Статус:
Offline
Реєстрація: 03.05.2007
Повідом.: 70
Реєстрація: 03.05.2007
Повідом.: 70
Про любов, собак, сокіру та всєх Харьковчян. Казка.
Кароч, виходжу сьодня с падіка, а мені на зустріч кароч та курва собаку таку зубату, бля, здоровєзну, тягне на дротику. Ну знаєтє, кімнатне таке звірятко на півкімнати завдовшки (це якщо хвіст не міряти).
І от ані дивляця на мене обидві. А та що поменьша, яка людською мовою розмовляти вміє - до мене:
- Ви, - кажє- без сабакі?
Я їй так мовчки відповів очима, типу "курва, блеать, де йобаний напицник, що бля, на динозавров в "природі" розміру на знайшлось, га?"
А вона мені:
- Да ви нє бойтєсь, ето жє самоє доброє в мірє животноє! Щєночєк єщо!
Ну я шо, думаю до себе що ж робити нах.
А в мене сокіра під пахвой. Фіскарс піздатий такий, знаєте, помаранчовий (дуже зручна річ, рєкамєндую). Кароч, дістаю я той фіскарс з чохла, та на неї дивлюся.
- Што ви дєлаєте? Зачєм вам топор?! Я буду званіть в міліцию!
Ну я ж беру того собаку за пику та починаю нарізати з нього такі ковбасні слайси, ну знаєте, потім посушити, та замість чіпсів до пива. бєз гмо. Ну нарізав, та питаю в курви: "Хвоста треба? На варатнік там, чі уггі які?".
Нє, цє я конєшно брешу вам зараз. Щєночок цілий та нєушкоджений лишився наприкинці цієй історіі. Його тим микроскопічєскім фіскарсом хєр порубаєш, на нього промишлену бєнзопілу треба, і це тільки щоб вуха повідрізати.
От беру знач я собачу мову, щоб зрозуміліше було, та кажу тієй курві доброзичливо:
- Вы знаете, я ни в коем случае не хочу вас напугать, а тем более не собираюсь причинять вред вам или вашему питомцу. Вам совершенно нечего бояться, видите ли, это самый добрый топор в мире! Это же даже не топор, а топоренок еще. А сам я люблю животных и чту уголовный кодекс. Я вас сейчас прекрасно понимаю, вы ощущаете смесь страха, злости и возмущения, которые подсказывают вам, что от меня стоит держаться подальше, может быть даже отнести заявление в правоохранительные органы, пусть проверят кто я такой.
И вы в целом правы, нет, правда, разве будет нормальный человек с топором гулять? Да еще перед лицом у всех встречных поперечных им размахивать. Не будет конечно. А значит, подсказывают вам ваши ощущения, перед вами стоит не хороший человек, такой, которому абсолютно наплевать на окружающих и на те неудобства которые он им причиняет.
У меня к вам только одна просьба, вы пожалуйста запомните то, что сейчас чувствуете, и то, что про меня думаете, ведь каждый раз когда незнакомые люди встречают вас, с вашей собакой они чувствуют то же самое. И думают про вас всякое плохое, которое вы про меня.
Вы любите собаку, заботитесь о ней, хотите, чтобы ей было комфортно - это здорово! Вот только людей при этом делаете злее, раздражительнее, расстраиваете их, расстраиваетесь сами. Этим вы сами делаете мир вокруг вас плохим, а вам самой в нем некомфортно существовать. Поймите их, и они поймут вас и будет у нас немножко больше добра вокруг.
Кстати, топор я ношу в наморднике топорином, не потому, что он кусается, а затем, чтоб окружающим нервы не делать.
Ну вона канєшно відразу ж така каже: "Ой, я всьо паняла! Ізвінитє мєня пажалуйста, наморднік у нас канєчно єсть, просто жалка жє жівотное мучіть, я нікогда нє думала, что прічіняю каму-та нєудобство. Я ж думала, что проста в нашєм горадє много злих людєй коториє не любят животних! А тіпєрь я... Ой, знаєте так стидно тєперь. І про людей плоха думала і злілась, что дураков так многа. Спасібо, вам... І харошево дня!"
Ой, тю, та понятно що знов набрехав. Не зрозуміла вона ніхуя.
На добраніч любі друзі.
Щіро ваш - Суржик Васильович.
Кароч, виходжу сьодня с падіка, а мені на зустріч кароч та курва собаку таку зубату, бля, здоровєзну, тягне на дротику. Ну знаєтє, кімнатне таке звірятко на півкімнати завдовшки (це якщо хвіст не міряти).
І от ані дивляця на мене обидві. А та що поменьша, яка людською мовою розмовляти вміє - до мене:
- Ви, - кажє- без сабакі?
Я їй так мовчки відповів очима, типу "курва, блеать, де йобаний напицник, що бля, на динозавров в "природі" розміру на знайшлось, га?"
А вона мені:
- Да ви нє бойтєсь, ето жє самоє доброє в мірє животноє! Щєночєк єщо!
Ну я шо, думаю до себе що ж робити нах.
А в мене сокіра під пахвой. Фіскарс піздатий такий, знаєте, помаранчовий (дуже зручна річ, рєкамєндую). Кароч, дістаю я той фіскарс з чохла, та на неї дивлюся.
- Што ви дєлаєте? Зачєм вам топор?! Я буду званіть в міліцию!
Ну я ж беру того собаку за пику та починаю нарізати з нього такі ковбасні слайси, ну знаєте, потім посушити, та замість чіпсів до пива. бєз гмо. Ну нарізав, та питаю в курви: "Хвоста треба? На варатнік там, чі уггі які?".
Нє, цє я конєшно брешу вам зараз. Щєночок цілий та нєушкоджений лишився наприкинці цієй історіі. Його тим микроскопічєскім фіскарсом хєр порубаєш, на нього промишлену бєнзопілу треба, і це тільки щоб вуха повідрізати.
От беру знач я собачу мову, щоб зрозуміліше було, та кажу тієй курві доброзичливо:
- Вы знаете, я ни в коем случае не хочу вас напугать, а тем более не собираюсь причинять вред вам или вашему питомцу. Вам совершенно нечего бояться, видите ли, это самый добрый топор в мире! Это же даже не топор, а топоренок еще. А сам я люблю животных и чту уголовный кодекс. Я вас сейчас прекрасно понимаю, вы ощущаете смесь страха, злости и возмущения, которые подсказывают вам, что от меня стоит держаться подальше, может быть даже отнести заявление в правоохранительные органы, пусть проверят кто я такой.
И вы в целом правы, нет, правда, разве будет нормальный человек с топором гулять? Да еще перед лицом у всех встречных поперечных им размахивать. Не будет конечно. А значит, подсказывают вам ваши ощущения, перед вами стоит не хороший человек, такой, которому абсолютно наплевать на окружающих и на те неудобства которые он им причиняет.
У меня к вам только одна просьба, вы пожалуйста запомните то, что сейчас чувствуете, и то, что про меня думаете, ведь каждый раз когда незнакомые люди встречают вас, с вашей собакой они чувствуют то же самое. И думают про вас всякое плохое, которое вы про меня.
Вы любите собаку, заботитесь о ней, хотите, чтобы ей было комфортно - это здорово! Вот только людей при этом делаете злее, раздражительнее, расстраиваете их, расстраиваетесь сами. Этим вы сами делаете мир вокруг вас плохим, а вам самой в нем некомфортно существовать. Поймите их, и они поймут вас и будет у нас немножко больше добра вокруг.
Кстати, топор я ношу в наморднике топорином, не потому, что он кусается, а затем, чтоб окружающим нервы не делать.
Ну вона канєшно відразу ж така каже: "Ой, я всьо паняла! Ізвінитє мєня пажалуйста, наморднік у нас канєчно єсть, просто жалка жє жівотное мучіть, я нікогда нє думала, что прічіняю каму-та нєудобство. Я ж думала, что проста в нашєм горадє много злих людєй коториє не любят животних! А тіпєрь я... Ой, знаєте так стидно тєперь. І про людей плоха думала і злілась, что дураков так многа. Спасібо, вам... І харошево дня!"
Ой, тю, та понятно що знов набрехав. Не зрозуміла вона ніхуя.
На добраніч любі друзі.
Щіро ваш - Суржик Васильович.
