То, чего забывать нельзя
Нина
1932 г.
– Ну чё, хАхлы, пАказывай, где хлеб от нАродной власти спрятали? – шагнул в хату костлявый красноармеец. – Все твои? – кивнул на детей, притихших на лавке. – Муж где?
Женщина угодливо зачастила: Мої, мої діточки: Боря, Колюнчик, Людмилка та Ніна. А чоловік до голови в колгосп пішов, жито занести. Він працює там. Все зробив, що стребували. Коня здав. І корову.
– САзнАтельный, знАчит. – хохотнул Костлявый. Что ж, пАсмотрим.
Бледнолицые, хмурые солдаты искали тщательно. Простучали пол и стены мазанки. Истыкали землю во дворе. Перековыряли сено в сарае. Зерна не нашли. Забрали из печи глечик с кашей, со стен рушники, с хозяйки – намисто. Злые от того, что обыск закончился столь небольшой поживой, продразверзтчики вышли за порог. Молчавшие до этого дети дружно заревели…
1948 г.
– От це так доню, забрали ВСЕ, до зернинки. Ніякої їжі не залишили, навіть глечик з кашею, яку діти не встигли доїсти, відібрали. Добре, що чоловіка не було вдома. Двох його братів схопили та відправили на Соловки за непокору. Лише Андрій повернувся через декілька років та невдовзі і помер від хвороб. А увечері того ж дня прийшов до нас мій дядько Дмитро. Він у колгоспі поваром працював. Сказав, що зможе забрати собі до хати одну дитину, що лише одну дитину вони з жінкою, тіткою Параскою, зможуть прогодувати та вберегти від голоду. Так і сказав: «Одну дитину від голоду врятуємо». Забрав старшу, Людмилку, щоб могла поритися по господарству.
– Мамо! А чому солдати так зробили?!
– Тому, що ми для них не люди, а хохли. Завжди були и є лише хохлами. Тільки ти, Ніно, нікому не кажи, що я тобі розповіла, бо батьку нашого заарештують.
1952 р.
Доню, чому ти так начепурилася?
У нас комсомольское собрание по подготовке концерта в честь Дня рождения товарища Сталина!
Доню, навіщо тобі ці комсомалята, від них же нічого доброго немає!
Мамо, что вы такое говорите! Комсомольцы столько для страны делают под руководством коммунистической партии и товарища Сталина! А после концерта всему комсомольскому активу вручат путевки в Москву. Наконец-то я посмотрю Красную Площадь и Мавзолей!
Нино, доню. В кого ж ти така завзята активістка вдалася? Навіщо тобі ці москалі здалися?! Ми ж всі для них лише хохли, зрозумій, лише хохли!!!
Полный текст по ссылке.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
