Атас, мєнти!

Атас, мєнти!

Якось давно харківські хлопці організували бої “без правил” і запросили мене подивитись. Зібралося багато публіки, прямо переді мною сиділо з півтора десятка чоловіків, переважно в чорному, з товстими золотими ланцюгами на накачаних шиях, олов'яними очима і стриженим волоссям. Коли до них підходив хтось зі знайомих, вони обнімалися і цілувалися в характерній “бандитській” манері (перейнятій від кавказців). “Що за бригада? - спитав я. “Місцеве управління по боротьбі з організованою злочинністю,” — відповіли мені. Втім, тоді скрізь убопівці косили під блатних.

Харків завжди був мєнтівським містом. Нічого доброго для тутешніх бариг та рядових лохів це не означало. Їм було нічим не краще ніж, наприклад, їхнім колегам у криміналізованій Одесі. Може, навіть гірше — міліцейський бєспрєдєл жорстокіший і систематичніший за бандитський.

Згодом, коли блатні програли класову війну мєнтам, з Харкова порядок і законність (як свого часу Радянська Влада) чорною плямою розповзлися по всій Україні.

Альтернативні форми самоорганізації суспільства потерпіли поразку, бо самої лише жадоби грошей і бандитської романтики не досить для успішного спротиву великому вєртухаю — державі. Потрібні Посилання видалено