходить до влади. Коли ще вчора було зовсім кепсько, сьогодні не може бути абсолютно добре. Проте у Білорусі міг бути і кращий сценарій – хоча б такий, як в Україні. Насправді Лукашенка привели до влади великі гроші і грамотна операція російських спецслужб. Тодішній керівник зовнішньої розвідки Росії казав, що їхня найуспішніша операція – прихід до влади Лукашенка.
Наші опозиціонери полюбляють називати Лукашенка дурнем. Проте, не такий уже він і дурень, якщо зумів стільки років керувати "нами розумними". Лукашенко – хороший психолог. Він зранку може сказати щось зневажливе про Барака Обаму, а ввечері "наїхати" на Путіна. Люди наївно на це "клюють". Мовляв, а який іще президент може отак протягом одного дня розкритикувати керівників двох потужних світових держав? Хіба наш президент залежний від когось? Лукашенко досить грамотно здійснює і соціальну політику. Він має свій клас – це люди старшого покоління, бюджетники, представники силових структури (міліція, спецслужби), чиновники різних рівнів. Він їх підтримує, створює комфортні умови, відкриває перед ними хороші перспективи.
Найжахливіше в діяльності Лукашенка, про що вам не скаже жоден офіційний опозиціонер, – це політика етноциду. Опозиціонери не визнають етноциду, а починають говорити про права меншості. А хто ж тоді про більшість подбає – про білорусів?
– Чи справді погіршився економічний стан у Білорусі? Які причини?
– В Білорусі не відбулися реформи, а починати їх сьогодні – дуже проблематично. В країні існує також свій кишеньковий олігархат і невідомо, як він реагуватиме на реформи, невідомо що відбуватиметься в соціальній сфері. Позаторік відбулась страшна девальвація білоруського рубля, а тому матеріальне становище громадян суттєво погіршилось. Росія грамотно цим користується, вимагаючи приватизації чергових білоруських об'єктів.
Лукашенко наступив на ті граблі, які сам же й змайстрував. Він дозволив розвиватися в Білорусі російському бізнесу, який тісно переплетений з російськими мафіозними і силовими структурами. Деякі російські аналітики визнають, що це вони підірвали рубль, здійснюючи усілякі валютні спекуляції. Очевидним є те, що на дотаціях Росії Лукашенко довго не протягне. У нього не такий уже й великий вибір, адже соціальна напруга зростає, а економіка розвалюється. Один із виходів – брати кредит і здійснювати реформи. Говорять сьогодні навіть про кредити з Китаю і екзотичних арабських країн. Інший варіант – продовжувати поступову здачу всього білоруського Москві. Клянчити в Путіна стає все важче. Росія дає кредит уже на три місяці, а не так, як це було раніше, – на роки. Потім ще й запитують про те, а скільки ж ви за ці три місяці передали об'єктів нам у власність.
– Що думаєте про теперішню політичну ситуацію в Україні, які прогнози?
– Скажу про останні вибори. Дуже радий, що "Свобода" нарешті потрапила в парламент. Це компонент європейської культури неліберального формату. Сподобалася те, як "Свобода" ішла до цього результату. Методично і впевнено з року в рік націоналісти поширювали свій вплив та зміцнювали авторитет в суспільстві. Послідовно йти до перемоги – це дуже важко, а тому успіх "Свободи" – заслужений і закономірний. Неприємна сторона останніх виборів в Україні – це численні технічні політичні партії, які влаштували поміж собою змагання бюджетів.
Сьогодні при владі маєте антиукраїнські сили, а тому вся боротьба ще попереду, але в кожному разі українцям сьогодні легше повалити режим, аніж білорусам, адже наша влада КГБ значно гірша, аніж ваша – влада криміналу.
Святослав Костюк
В одному зі львівських кафе зустрічаємося з лідером опозиційної націоналістичної "Білоруської партії свободи" Сергієм Висоцьким. До нього сьогодні звертаються сотні білорусів, аби він балотувався в президенти. І хоча для себе ще такого рішення не ухвалив, проте переконаний, що Білорусь уже дозріла до того, аби на прийдешніх виборах нарешті пролунали націоналістичні гасла. До Львова пан Сергій завітав, аби розгорнути на Галичині свою діяльність і, можливо, саме у Львові відкрити Білоруський центр.
– "Той факт, що офіційна білоруська опозиція проігнорувала Львів, –розповідає Сергій Висоцький, – стратегічна помилка. Сподіваюся, що ми, білоруські патріоти, цієї помилки не повторимо. Нам потрібно бути більш динамічними та мобільними. Вчора на одній зі львівських вулиць мене упізнали двоє перехожих. Вони виявились представниками місцевої інтелігенції. Був приємно здивований, адже і в Білорусі далеко не всі впізнають. Тут зовсім інший рівень обізнаності й культури – направду європейський.
– Ви заговорили про офіційну опозицію. Себе до такої не зачисляєте?
– В Білорусі існує величезний розкол між офіційною і народно-патріотичною опозицією. Ми себе зачисляємо до останньої. У Білорусі є офіси опозиції, в які ти можеш приходити, щось запитувати, але ті центри цілком залежні і від Москви, і від Лукашенка. Захід виділяв по 40-50 мільйонів доларів для цієї опозиції – це офіційна інформація держдепартаменту США. Євросоюз давав іще більше... Куди поділися ці гроші? Нинішня опозиція – це відсутність структур, дієздатних штабів, діяльних та ефективних кадрів. Біда в тім, що деякі політики з Євросоюзу озвучили свою вимогу до опозиції – "без націоналістів". Європа надіялась на "правильних" хлопців, а ці "правильні", виплекані в дусі лібералізму, перейшли у табір Росії одразу після того, як Москва запропонувала більше грошей. На останніх виборах 2010 року в штабах опозиціонерів працювали російські інструктори, з'явилися гасла про інтеграцію з Росією, про те, що Путін частково демократичний політик і таке інше.
Опозиціонери мали суттєву спонсорську підтримку, проте нічого не досягли. Зате вони мають солідний бюджет, хороші будинки, автівки і пристойні рахунки в банках. І влада задоволена, і опозиціонерам живеться непогано. Тому і рейтинг опозиції сьогодні мізерний. Якщо поглянути на цю ситуацію з іншого боку – це шанс для справжніх патріотів змінити ситуацію в країні, замінити дискредитовану ліберальну опозицію.
– Чи є для цього реальні передумови?
– Сьогодні народ більш національно свідомий, аніж вожді, і це унікальна ситуація. 90% білорусів виступають за незалежність, за економічний союз з Росією – 30%. 40 % – за входження в Європейський Союз. Насправді домінантна позиція у суспільстві – нейтралітет. Проте ні білоруські, ні російські соціологи про нейтралітет не питають.
Ми визнаємо, що маємо нині колоніальну державу. Білоруська революція не може бути, як це полюбляють говорити західні спонсори, ліберальною – вона може бути виключно національно-визвольною. Нова політична сила має бути суворою, організованою, структурованою та ідейною. Малесенькі акції і пікети, які влаштовують для окозамилювання, – нічого не варті. Необхідна щоденна тяжка праця і підготовка, якої досі ніхто не здійснював.
– Які здобутки й успіхи має ваша "Білоруська партія свободи"?
– Вдалося, до прикладу, свого часу домогтися ліквідації такої організації як "Русское национальное единство", яку підтримували білоруські спецслужби. Представники "Единства" боролися проти представників національної еліти, розганяли акції опозиції тощо. Ми звернулася до молоді з пропозицією організовувати національні бригади і давати зайдам відсіч – ідеологічну і політичну. Організація "Білоруська самооборона" давала сувору відсіч на вулиці. Цього вистачило, і "Русское национальное единство", відчувши силу й опір, з часом розвалилося.
Інша значуща перемога – це так званий Куропатський чин, який тривав 280 діб. Куропати – це місце найбільш масового у Європі вбивства людей від рук більшовиків. У 30-х роках там убили понад 200 тисяч осіб – в основному білорусів. Лукашенко 2001 року хотів прокласти на місці цього поховання трасу. Тоді проти цього об'єдналась молодь різних політичних організацій. Особливо важливу роль відіграла наша політична сила. Чого тоді тільки не було: численні бійки, заслані провокатори, загони омоновців, які лупцювали людей. Приїжджали російські бойовики і нападали на табір протестувальників вночі. Одного разу табір підпалили і чимало активістів обгоріли й потрапили в реанімацію. Одного з активістів так "затравили", що той повісився, адже був шалений психологічний тиск. Попри все, активістам вдалося перемогти і Лукашенко відступив. Сьогодні на це місце приїжджають білоруси зі всього світу, аби вшанувати своїх предків, яких закатували в сталінські часи. Це була чи не єдина вагома перемога над режимом. Коли людей в Білорусі запитують про "Партію свободи", то її асоціюють саме з цією перемогою.
– Ви принципово спілкуєтесь виключно білоруською. Більшість Ваших співгромадян надають перевагу російській. Що вже казати про мовну політику Лукашенка... Чи є у білоруської шанс на виживання, хто сьогодні є носіями цієї мови?
– Білоруською спілкуються, до прикладу, представники інтелігенції в Мінську. Білоруська поширена в маленьких містах, селах – здебільшого в Західній Білорусі. В містах Сходу розмовляють російською, а з білоруської навіть кепкують. Хоча більшість білорусів розмовляють саме російською, це аж ніяк не свідчить про те, що вони не є свідомими. Навіть під час опитувань щодо того, яка мова є рідною і якою користуються в побуті, велика частина громадян називає білоруську. Хоч так воно і не є, але більшість у тому ж таки Мінську зазначає, що саме білоруською користуються в побуті. І це після стількох років етноциду… Я направду бачу позитивні тенденції.
– Як Ви для себе пояснюєте той факт, що Лукашенко так довго перебуває при владі. Де корені диктатури? Коли люди припустилися помилки, проґавили шанс на гідну владу?
– Якби не Лукашенко, то був би хто-небудь інший – на нього подібний. Усе закономірно – як і поява Януковича в Україні. Звичайно, хотілось, аби після Ющенка з'явився український Джордж Вашингтон, але так не буває. Життя диктує інші закони. Настільки швидкий прорив – неможливий. Ми всі переживали і вірили в Грузію, але і там не все вдалося, і ми сьогодні бачимо, хто у тій країні приходить до влади. Коли ще вчора було зовсім кепсько, сьогодні не може бути абсолютно добре. Проте у Білорусі міг бути і кращий сценарій – хоча б такий, як в Україні. Насправді Лукашенка привели до влади великі гроші і грамотна операція російських спецслужб. Тодішній керівник зовнішньої розвідки Росії казав, що їхня найуспішніша операція – прихід до влади Лукашенка.
Наші опозиціонери полюбляють називати Лукашенка дурнем. Проте, не такий уже він і дурень, якщо зумів стільки років керувати "нами розумними". Лукашенко – хороший психолог. Він зранку може сказати щось зневажливе про Барака Обаму, а ввечері "наїхати" на Путіна. Люди наївно на це "клюють". Мовляв, а який іще президент може отак протягом одного дня розкритикувати керівників двох потужних світових держав? Хіба наш президент залежний від когось? Лукашенко досить грамотно здійснює і соціальну політику. Він має свій клас – це люди старшого покоління, бюджетники, представники силових структури (міліція, спецслужби), чиновники різних рівнів. Він їх підтримує, створює комфортні умови, відкриває перед ними хороші перспективи.
Найжахливіше в діяльності Лукашенка, про що вам не скаже жоден офіційний опозиціонер, – це політика етноциду. Опозиціонери не визнають етноциду, а починають говорити про права меншості. А хто ж тоді про більшість подбає – про білорусів?
– Чи справді погіршився економічний стан у Білорусі? Які причини?
– В Білорусі не відбулися реформи, а починати їх сьогодні – дуже проблематично. В країні існує також свій кишеньковий олігархат і невідомо, як він реагуватиме на реформи, невідомо що відбуватиметься в соціальній сфері. Позаторік відбулась страшна девальвація білоруського рубля, а тому матеріальне становище громадян суттєво погіршилось. Росія грамотно цим користується, вимагаючи приватизації чергових білоруських об'єктів.
Лукашенко наступив на ті граблі, які сам же й змайстрував. Він дозволив розвиватися в Білорусі російському бізнесу, який тісно переплетений з російськими мафіозними і силовими структурами. Деякі російські аналітики визнають, що це вони підірвали рубль, здійснюючи усілякі валютні спекуляції. Очевидним є те, що на дотаціях Росії Лукашенко довго не протягне. У нього не такий уже й великий вибір, адже соціальна напруга зростає, а економіка розвалюється. Один із виходів – брати кредит і здійснювати реформи. Говорять сьогодні навіть про кредити з Китаю і екзотичних арабських країн. Інший варіант – продовжувати поступову здачу всього білоруського Москві. Клянчити в Путіна стає все важче. Росія дає кредит уже на три місяці, а не так, як це було раніше, – на роки. Потім ще й запитують про те, а скільки ж ви за ці три місяці передали об'єктів нам у власність.
– Що думаєте про теперішню політичну ситуацію в Україні, які прогнози?
– Скажу про останні вибори. Дуже радий, що "Свобода" нарешті потрапила в парламент. Це компонент європейської культури неліберального формату. Сподобалася те, як "Свобода" ішла до цього результату. Методично і впевнено з року в рік націоналісти поширювали свій вплив та зміцнювали авторитет в суспільстві. Послідовно йти до перемоги – це дуже важко, а тому успіх "Свободи" – заслужений і закономірний. Неприємна сторона останніх виборів в Україні – це численні технічні політичні партії, які влаштували поміж собою змагання бюджетів.
Сьогодні при владі маєте антиукраїнські сили, а тому вся боротьба ще попереду, але в кожному разі українцям сьогодні легше повалити режим, аніж білорусам, адже наша влада КГБ значно гірша, аніж ваша – влада криміналу.
Святослав Костюк
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі