ДОВІДКА
про діяльність ОУН-УПА
Відповідно до постанови Президії Верховної Ради України від І лютого 1993 року № 2964-ХП "Про перевірку діяльності ОУН-УПА" та вказівки керівництва Служби безпеки України робочою групою співробітників Служби проведено вивчення наявних архівних матеріалів колишніх НКДВ-КДБ УРСР /документів органів безпеки, мате¬ріалів, які були підготовлені безпосередньо учасниками і керівниками ОУН-УПА, трофейних документів німецької імперської канцелярії та інших/, котрі мають відношення до діяльності Організації Українських Націоналістів /ОУН/ та Української Повстанської Армії /УПА/.
В документах І939-І94І рр. домінують ті, що показують нелегальну діяльність ОУН проти радянської влади та її співпрацю з фашистською Німеччиною.
Матеріали періоду І94І-І944 рр. переважно відображають створення і діяльність військових формувань українських націоналістів з позиції їх збройної боротьби з радянськими партизанами,Червоною Армією і взаємостосунків із армією і спецслужбами Німеччини.
В документах післявоєнного часу /І945-І955рр./ йдеться про дії органів Радянської влади по придушенню збройного опору ОУН- УПА. Кримінальними справами цього періоду, програмними документами, відповідними наказами і інструкціями зазначеної організації та узагальненими матеріалами органів безпеки досить детально відображена терористична діяльність ОУН-УПА щодо цивільного населення західних областей України.
Тому, виходячи з вище наведенного, слід констатувати, що з наявних в архівах СБУ матеріалів можливо узагальнено викласти лише наступне:
Організація Українських Націоналістів виникла за кордонами Української РСР внаслідок консолідації діяльності різних націоналістичних формувань, переважно молодіжних, в середовищі української еміграції. Основну роль в її створенні відіграв полковник Євген Коновалець, колишній член уряду Петлюри. 28 січня 1929 року у Відні /Австрія/ відбувся І конгрес Українських націоналістів /КУН/, який став початком існування ОУН. Головним напрямком діяльності ОУН в той період була пропаганда основної ідеї українських націоналістів - створення української самостійної держави, насамперед на західноук¬раїнських землях, які входили до складу панської Польщі. Разом з тим, здійснювалися терористичні акти щодо представників польської влади, яка утискувала права українців на самовизначення.
Зокрема, в 30-х роках від рук учасників ОУН загинули комісар польської поліції у Львові Еміліан Чеховський, польський посол Тадеуш Голувко, представник радянського консульства у Львові Олексій Майлов, польський міністр внутрішніх справ Броніслав Пєрацький.
Внаслідок відповідних заходів польської поліції було заарештовано крайовий провід ОУН у Галичині, в тому числі Степана Бандеру та Миколу Лебідя, які організували вбивство Пєрацького /згодом звільнені гітлерівцями після окупації Польщі.
На початку другої світової війни, коли Польща перестала існувати як самостійна держава, а західноукраїнські землі увійшли до складу Української РСР, підпільна сітка ОУН, яка збереглася, почала активно готувати кадри для збройної боротьби проти, радянської влади на випадок воєнного нападу фашистської Німеччини на СРСР.
У спеціальному документі під назвою "Наші основні завдання" провід ОУН давав такі вказівки:
"Наша основная цель в ликвидации врага - Москвы", для этого предлагалось: "Узнавать ... изучать территорию: топографию данной местности /реки, мосты, леса, болота, дороги, селения, высоты, искусственные предметы, казар¬мы, укрепления и т.д./, административное деление территории /районы, области и т.д./. Положение вражеских сил - вражеские военные гарнизоны, команды НКВД, сеть сексотов, месторасположение КП/б/У и комсомола, редакции принадлежащие Москве здания, роды вражеской акции и ми¬тинги, радио, преследование, тактика НКВД и т.д.
_ _Все это для того, чтобы знать где, когда и как ударить по
врагу". /Арх.спр. № 68, арк.,34. У справі копія документа
виконана російською мовою/.
У лютому 1940 року відбувся розкол з причини боротьби за «лідерство» в ОУН між Андрієм Мельником, котрий очолив цю організацію після загибелі Є.Коновальця, і С.Бандерою, який мав авторитет серед молодих галицьких радикалів. З того часу прихильників Мельника стали називати "мельниківцями" /ОУН-м/, а прихильників Бандери - "бандерів¬цями" /ОУН-б/. Обидва табори дотримувались основних догматів україн¬ського націоналізму, але тактику боротьби за створення самостійної української держави вибрали різну. Якщо "мельниківці" всі надії покладали на допомогу гітлерівської Німеччини у визволенні України, то "бандерівці" створювали підпільні озброєні структури для найшвид¬шого визволення українських земель від більшовиків, також використо¬вуючи зв’язок з німцями.
Архівними матеріалами підтверджується існування такого зв'яз¬ку керівників ОУН з німецькими спецслужбами.
Так, полонений полковник Ервін Штольце, начальник відділу "Абвер Берлін", показав на допиті 29 травня 1945 року:
"Нами был завербован руководитель украинского национа¬листического движения полковник петлюровской армии Коновалец, через которого в Польше, в областях Западной Украины, проводились террористические акты и диверсии...
В начале 1938 года я лично получил указания от адмирала Канариса о переключении имеющейся агентуры из числа украинских националистов на непосредственную ра¬боту против Советского Союза. Коновалец охотно согла¬сился переключить часть националистического подполья против Советского Союза...
Для сохранения условий конспирации был завербован по его /Коновальца/ рекомендации украинский националист,, ротмистр петлюровской армии Ярый под кличкой "Консул-2", который использовался нами как агент-связник между нами и Коновальцем.
После убийства Коновальца украинское националисти¬ческое движение возглавил полковник Мельник Андрей... В конце 1938 года или в начале 1939 года Лахаузену бы¬ла организована встреча с Мельником, во время которой последний был завербован и получил кличку "Консул" /во время вербовки я также присутствовал.../.
После окончания войны с Польшей Германия усиленно готовилась к войне против Советского Союза и поэтому по линии Абвера принимались меры активизации подрывной деятельности, так как те мероприятия, которые проводи¬лись через Мельника и другую агентуру, казались недос¬таточными.
В этих целях был завербован видный украинский на¬ционалист Бандера Степан, который в ходе войны был немцами освобожден из тюрьмы, куда он был заключен польскими властями...
Кто вербовал Бандеру - я не помню, но последний на
связи- состоял- у меня...
Мною лично в 1940 году принимались меры к прими¬рению Мельника с Бандерой с целью сплочения всех ук¬раинских националистов.
Летом 1940 года мною был принят Бандера, который в разговоре со мной обвинил Мельника в пассивности, доказывая, что он - Бандера является избранным вождем украинских националистов, однако для пользы дела он примет все меры, чтобы примириться с Мельником.
Через несколько дней мною также был принят Мельник, с которым проводился аналогичный разговор. Мельник обвинил Бандеру в карьеризме, что он своими необдуманными действиями погубит подполье. Мельник обещал принять все меры к примирению с Бандерой.
Мельник и Бандера встречались, во время встречи к примирению не пришли, а, наоборот, обострили взаи¬моотношения.
С нападением Германии на Советский Союз Бандера активизировал движение, привлек на свою сторону осо¬бенно активную часть украинских националистов и, по сути, вытеснил Мельника из руководства...
Канарис поручил мне прекратить связь с Бандерой и, наоборот, во главе националистов удержать Мельника.
Для порыва связи с Бандерой был использован факт, что последний в 1940 году, получив от Абвера большую сумму денег для финансирования созданного подполья, пытался их присвоить и перевел в один из швейцарских банков, откуда они нами были изьяты...
Причем, такой же факт имел место и с Мельником. Вскоре после прекращения связи с Бандерой последний был арестован за попытку сформировать украинское правительство во Львове. /Арх.справа № 372, т.35, арк.138-142/.
Лейтенант "Абверкоммандо-202" Зігфрід Мюллер на допиті 19 вересня 1946 року показав:
"В декабре 1944 года Главное Управление немецкой безопасности освободило из заключения Степана Бан¬деру, который получил под Берлином дачу от отдела 4-Д гестапо.
Бандера с тех пор находился под персональным наблюдением и работал по указаниям вновь назначенно¬го начальником отдела 4-Д оберштурмбанфюрера Вольфа. В том же месяце Степан Бандера прибыл в распоряжение "Абверкоммандо-202" в г.Краков и лично инструктировал подготовленную нами агентуру, направляемую для свя¬зи в штаб УІІА.
Бандера в моем присутствии лично инструктировал этих агентов и передал через них в штаб УПА приказа¬ние об активизации работы в тылу Красной Армии и на¬лаживании регулярной связи с "Абверкоммандо-202"...
Бандера имел указание ... собрать всех украин¬ских националистов в районе Берлина и оборонять город от наступающих частей Красной Армии.
Бандера создал отряды украинских националистов, которые действовали в составе фольксштурма, а сам бежал. Он покинул дачу отдела 4-Д и выехал в г.Ваймарк" /Арх.справа № 372, т.39, арк.132-137/.
