memento mori
Мире лукавий автор Стефан (Яворський)- музика народна
На відміну від більшості представників церковно-інтелектуальної еліти України кінця XVII – XVIII ст. Стефан Яворський не обмежився навчанням в Києво-Могилянській колегії. Бажаючи розширити свої знання, він стає греко-католиком і в 1684 р. вирушає до Львівської єзуїтської школи. Після річного перебування в ній він продовжує навчання в інших осередках Товариства Ісуса – в Любліні, Познані, Вільно. В Познані він знайомиться з працями відомих єзуїтських філософів та теологів Яна Моравського і Яна Млодзяновського. У Вільно, бажаючи досягти вершин єзуїтської освіти, Яворський переходить на католицизм, приймає постриг під ім’ям Станіслав і навіть очолює студентську Конгрегацію св. Марії. Проте критика Яворським окремих положень католицизму спричиняє його конфлікт з віленськими єзуїтами. В результаті “блудний син” повертається до Києва, де публічно зрікається католицизму (1689 р.). При цьому він недвозначно дає зрозуміти, що “відступництво від благочестивої віри учинив не серцем, лише єдиними устами створив науки ради”.
Мире лукавий, скорбми ісполненний!
Коль ти нетвердий, коль несовершенний!
Коль суть не благі твої злі утіхи,
Коль суть плачевні радости і сміхи.
Коль неспокойні твої честь, богатство,
Вітр, дим, нічтоже, все непостоянство.
Цвіте тут в єдин час, в другий увядає,
Днесь на престолі - завтра низпадає.
Где єсть гордяйся Давід вопіяше
Все мимо ідє, уже той не бяше.
Мниться нам сладкі твої зді забави,
Сластьми ізнуренні суть нашії нрави.
Похоті смислу зріти препятствують,
Горкоє сладко бити показують.
Високий сущий всяк в мирі гордиться,
Мнят же богаті што смерть їх боїться.
Што нам в богатстві аще смерть царствує,
Ін собирає, ін наслідствує.
Што нам за польза от честі биває
Єгда смерть ранги весьма презирає.
Єдина убо мисль вірним да буде,
Как Судія в той день страшний прибуде!
Спросят нас бідних там вскорі отвіта -
Почто теряли всує наші літа!
