Бачу, у кожного з представників влади своя версія чому не можна запроваджувати воєнний
стан – одні кажуть, що не дадуть кредит МВФ, інші – що не продадуть зброю, треті, що це
унеможливить вирішення конфлікту дипломатичним шляхом.
Остання версія виглядає особливо наївно. Не те, що я проти переговорів, думаю, усі за те, щоб
конфлікт вирішився в мирний спосіб. Але, досвід показує, що чим більше контактних зустрічей і
круглих столів – тим більше людських жертв.
Путін щоразу демонструє свою недоговороздатність і лише затягує час. Усім своїм виглядом він
показує: переговори можливі лише довкола одного питання – нашої капітуляції.
Тому, вибір у нас невеликий – мир в обмін на цивілізаційне рабство, або мир після перемоги на
Донбасі. Особисто я, перший варіант не сприймаю. Хочу вірити – влада також.
Якщо так – потрібно переводити нашу 45-мільйонну країну на воєнні рейки, щоб Путін поламав
зуби в Маріуполі, в Новоазовську, Іловайську, Донецьку, Луганську і всюди, куди тільки
спробує піти.
Знаю, буде важко і боляче. Але краще рік війни, ніж століття рабства.