Обмен пленными 21.09.2014 - как все происходило.

В рамках останніх підписаних міжнародних угод про врегулювання збройного конфлікту на території України, проводиться переговорний процес між зацікавленими сторонами з метою визволення полонених.

З самого початку планувалося проводити обмін за принципом "всіх на всіх", але сторона, яку підтримує іноземний агресор, постійно намагається звести обмін до принципу "один на одного", при чому всілякими хитрощами намагається не віддавати українських офіцерів та важкопоранених бійців, очевидно бажаючи в майбутньому здійняти галас на зразок "ви не хочете визволяти поранених" і на цьому тлі знову виторговувати додаткові преференції для своїх орд.

Одразу хочеться зауважити, що сторона проросійських бандитів постійно намагається обманути, перехитрити, відтягнути процес обміну полоненими, а потім демонстративно у всьому звинуватити українців перед камерами російських телеканалів.

Така позиція інколи виводить з рівноваги учасників переговорів та процесу обміну, але, розуміючи, що саме це й потрібно прокремлівським ординцям, учасники та переговорники з боку України ведуть себе показово стримано і достойно.

Але про все по черзі...

Рух по території збройного конфлікту ближче до територій, захоплених проросійськими бандитами та російськими військовими, нагадує невеселі хроніки минулих страшних воєн.

Взірвані мости, зруйновані підприємства, звуки канонади - звичайне явище в тих місцях.

Дякуючи нашим охоронцям - українським військовим - ми почуваємо себе впевнено та безпечно.

Знову і знову хочеться схилити голову і подякувати цим мужнім людям, які у важких і складних умовах боронять нашу Україну від іноземних загарбників та їхніх яничар.

І ось ми на місці, останній український блок-пост.
Далі - територія хаосу та суцільного бандитизму.

Підтвердженням цих слів є те, що не дивлячись на жодні угоди та підписи, варвари не перестають обстрілювати територію України навіть у присутності місії ОБСЄ, яка брала участь у обміні в якості спостерігача.

Обстріл Коксохімзаводу поблизу Ясинуватої продовжувався постійно і безперервно.

На фото видно хмари диму, що здіймаються з території заводу від влучень артилерії агресора. Правду кажуть, що із договори варварами не варті паперу, на якому вони написані.

А далі починається найцікавіше.

Обмін був призначений на 16.00 год. Ми на місці, але сторони агресора немає і дзвінки до них не дають жодного результату.

На жодні запитання немає прямої відповіді, тільки безпідставні звинувачення у плануванні нових нападів та продовженні війни, і нові вимоги, які є звичайною нісенітницею.

Складається враження, що ведеться розмова з божевільнею. Але ми чекаємо, діватися нема де - долі полонених українців важливіші.

Всі вдивляються в далечину, жодних транспортів з полоненими на горизонті не видно.

Через дві години очікування приймаємо рішення погодувати полонених противника бодай бутербродами. Правда, вони призначалися для наших полонених, але всі ми люди - половину віддаємо полоненим агресора.


Очікування продовжується.

До проросійських полонених почергово заходять представники преси, духовенство... Пускають всіх, хоча прекрасно всі розуміємо, що з протилежного боку буде допущена тільки прокремлівська преса, яка обовязково перекрутить слова наших військових...

І ось, через майже три години очікування, коли вже зовсім темно, на горизонті загорілися фари ... Колона на підході.
Знімати телефонами вже не вийде, тільки професійна техніка преси працює в темряві.
Проводимо обмін полоненими, зустрічаємо наших хлопців, розсаджуємо в автобус, проводимо поверхневий медичний огляд.
Все це - на фоні скиглення протилежної сторони на тему "ви винні, що обмін затягнувся"... брешуть в очі і на камери, не стидаються. Картинка для зомбування росіян буде в них за будь-яку ціну.

Опитуємо наших хлопців - чому запізнилися?
Відповідають - просто чекали повернення всіх людей з примусових робіт.

Все просто, але про це не взнають глядачі і слухачі російських ЗМІ.

Результат: у нас двоє з пораненнями осколками, один поранений в стегно, в нього ж опикі ноги на стегні та литці. Дрібних "подряпин" та забоїв ніхто не показує.

Але стає зрозумілим, що всім необхідний огляд кваліфікованого медичного персоналу.

Колона починає рух, по дорозі годуємо хлопців бутербродами, заїжджаємо в столову одного з найближчих підрозділів, наші бійці вечеряють та їдемо в харківський військовий шпиталь.

По дорозі дивимося на цих молодих людей вже "зблизька"... втомлені, морально і фізично виснажені, про перебування в полоні розповідають з явною неохотою, але тільки по уривках випадкових фраз можна здогадатися про те, що їм прийшлося пережити "там", серед людей, які чомусь називають себе поборниками Святої Русі і Православними воїнами....

Господь суддя таким православним.

Після зустрічі з ними наша земля залишається засіяна страшними "зернами війни":

Які паростки можуть дати такі посіви? Думаю, нікому не треба пояснювати (пачки сигарет - для розуміння розмірів гільз).

Ось такими "зернами" засівається наша земля і наші серця у цьому "братньому" конфлікті.

Чи ми можемо вважатися братніми народами?

Ну - якщо Каїн і Авель були братами, то і наші народи, напевне, теж хтось може вважати братніми...

А нам залишається подякувати Оксані Білозір за великий і складний труд і визволення наших полонених бійців.

Велика Вам подяка, Оксано Володимирівно, від всіх нас.

Свята Православна Церква, та її невід'ємна частина - Українська Православна Церква Київського Патріархату в Харкові та у всій Харківській єпархії закликає всіх своїх синів і дочок до молитви за мир в Україні, за здоров'я і перемогу воїнства українського, за захист Божий всіх полонених воїнів, та визволення їх з полону.

Нехай Господь Всемогутній простить нам гріхи наші та допоможе побудувати сильну, достойну Православну державу і поблагословить її миром.

Молімося, браття і сестри - і нехай допоможе нам Господь.

Натисніть, щоб розгорнути...

Адамант сказав(ла):

рашизм - зло, причем агрессивное.

Натисніть, щоб розгорнути...

TinaPayTinka сказав(ла):

вата

Натисніть, щоб розгорнути...