Не 3.14159...зди, раді бога.
Тe, що хазяін вижимає соки з батрака більшe, чим при соціялізмі, то можна погодитись. А в іншому всe брeхня, ти міряєш всe по собі.
Атом, космос, наука, освіта, культура, дружба народів, зброя, нeзалeжність... всe цe я бачив лічно Я в мeтро кожний дeнь іздив, а мeтро цe вжe ознака високорзвинутоі краіни.
Вобчeм, братe, нe дeри свою сраку за путіних-чубайсів, тих, хто заради свого шкурного інтeрeсу розвалив, розікрав тe, що слугувало всім, бо подумаю, що й ти ворюга народного добра.
Не брешіть, товариш брехунів. Розумний, а значить і чесний, господар платить найманцю стільки, скільки йому найвигідніше. І за роботу, що не нищить робітника, а дозволяє зберігати здоров"я. Читайте у Маркса, що таке і для чого достатня необхідна платня. І про соціальну необхідність з"ясуйте.
Зараз з"ясовується, що доколумбові індіанці були досить розвиненими. Побудували величезні споруди, яких не було і в європейців. Дороги з кам"яним покриттям та інше. Але при контакті з європейцями, виявились злиденними бідняками. Мали багато золота, та не мали найнеобхідніших речей. Навіть заліза та скла.
Отаке багатство мав і СРСР. У озброєнні, науці, космосі, виробництві сталі, деревини, нафти, кількості заводів, ролбочих місць, ми випереджали всі європейські країни. А у якості всього того ми були у глибокому хвості. У забезпеченні побутових потреб, забезпеченні засобами виробництва, лікування, спотрту, відпочинку, санітарії, гігєни ми були дуже далекі від рівня розвинених країн. Хоч вони і в космос не літали. З цього приводу є історичний приклад. В якихось сімдесятих, мабуть, роках був призначений дуже цікавий бій між боксером Мухамедом Алі та Фрезером, здається. І цю світову подію вирішили провести десь у Африці. Мабуть у ПАР. Але постало питання хто ж забезпечить технічні засоби передачі телевізійного сигналу з поєдинку по всьому світу. Засоби космічного зв"язку, здавалось, були тільки у США та СРСР. Я не знаю подробиць, але за справу взялася якась швейцарська компанія, котра і організувала телерепортаж з того поєдинку на весь розвинений світ. ( Мабуть, крім СРСР, Китаю та подібних парадоксалів.) І у Швейцарії космічне багатство виявилося суттєвішим ніж у СРСР-у.
Отаким парадоксальним було і радянське промислове багатство, сільськогосподарське, побутове, медичне та інше багатство. За ті роки "самостійності", наспраді то була відокремленість, а не самостійність. Подібна до відокремленості американських аборигенів. Відокремленість собаки, що сидить на сіні. Так от, за ті 70 або й більше років у СРСР накопичився умовний борг перед розвиненими країнами. І якби ми продовжували і далі жити в ізоляції, не прагнучискористатись досягненнями іншого світу, то борг цей би й не перейшов з умовного у якість реального.
Але як тільки ми почали робити спроби скористатись досягненнями решти країн, умовний рахунок почав реалізовуватись. За ніжки Буша, за телевізори, за холдильники, за авто, за евроремонти, за гвіздки, метизні верстати, літаки, ... За все, Що ми самі не можемо зробити так гарно, як хочемо споживати. Бо якби ми жили в товарообміні з рештою світу, то оті б заводи не стали на 50% не придатними для бажаного виробництва. Ми би може уже давно робили би французькі плуги, а не радянські. Заводів у нас було наче й багато. І якби ми удосконалювали на них виробництво на основі світових досягнень, то тне виявилось би, що наші стандарти на відствнь між ніжками мікросхем не сумісні зі світовими. І нам би не прийшлося переробляти технологічне обладнання виробництва мікросхем на світові стандарти. Або взагалі відмовлятися від їх виробництва, коли переробка нерентабельна. І такі проблеми у нас, радянських, не тільки в мікросхемах, радіочастотах, телевізійних сигналах, та залізничних коліях. Ми метал робимо не так, як решта світу. Ми землю орем чи руду копаємо по своєму.У нас чистота металічних поверхонь на виробах інша, ніж у них. А через це ми витрачаємо цінних матеріалів на захисні покриття набагато більше ніж витрачає світ. А хто заплатить за усукнення цієї проблеми? Вони замовлять у нас для нас вирішення питання? Та ні. Ми замовимо у них хоч невелику частку роботи по ліквідації проблеми. Якщо решту зуміємо зробити самі.
Тобто. Будемо вилізати з болота окремішності, доведеться платити. За знання та вміння. За технології. В тому і полягає борг ізоляції. Чим довше живеш ізольовано, тим дорожче стане повернення у світ. А коли вже прийняв рішення, то чимшвидше шукай згодних допомогти хоч за пів-царства. Бо зволікання знищить придатність і того, що ще може стати у нагоді.
Тальки мені здається, що всі, хто вліз до керма - подібні Вам падлюки, котрим ці проблеми останні в черзі.
