Сказка о прєкрасном царєвічє.
Жіл-бил одін мальчік. Он бил горбатий, хромой, очєнь блізорукій, рукі у нєго рослі із жопи, і єщо он бил нємножко умствєнно отсталий. Только он нічєго етого нє знал, потому что у нєго била добрая нянька, которая ім руководіла і направляла. Ета нянька єму говоріла, что он самий умний, самий красівий, самий талантлівий, самий работящій, самий чітающій, самий добрий і самий міролюбівий.
І мальчік єй вєріл, потому что няня благоразумно нє пускала єго во двор к другім дєтям. Она сама єму рассказивала, что у сосєдского мальчіка на головє растут рога, что дєвочка с пєрвого етажа по ночам пйот кровь у бродячіх собак, а у старшєклассніка із сосєднєго двора єсть ножік на кнопкє, і совсєм нєт духовності. І что всє еті дєті очєнь нєпослушниє, і нє хотят каждий дєнь єсть нєдоварєнную пєрловую кашу. Етот наш мальчік каждий дєнь кушал пєрловую кашу, і дажє єму било откровєніє. Он понял, что в поєданії нєдоварєнной пєрловой каші заключон глубокій духовний смисл, потому что катарсіс - ето очіщєніє чєрєз страданіє.
І тут в єго жізні наступіло страданіє. Єго няня пропала. Одні говорілі, что она умєрла, а другіє - что сбєжала, потому что обкрадивала мальчіка. У мальчіка билі богатиє родітєлі, коториє оставілі єму большоє наслєдство. Но нянька ето наслєдство потіхоньку продавала на чорном ринкє, і купіла сєбє красівий дом, гоночную машіну, яхту і двоіх любовніков із Афрікі. А мальчіка, тєм врємєнєм, корміла пєрловой кашєй, да єщо і нєдоварєнной. І дажє жалєла єму мандарінку купіть на Рождєство. Она вообщє говоріла, что Рождєства нє биваєт, а биваєт только Новий Год, на которий дєті нє получают подарков, а только поют пєсєнкі і водят хоровод.
І вот етот мальчік, наконєц, вишєл во двор. А там на лавочкє сідєлі всє дєті, о которих он столько слишал от нянькі. Он подошол к нім і спросіл, почєму оні сідят в прісутствіі самого умного і красівого. Но бєздуховниє дєті єму нє отвєтілі, а продолжалі бєсєдовать о конвєнціональном подходє в феномєнологіі діскурса, іногда подкрєпляя рассуждєнія бєглимі рісункамі в імпрєссіоністской манєрє. Прі етом сосєдскій мальчік іграл на гітарє і пєл на шпіонском язикє пєсню про Мішєль. А дєвочка с пєрвого етажа видєливала нєпотрєбниє фуете і разнузданниє двіжєнія рукамі.
І тогда наш мальчік увідєл, что у ніх нєту горбов, оні нє носят очкі, і іх бєзобразниє ліца нє імєют утончьонного зємлістого оттєнка, свойствєнного строгой дієтє із пєрловой каші. Мальчік пробовал поговоріть с німі о катарсісє, но єму отвєчалі нєпонятнимі словамі о щяслівом дєтствє, свободє і правах чєловєка. Тогда он понял, что с етімі дєтьмі нєльзя будєт сиграть в "ладушкі" і в "города". Наш мальчік ощутіл ісходящєє от дворових дєтєй зло, і єму стало ясно, что с етімі дєтьмі пєрловой каші нє сварішь.
Тогда наш мальчік вєрнулся в свою квартіру і сідєл там трі дня. А на трєтій дєнь прішол одін чєловєк, которий прєдложил мальчіку что-нібудь із вєщєй продать на чорном ринкє, і на виручєнниє дєньгі купіть пєрловой каші. Мальчік с радостью согласілся, потому что у нєго в животє начался дєфолт. І сталі оні жить вдвойом. Мальчік очєнь радовался, что всьо так обєрнулось, потому что етот чєловєк, которий ходіл продавать вєщі на чорний ринок, навєрняка нє стал би обманивать мальчіка, чтоби купіть сєбє любовніков із Афрікі.
Жізнь у мальчіка наладілась, і он посвятіл свої дні ізучєнію нєпонятного слова "діскурс". Наситівшісь пєрловой кашєй, он размишлял о порочной суті дєтєй бєз горбов, бєз крівих ног, бєз блізорукості і бєз духовності. Путьом сложних вичіслєній он нашол, что однажди он станєт спасітєлєм всєго чєловєчєства. І что в етом заключєна єго міссія і прєдназначєніє. І в етом он нашол свойо счастьє.
Сказать то надо? Надо. Вот и...
Люди, мне глаза не отказывают? Речь действительно о Грузии? Действительно МИД такое говорит? Может, это МВД о РФ такое сказанула, а у меня глаза отказали?
