До Ленінського районного суд
м.Миколаєва
Позивач
_________________
54034, м. Миколаїв,
Вул..______________, __ кв._
Відповідач
Інспектор ДПС роти ВДАІ
Прапорщик міліції
Затхей Сергій Сергійович МІ 0186
М.Миколаїв, вул..Новозаводська, 1-Б
УПРАВЛІННЯ ДАІ ГУ МВС
України в Миколаївській області
Позовна заява
Постановою Інспектора ДПС роти ВДАІ м. прапорщика міліції від 13.01.2010 року серії __ №________мене притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення пункту 18.1 Правил дорожнього руху (далі ПДД), яке на думку вказаного вище працівника ДАІ, я вчинив у м. Миколаїв по вул..Потьомкінській на перехресті з вул.. Москвській.
Я вважаю вказану постанову незаконною, винесеною з істотним порушенням закону та моїх прав.
Я рухався на автомобілі «ВАЗ 2109» д/н ВЕ______ у напрямку вулиці Лягіна від вул.. Садової. Інспектор ДПС Затхей С.С. зупинив мене на вул.. Потьомкінська 1________ р. приблизно в __год. 30хв. і повідомив мене, що я на нерегульованому пішохідному переході не надав пішоходу переваги у русі. Я з інспектором ДАІ не погодився, і пояснив йому, що рухався по вул..Потьомкіньській, перед нерегульованим пішохідним переходом зменшив швидкість та переконавшись, що пішоходи, яким може бути створена загроза або небезпека, відсутні, продовжив рух. Відразу після цього мене інспектор і зупинив
Але незважаючи на це інспектор ДПС, не маючи достовірних даних про порушення мною Правил дорожнього руху, почав складати протокол про адміністративне правопорушення. Коли мені були роз’яснені мої права, передбачені ст..268 КУпАП і про що я розписався у протоколі, я заявив письмове клопотання про надання мені можливості скористатися правовою допомогою адвоката, право на що мені гарантоване ст.. 268 КУпАП та ст..59 Конституції України. Таке клопотання я заявив у зв’язку з тим, що інспектор ДПС після складання протоколу почав складати постанову про накладення на мене адміністративного стягнення без розгляду справи.
Крім того, я заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи з метою докладного розгляду справи та з'ясувати «чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи», що зобов’язаний був зробити Інспектор ДПС згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі КУпАП).
Також я попрохав Інспектора ДПС вписати у графу свідки особу, яка була у моєму автомобілі, та згідно ст. 272 КУпАП є свідком у даній справі, про наявність якого сказав інспектору ДПС. Однак Інспектор ДПС відмовився це зробити, мотивуючи тим, що в нього достатньо доказів для винесення рішення по справі.
Однак в протоколі також відсутні відомості про особу, якій я нібито не надав перевагу у русі на нерегульованому пішохідному переході, яка, згідно ст. 269 КУпАП є потерпілою у даній справі.
Згідно п.5 ст.278 та 279 КУпАП, при підготовці справи до розгляду та під час розгляду справи особа, яка уповноважена розглядати справу та виносити постанову, повинна вирішити клопотання особи, яка притягується до відповідальності, дослідити докази.
Аналогічні зобов’язання на інспектора ДАІ покладені згідно п. 2.11.5 та 2.12 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 р. №77 (далі – Інструкція).
У порушення п.5 ст.278, ст..280 КУпАП та вимог відомчої Інструкції МВС, Інспектор ДПС Затхей С.С. моє клопотання взагалі не розглянув, хоча повинен був розглянути та задовольнити, оскільки право на захист є гарантованим Конституцією, а обов’язок дослідити всі обставини у справі, дослідити усі докази, до яких належать і пояснення свідка згідно ст.272 КУпАП, покладено на інспектора ДАІ згідно ст.. 279 КУпАП та п. 2.12 Інструкції.
Зміст постанови не відповідає вимогам ст..283 КУпАП та п. 2.16 Інструкції – у постанові не вказані відомості про особу, яка притягається до відповідальності. Відповідно, при накладення стягнення моя особа врахована не була. Зважаючи на те за вчинення інкримінованого мені адміністративного правопорушення передбачене покарання, мінімальний та максимальний розмір якого відрізняється, відповідності до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Інспектор ДПС Затхей С.С. не дослідив всі обставини
У постанові не вказані докази, які Інспектор ДПС Затхей С.С. . дослідив при накладенні на мене стягнення та на підставі яких визнав мене винним у вчиненні правопорушення. Питання наявності у моїх діях вини взагалі не розглянуто і про його вирішення не вказано у постанові. У постанові не вказані мої заперечення та їх оцінка інспектором ДАІ , не досліджені та не оцінені пояснення свідка, про допит якого я наполягав.
Інспектор ДПС Затхей С.С. зупинивши мій автомобіль о 10год. 31 хв., протокол про адміністративне правопорушення почав складати о 10год 37 хв, а вже о 10год.45 хв. виніс Постанову про адміністративне правопорушення, про що вказано у протоколі. Тобто, інспектор відверто знехтував своїм обов’язком повністю до докладно вивчити матеріали справи (ст.272 КУпАП)
У протоколі про адміністративне правопорушення Інспектор ДПС Затхей С.С. зазначив, що мається фото фіксація. Аля ця фото фіксація не досліджувалася при накладенні на мене стягнення, що свідчить про необ’єктивність та неповноту розгляду справи. Я стверджую, що фактичну справу ніхто не розглядав. У протоколі не вказано назву, модель серійний номер технічного запису, на який зі слів інспектора ДПС, здійснювалася фото фіксація. Документів на фотокамеруінспектор ДПС відмовився показати. Сертифікат та документ про повірку у інспектора ДПС були відсутні. Таким чином, застосування такої фотоокамери Інспектор ДПС Затхей С.С.. було неправомірним. (Згідно п.18.10 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС «Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється … Використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув»)
У постанові про накладення на мене стягнення Інспектор ДПС Затхей С.С. на фото фіксацію як доказ скоєння мною правопорушення не посилався, що свідчить про відсутність такого доказу.
На підставі зазначеного, у зв’язку з тим, що я Правила дорожнього руху не порушував, керуючись ст..ст. 247, 268, 287-289 КУпАП, прошу:
Скасувати постанову Інспектора ДПС Затхей С.С. від 09.01.2010 р. серії ВЕ №160685 та провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю у моїх діях складу адміністративного правопорушення.
Додатки
1. Копія Позивної заяви на 3 арк.
2.Протокол ВЕ 129367 (Оригінал для суду та копія для відповідача)
3.Постанова ВЕ №160685 (Оригінал для суду та копія для відповідача)
4. Клопотання про надання правової допомоги, яке було заявлено на місті події, але інспектором розглянуте не були.
5. Клопотання про відкладення розгляду справи, яке було заявлено на місті події, але інспектором розглянуте не були.
Заява подається до суду за місцем проживання відповідно до ч.2 ст.19 Кодекса адмністративного судочинства України та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 6 березня 2008 року.
Відповідно до ст.. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита
20.01.2010 р.
Підпис: __________________
До ___районного суду м. ___
Позивач:
____
Відповідач:
Гаргала Ігор Вікторович,
ІДПС ВДПС ВДАЇ м. ___, рядовий міліції.
вул. _____
ПОЗОВНА ЗАЯВА
у справі про адміністративне правопорушення
(Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст.288 КпАП України (особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита).
21 липня 2009 року о 13 годині я рухався автомобілем Toyota Corolla державний номерний знак ___. Приблизно в цей час я був зупинений інспектором ДПС, який представляючись назвав своє призвіще та місце роботи, вилучив посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, та попросив мене вийти з машини та підійти до приватного автомобіля ВАЗ 2109, номерний знак __________. Там інспектор повідомив мені, що на його думку я порушив правила проїзду перехресть, а саме — при повороті праворуч не надав переваги у русі пішоходам, що знаходились на пішоходному переході, що передбачено пунктом 16.2 ПДР, і за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.
На мої заперечення стосовно того, що пішоходи, якщо вони і були, знаходились на значній відстані від місця перетину мною пішоходного переходу, внаслідок чого продовжуючи рух без зупинки я не міг створити їм ніякої перешкоди, він відповів, що ПДР вимагають дати дорогу пішоходам, що знаходяться на переході, незважаючи на відстань до них, і почав складати протокол про адміністративне порушення (копія додається). Навіть після того, як другий інспектор достав друковані правила дорожнього руху і ми разом з’ясували, що вимога дати дорогу зобов’язує водія не продовжувати рух тільки у випадку, якщо продовження руху може примусити іншого учасника дорожнього руху змінити швидкість або напрямок свого руху, чого не могло бути в цій ситуації, інспектор заявив, що все одно впевнений у моїй вині і продовжив складати протокол. Згодом цей протокол серії АБ № 341920 було надано інспектором мені на підпис. У протоколі графи щодо даних інспектора, а також опис суті порушення були не заповнені. Підпис інспектора на поданому протоколі також був відсутній. Після цього інспектор намагався продиктувати мені текст, який я повинен був написати в графі пояснень водія. Побачивши, що я пишу не той текст, на якому він наполягає, та після усного з’ясування того, що я не збираюсь погоджуватись із звинуваченням, інспектор забрав в мене протокол і заповнив решту граф, після чого повторно подав вже заповнений протокол мені на підпис. Оскільки за весь час спілкування з інспектором мені не були роз’яснені мої права та обов’язки щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності, згiдно ст. 63 Конституцii Украiни, чим порушено ч.4 ст. 256 КУпАП, тому у відповідній графі протоколу я зробив надпис “не ознайомлений”, дописав пояснення і підписав протокол.
В подальшому ІДПС Гаргала І. В. прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., та виніс постанову АН № 050572 по справі про адміністративне правопорушення (копія додається).
Вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП необґрунтованим, а факт самого правопорушення — недоведеним з наступних причин:
1. П.16.2 ПДР зобов’язує водія дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає. Вимога дати дорогу згідно ПДР зобов’язує водія не продовжувати або не починати рух, якщо це може примусити інших учасників руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. В даному випадку при проїзді мною перехрестя жоден пішоход не знаходився на тій ділянці дороги, що входить до складу дорожньої обстановки, яку водій повинен враховувати під час руху. Зі слів інспектора я не надав перевагу в русі пішоходу, що знаходився на пішоходному переході на проїзній частині зустрічного напрямку, та був відділений від мого автомобіля щонайменьш однією полосою попутного (для мене) напрямку та роздільною смугою. Через значну відстань до мого автомобіля він не міг бути змушеним змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на него не було. За таких умов обов’язку водія зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п.16.2 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту. Слід вказати, що пункт 16.2 ПДР не передбачає надання переваги у русі пішоходам, що знаходяться саме на нерегульованому пішоходному переході, тож посилання інспектора на те, що пішоходи знаходились на пішоходному переході, коли я здійснював поворот праворуч, взагалі не є свідченням порушення зазначенного пункту ПДР.
2.Протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КУпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КУпАП така особа є потерпілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КУпАП є свідком. Відповідно ст.256 КУпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково зазначатися у протоколі (сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потерпілих або свідків). У відповідності до ст.251 КУпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КУпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити про доведеність факту правопорушення не можна.
3.Працівник ДАІ Гаргала І.В. на моє зауваження щодо його обов’язку ознайомити мене зі статтею 63 Конституції України, ст. 268 та ст 130 КУпАП, як зазначено в протоколі сказав, що я можу обжалувати його рішення (не зазначивши як саме я можу це зробити), але це мені все одно не допоможе. Про що я зазначав у протоколі, що не був ознайомлений с вказаними статями Конституції та КУпАП. Також слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін. обставин, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.33 КУпАП. Із всього обсягу обставин, що повинні бути враховані, інспектор з’ясував лише той факт, що в мене є місце роботи. За відсутності обтяжуючих обставин максимальна сума штрафу за порушення, в якому мене обвинувачено, накладена інспектором лише із мотивів особистого несприйняття факту моєї незгоди з його діями. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено.
Таким чином у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Звертаю увагу, що ст. 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративне правопорушення не було зафіксоване належним чином, з врахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини, складений з грубими порушенням чинного законодавства і за таких обставин відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Крім цього, ч.3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 вказаного кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Зважаючи на викладене вважаю, що постанова серія АН № 050572 в справі про адміністративне правопорушення прийнята з порушеннями Конституції та законів України, є необґрунтованою, та незаконною.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 250, 287, 288, 289, п. 3 ст. 293, 295 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2, 6-11, 17 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
ПРОШУ:
1. Прийняти позовну заяву для розгляду;
2. Звільнити позивача від сплати судового збору за звернення до адміністративного суду;
3. Задовільнити позов та скасувати постанову серії АН № 050572 в справі про адміністративне правопорушення від 20.07.2009.
в графе Пояснення
