Кубань. 95 років проголошення Незалежності
Цікаво, що навіть найзапекліші прихильники «единой й неделимой России» голосували за федерацію незалежної Кубані з Україною. Делегація Кубанської ради отримала від офіційного Києва зброю, а серед козаків ходили радісні чутки про висадку на морському березі гайдамаків.
16 лютого 1918 року проголошена самостійна Кубанська Народна Республіка, яка за рішенням делегатів Законодавчої Ради Кубані, була прилучена на федеративних умовах до України.
До складу Кубанської Народної Республіки входили Кубанська область, Ставропільщина, Терек, Дагестан і Чорноморщина (Чорноморська губернія).
24 вересня 1917 р. розпочала свою роботу 2-га сесія Кубанської Військової Ради, на неї запросили представників України. Вони виступили на одному з засідань Ради. Рябовол вітав їх:
«Дорогі гості! Мачуха-доля відірвала наших дідів запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут сиротами по степах, по плавнях, по горах без матернього догляду.
Царі робили все, щоб вибити з наших голів, із наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері.
Не діждались б цього вони ніколи. Не діждались ,бо хоч наші душі царі поневічили, та не вбили, і ми діти, руки на Матір не підняли б».
Український уряд у листопаді 1917 р. офіційно визнав право на самостійне існування кубанських козаків.
З святом вас кубаньці!
Цікаво, що навіть найзапекліші прихильники «единой й неделимой России» голосували за федерацію незалежної Кубані з Україною. Делегація Кубанської ради отримала від офіційного Києва зброю, а серед козаків ходили радісні чутки про висадку на морському березі гайдамаків.
16 лютого 1918 року проголошена самостійна Кубанська Народна Республіка, яка за рішенням делегатів Законодавчої Ради Кубані, була прилучена на федеративних умовах до України.
До складу Кубанської Народної Республіки входили Кубанська область, Ставропільщина, Терек, Дагестан і Чорноморщина (Чорноморська губернія).
24 вересня 1917 р. розпочала свою роботу 2-га сесія Кубанської Військової Ради, на неї запросили представників України. Вони виступили на одному з засідань Ради. Рябовол вітав їх:
«Дорогі гості! Мачуха-доля відірвала наших дідів запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут сиротами по степах, по плавнях, по горах без матернього догляду.
Царі робили все, щоб вибити з наших голів, із наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері.
Не діждались б цього вони ніколи. Не діждались ,бо хоч наші душі царі поневічили, та не вбили, і ми діти, руки на Матір не підняли б».
Український уряд у листопаді 1917 р. офіційно визнав право на самостійне існування кубанських козаків.
З святом вас кубаньці!
историю не перепишешь!
