Ну и как пример, стоит забить в эту тему приевшуюся уже и изрядно опостылевшую Червону Шапочку, из учебника украинской литературы для 8-го класса:
В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, славненька. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню - розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою.
Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
- Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона вже. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
- Тільки спіши, - каже мати, - поки сонечко високо. Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ. Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
Ах, эта красная рябина
Среди осенней желтизны,
Я на тебя смотрю, любимая,
теперь уже со стороны...
Як тут з кущів виходить Вовк. Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
- А-а-а! - гаркнув. - Червона Шапочка! Попалася! Зараз я тебе з'їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвиркнула через густо напомаджену губу.
- Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
