Рецензія на навчальний посібник «Трудове право України у запитаннях та відповідях»
Рецензія на навчальний посібник «Трудове право України у запитаннях та відповідях». – 2-ге видання зі змінами та доповненнями (за редакцією В.В. Жернакова. – Х.: Одіссей, 2011. – 280 с.
Ознайомлення з посібником «Трудове право України у запитаннях та відповідях» довело вкрай низький рівень матеріалу, викладеного у ньому, та викликало запитання, чи можуть його автори належним чином оцінити знання абітурієнтів, студентів чи аспірантів, якщо рівень їх знань (про що свідчить ознайомлення із змістом посібника) не відповідає встановленим вимогам. «Шановні фахівці» навіть не підозрюють про існування багатьох нових нормативно-правових актів у сфері праці та продовжують аналізувати ті, які давно вже втратили чинність. У посібнику безліч грубих помилок.
Наведу приклади.
1. Сторінка 63 абзац 1 – згадується ст. 23 Закону України «Про сільськогосподарське (фермерське) господарство».
Автори забули, що ще 19 червня 2003 р. був прийнятий Закон України «Про фермерське господарство». Стаття 23 якого присвячена питанням успадкування фермерського господарства і до трудового права не має жодного відношення.
2. Сторінка 74 пункт 5 – згадується п. 5 статті 31 Закону України «Про комітети Верховної Ради України».
Авторам не відомо, що з 22 грудня 2005 р. Закон України «Про комітети Верховної Ради України» діє у новій редакції, а ст. 31, присвячена взаємодії комітетів з Рахунковою палатою, а пункт 5 у ній взагалі відсутній.
3. Сторінка 75 пункт 19 – згадуються статті 232 та 233 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».
Автори не знають, що з 17 листопада 2009 р. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» діє у новій редакції, а статті 232 та 233 у ньому відсутні.
4. Сторінка 75 пункт 23 – згадується ст. 5 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».
Автори ігнорують, що з 12 січня 2006 р. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» діє у новій редакції, а його ст. 5, присвячена гарантіям свободи діяльності телерадіоорганізацій.
5. Сторінка 75 пункт 26 – згадується п. 108 Закону України «Про Державну програму приватизації».
Цитую його: «Приватизації підприємств агропромислового комплексу може передувати передприватизаційна підготовка відповідно до розділу III цієї Програми.При цьому у ВАТ, створених на базі державного майна підприємств агропромислового комплексу, приватизація яких здійснюється відповідно до статті 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», у державній власності тимчасово терміном на 3 роки залишається 25 або 50 відсотків статутного капіталу плюс одна акція відповідного ВАТ».
Виникає питання, а де тут йдеться про контракти з головами правлінь ВАТ, про що говорять автори. Вчені знову помилилися. Цитований ними пункт немає жодного відношення до трудового права.
Цього достатньо. Ні. Тоді продовжуємо.
6. Сторінка 78 абзац 3 – згадується Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р.
Дивно, але автори чомусь забули, що цей Закон 7 липня 2010 р. втратив чинність на підставі Закону №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Це пояснюється напевне тим, що інформація про судово-правову реформу до цього часу до Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» не докотилася. В Києві знають, в Одесі знають, а в Харкові – ні.
7. Сторінка 86 абзац передостанній, сторінка 87 абзац 4– згадується ст. 37 Кодексу законів про працю України.
Автори заплющують очі на те, що ст. 37 КЗпП України 14 квітня 2009 р. виключено на підставі Закону №1254-VI «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України».
8. Сторінка 88 абзац 2 – згадується Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р.
До відома, цей Закон втратив чинність 11 червня 2009 р. на підставі Закону України №1506-VI «Про засади запобігання та протидії корупції».
7 квітня 2011 р. прийнятий Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції».
9. На с. 140 – називаються 5 видів відпусток.
У той же час ст. 4 Закону України «Про відпустки» із змінами від 17 листопада 2009 р. перераховує 6 видів відпусток:
1) щорічні відпустки;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
5) соціальні відпустки;
6) відпустки без збереження заробітної плати.
10. Сторінка 153 абзац 2 – автори зазначають, що держава здійснює регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Вимушений повідомити, що у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» слова «регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України» виключені Законом України «Про внесення зміни до статті 8 Закону України «Про оплату праці»» від 21 квітня 2011 р..
11. Сторінка 193 абзац передостанній – автори стверджують, що у ст. 10 Закону України «Про державні нагороди» зазначено 30 почесних звань (3 народних і 27 заслужених у відповідних професіях»).
Знову фальсифікація. Насправді ст. 10 Закону України «Про державні нагороди» передбачає 41 почесне звання (4 народних і 37 заслужених у відповідних професіях»).
Далі продовжити? Достатньо.
При цьому, зверніть, будь ласка, увагу, що у всіх перерахованих прикладах мова йшла про Закони України, які втратили чинність, були прийняті у новій редакції чи змінені.
Рецензія на навчальний посібник «Трудове право України у запитаннях та відповідях». – 2-ге видання зі змінами та доповненнями (за редакцією В.В. Жернакова. – Х.: Одіссей, 2011. – 280 с.
Ознайомлення з посібником «Трудове право України у запитаннях та відповідях» довело вкрай низький рівень матеріалу, викладеного у ньому, та викликало запитання, чи можуть його автори належним чином оцінити знання абітурієнтів, студентів чи аспірантів, якщо рівень їх знань (про що свідчить ознайомлення із змістом посібника) не відповідає встановленим вимогам. «Шановні фахівці» навіть не підозрюють про існування багатьох нових нормативно-правових актів у сфері праці та продовжують аналізувати ті, які давно вже втратили чинність. У посібнику безліч грубих помилок.
Наведу приклади.
1. Сторінка 63 абзац 1 – згадується ст. 23 Закону України «Про сільськогосподарське (фермерське) господарство».
Автори забули, що ще 19 червня 2003 р. був прийнятий Закон України «Про фермерське господарство». Стаття 23 якого присвячена питанням успадкування фермерського господарства і до трудового права не має жодного відношення.
2. Сторінка 74 пункт 5 – згадується п. 5 статті 31 Закону України «Про комітети Верховної Ради України».
Авторам не відомо, що з 22 грудня 2005 р. Закон України «Про комітети Верховної Ради України» діє у новій редакції, а ст. 31, присвячена взаємодії комітетів з Рахунковою палатою, а пункт 5 у ній взагалі відсутній.
3. Сторінка 75 пункт 19 – згадуються статті 232 та 233 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».
Автори не знають, що з 17 листопада 2009 р. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» діє у новій редакції, а статті 232 та 233 у ньому відсутні.
4. Сторінка 75 пункт 23 – згадується ст. 5 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».
Автори ігнорують, що з 12 січня 2006 р. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» діє у новій редакції, а його ст. 5, присвячена гарантіям свободи діяльності телерадіоорганізацій.
5. Сторінка 75 пункт 26 – згадується п. 108 Закону України «Про Державну програму приватизації».
Цитую його: «Приватизації підприємств агропромислового комплексу може передувати передприватизаційна підготовка відповідно до розділу III цієї Програми.При цьому у ВАТ, створених на базі державного майна підприємств агропромислового комплексу, приватизація яких здійснюється відповідно до статті 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», у державній власності тимчасово терміном на 3 роки залишається 25 або 50 відсотків статутного капіталу плюс одна акція відповідного ВАТ».
Виникає питання, а де тут йдеться про контракти з головами правлінь ВАТ, про що говорять автори. Вчені знову помилилися. Цитований ними пункт немає жодного відношення до трудового права.
Цього достатньо. Ні. Тоді продовжуємо.
6. Сторінка 78 абзац 3 – згадується Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р.
Дивно, але автори чомусь забули, що цей Закон 7 липня 2010 р. втратив чинність на підставі Закону №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Це пояснюється напевне тим, що інформація про судово-правову реформу до цього часу до Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» не докотилася. В Києві знають, в Одесі знають, а в Харкові – ні.
7. Сторінка 86 абзац передостанній, сторінка 87 абзац 4– згадується ст. 37 Кодексу законів про працю України.
Автори заплющують очі на те, що ст. 37 КЗпП України 14 квітня 2009 р. виключено на підставі Закону №1254-VI «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України».
8. Сторінка 88 абзац 2 – згадується Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р.
До відома, цей Закон втратив чинність 11 червня 2009 р. на підставі Закону України №1506-VI «Про засади запобігання та протидії корупції».
7 квітня 2011 р. прийнятий Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції».
9. На с. 140 – називаються 5 видів відпусток.
У той же час ст. 4 Закону України «Про відпустки» із змінами від 17 листопада 2009 р. перераховує 6 видів відпусток:
1) щорічні відпустки;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
5) соціальні відпустки;
6) відпустки без збереження заробітної плати.
10. Сторінка 153 абзац 2 – автори зазначають, що держава здійснює регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Вимушений повідомити, що у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» слова «регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України» виключені Законом України «Про внесення зміни до статті 8 Закону України «Про оплату праці»» від 21 квітня 2011 р..
11. Сторінка 193 абзац передостанній – автори стверджують, що у ст. 10 Закону України «Про державні нагороди» зазначено 30 почесних звань (3 народних і 27 заслужених у відповідних професіях»).
Знову фальсифікація. Насправді ст. 10 Закону України «Про державні нагороди» передбачає 41 почесне звання (4 народних і 37 заслужених у відповідних професіях»).
Далі продовжити? Достатньо.
При цьому, зверніть, будь ласка, увагу, що у всіх перерахованих прикладах мова йшла про Закони України, які втратили чинність, були прийняті у новій редакції чи змінені.
Останнє редагування:
