И так, гепалифт отсоснул в очередной раз:
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2015 року м. Київ К/800/60265/14
К/800/59119/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Васильченко Н.В.,
Чумаченко Т.А.,
секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,
за участю:
представника позивачів Юрченко О.А.,
представника відповідача Горобинської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Харківської міської ради та Комунального спеціалізованого підприємства «Харківгорліфт» на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофони України Харків», Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс Плюс» до Харківської міської ради, третя особа - комунальне спеціалізоване підприємство «Харківгорліфт», про визнання протиправними та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофони України Харків» звернулись до суду із позовом до Харківської міської ради Харківської області (надалі - відповідач, Рада), за участю третьої особи - Комунального спеціалізованого підприємства «Харківгорліфт» (надалі - третя особа, Підприємство), в якому просили:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення рішення від 25 вересня 2013 року №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова», визнати дане рішення незаконним та скасувати;
- визнати неправомірними дії Ради щодо прийняття рішення від 25 грудня 2013 року за № 1390/13 «Про комунальну власність м. Харкова» в частині пункту 156 Додатку 2 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про комунальну власність м. Харкова» від 25 грудня 2013 р. за № 1390/13, визнати дане рішення незаконним та скасувати.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач та третя особа звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами.
Рада у касаційній скарзі просила, враховуючи надані додаткові письмові пояснення, рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначила, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Третя особа у своїй скарзі просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а провадження у справі - закрити, оскільки в даному випадку, на її думку, має місце спір про право власності на майно, який до цього часу не вирішений. КСП «Харківгорліфт» вважає, що позивачі, які на даний час не визначені у судовому порядку власниками спірного майна, не обґрунтували, яким чином оскаржувані рішення вплинули на їх майнові права та інтереси.
Також у своїй касаційній скарзі відповідач та третя особа зазначили, що судами була порушена територіальна підсудність.
Позивачі надіслали до суду письмові заперечення на касаційні скарги, в яких зазначили, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам чинного законодавства. Окрім того, відповідач, на думку позивачів, перевищив власні повноваження визнавши за собою право власності на пристрої замкопереговорного зв'язку, чим порушив право власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофони України Харків».
Заслухавши доповідь судді, представника позивачів, відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням відповідача від 25 вересня 2013 року №1290/13 (надалі - Рішення №1290/13) затверджено Порядок установлення й утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова та зобов'язано Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» та третю особу вжити заходів щодо приймання у комунальну власність інженерних систем (пристроїв замково-переговорного зв'язку) відповідно до рішення Харківської міської ради від 22 вересня 2010 року №234/10 «Про затвердження Порядку виявлення, обліку та зберігання безхазяйного майна, прийняття цього майна до комунальної власності міста Харкова та подальшого розпорядження ним».
Рішенням Ради від 25 грудня 2013 року №1390/13 (надалі - Рішення № 1390/13) затверджено, зокрема, перелік майна, яке прийняте до комунальної власності міста станом на 25 грудня 2013 року. Вказаний перелік наведено у додатку 2 до цього рішення, і такий містить, зокрема, пристрої замково-переговорного зв'язку у кількості 7273 одиниць (згідно з переліком, опублікованим в офіційному додатку газети «Харьковские известия» від 9 листопада 2013 року №135/1 (2729)).
Не погоджуючись із прийняттям даних рішень відповідачем та діями щодо їх прийняття, позивачі оскаржили їх в судовому порядку.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що оскаржувані рішення є незаконними та протиправними, оскільки питання врегулювання на місцевому рівні послуг зі встановлення та утримання (обслуговування) пристроїв замково-переговорного зв'язку не відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування. У свою чергу, Рішення №1290/13 встановлює не передбачені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили додаткові обмеження у вигляді отримання дозволів та погоджень для здійснення робіт та послуг із встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку, що порушує права позивачів як надавачів цих послуг.
Колегія суддів із висновком судів першої та апеляційної інстанцій погоджується з огляду на наступне.
Статтею 25 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до статті 3 Закону України від 24 червня 2004 року N 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон N 1875-IV) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг визначені статтею 7 Закону N 1875-IV.
За визначеннями статті 1 цього Закону N 1875-IV житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачі надають послуги з установлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку, які споживаються, зокрема, членами територіальної громади міста Харкова.
Відповідно до статті 13 Закону N 1875-IV визначено розподіл житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення. Так, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що надання послуг з установлення й утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку не може відноситись ані до комунальних послуг, ані до послуг з управління будинком, ані до послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.
Також не відносяться послуги з установлення й утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку і до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що випливає з аналізу Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є додатком до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150 та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.
Необхідно вказати, що у Рішенні № 1290 відповідачем визнано виконавцем послуг юридичну особу, яка визначена органами місцевого самоврядування як виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і має дозволи на виконання відповідних робіт.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону N 1875-IV виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Отже, відповідач, приймаючи Рішення № 1290 позбавив права фізичних осіб-підприємців надавати відповідні послуги та встановив зобов'язання юридичних осіб отримувати в органу місцевого самоврядування не передбачені чинним законодавством дозволи.
Окрім того, Рішенням № 1290 зобов'язано виконавця послуг погоджувати розроблений ним проект з установлення пристрою замково-переговорного зв'язку з Департаментом житлового господарства міста Харкова, затверджувати його у балансоутримувача та отримувати від останнього технічні умови. Рішенням № 1290 допускається можливість встановлення вказаних пристроїв усупереч волі споживачів (за рішенням профільного департаменту), а також встановлюється заборона експлуатації пристроїв у разі, якщо їх встановлення виконане, зокрема, всупереч Порядку установлення й утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова, що затверджений оскаржуваним Рішенням № 1290.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що Рішення №1290/13 встановлює не передбачені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили додаткові обмеження у вигляді отримання дозволів та погоджень для здійснення робіт та послуг із встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку, що порушує права позивачів, як надавачів цих послуг.
Що стосується Рішення №1390/13 в частині пункту 156 додатку 2, яким прийнято у комунальну власність м. Харкова як безхазяйне майно 7273 одиниць пристроїв замково-переговорного зв'язку, що розташовані у житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Харківської міської ради від 22 вересня 2010 року №234/10 затверджено Порядок виявлення, обліку та зберігання безхазяйного майна, прийняття цього майна до комунальної власності міста Харкова та подальшого розпорядження ним.
Розділом 5 цього Порядку врегульовано прийняття у комунальну власність безхазяйного рухомого майна, яке відноситься до інженерних мереж. Цим розділом передбачено, зокрема, що у разі виявлення безхазяйних елементів та частин інженерних мереж, які мають ознаки рухомого майна Управління комунального майна з залученням підприємств, що надають послуги з централізованого газо, водо-, тепло-, електропостачання та централізованого водовідведення на території міста Харкова вживає заходи щодо встановлення власника виявленого майна.
У випадку, якщо особу власника виявленої рухомої речі встановити не вдалося, а стан виявленого рухомого майна свідчить про те, що власник фактично відмовився від неї, що підтверджується актом опису майна з фототаблицею, Управління комунального майна відповідно до Регламенту Харківської міської ради готує на чергову сесію Харківської міської ради відповідний проект рішення з посиланням на положення статей 336, 347 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 336 Цивільного кодексу України особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.
Частиною першою статті 347 Цивільного кодексу України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Аналіз приведених норм свідчить про те, що передача безхазяйної речі у комунальну власність міста Харкова у разі, якщо вжитими заходами не вдалося розшукати її власника, може відбуватись лише при умові, якщо стан цієї речі (рухомого майна) свідчить про те, що власник фактично відмовився від неї.
Проте, матеріалами справи не підтверджується наявності вищенаведених обставин, які є підставою для передачі у комунальну власність м. Харкова безхазяйного рухомого майна.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що саме позивачі здійснювали обслуговування пристроїв замково-переговорного зв'язку, що підтверджує відсутність підстав для передачі у комунальну власність м. Харкова даного майна як безхазяйного.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства, порушуючи права позивачів.
Щодо зауважень відповідача та третьої особи про порушення територіальної підсудності судами попередніх інстанцій колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 КАС України однією з підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження позивачів - м. Київ, відповідача - місто Харків.
Однак, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 28 березня 2008 року (справа № 21-354во08), недотримання територіальної підсудності не впливає на визначення того, чи був склад суду повноважним.
Отже, хоча територіальна підсудність і була порушена судами попередніх інстанцій, але дана обставина не є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Касаційні скарги Харківської міської ради та Комунального спеціалізованого підприємства «Харківгорліфт» залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Кравцов О.В.
Судді Васильченко Н.В.
Чумаченко Т.А.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Платите в ту компанию, с которой вы заключали договор. С горлифтом вы его не заключали. Или вы вообще отказываетесь платить,а хотите получать бесплатно услуги?)))
Противостояние с фирмами еще продолжается, в этом вопросе есть неразбериха, но, думаю, что в ближайшее время мы этот вопрос решим", - сообщил Харьковский городской голова Геннадий Кернес.
он наверное какие то препараты усиленно начал принимать
