Павлік.
Вiн ворог був, менi його не шкода.
Вiн нас наябував, казав - нема чортiв.
Туди йому й дорога, пiдарасу.
Сава Морозов (до Щукiна).
Це мiй синок, епiчеський герой,
Вiн рятувати нас прийшов сюда,
Своїх штурмовикiв привiв загони,
Спортивнi хлопцi, тi, що знають джиу-джитсу
Прийоми смертоноснi, кирпичину
Усякий з них мармизою лама.
Пророк Микола.
Учив я трохи вас, старих шакалiв
Як Родiну любити, та, мабуть,
Перестарався трохи. Вiдтепер
Ви знати будете,
Як храми викликати на леваду,
Плювати в дароносицю,
Пости несоблюдать бездумно.
Ідiть, гандони, i бiльше не грiшить,
Скажiть спасiбо Альонушцi, що вже наїлась трохи.
І цю блядюгу з гроба заберiть,
Вона кришталь гiрський менi зiпсує
Своєй мочею хворою. Вiд неї
На домовинi в стилi роккоко
Пiдуть такi паскуднi жовтi плями,
А домовину чисту я люблю.
Павлік.
То ти пророк святий!
Микола.
Так, я - пророк, пєдант-акуратiст,
Молюся богу я i пизджу фарiсєїв
Павлік.
Але ж його нема. Так в школi я учив,
Що все зробив не бог, а обiзяна.
Микола.
Сказала це тобi та срака п'яна,
Що їсть її Альонушка тепер.
Павлік (кричить до пiонерiв).
Хлопцi! Наябували нас: бог є!
Всi падають на колiна i пиздять мармизами болотнi незабудки. Сава Морозов i Щукiн запопадливо пиздять сильнiше за всiх. Зассана блядь вилазить з кришталевої домовини i з цiкавiстю озирається на величне видовище массового покаяння.
Микола.
Покайтесь, браття, i не робiть хуйнi,
Не бздiть нiкого, за нами Аполон.
Якщо хтось скаже вам, що вiн мудак,
Що хтива обiзяна сидить на променистiй колiсницi
І чуха сраку арфою спiвця, -
Ви зараз же такому мавпофiлу
Ногою бийте в яйця. У цей спосiб
Загiтував багато неофiтiв.
Сказати вам по правдi, не люблю я
Тих блядських теревенiв, бо не вiрю
У силу слова я, а вiрю в силу пiздюлєй.
З цими словами пророк для профiлактики пиздить неофiтiв ногою по зубах i по печiнцi.
Павлік.
Учiтелю, ми за тобой пiдемо,
Не будем пиздити всiх тих,
Кого ранiше ми пиздили,
А тiки тих, кого ти скажеш.
Микола.
Ідiть по свiту, дiти Аполона,
І агiтуйте бидло безпринципне
Фiгурними пiздюлями. Не бiйтесь,
Коли священой люттю надiхненi
Ви зробите калiкою когось, -
Вас будуть тiки бiльше поважати,
Пiдносити дари i пригощати
Портвєйном ароматним. Ви об стiну
Побийте тi пляшки. Дари
До хати господаря знесiть, а потiм
Сiрниками ви пiдпалiть його обiйстя.
І їх сусiди тодi полюблять вас
І скажуть: "Це святi. Ідiть сюда, ми чуда хочемо"
Халяву чобiт своїх вiд бруду обтрусiть
І йдiть до них вечеряти.
Павлік.
А чудо?
Микола.
Чудо в тому полягає,
Що пиздити не будете ви їх.
Сава Морозов.
О, мудрий наш пророк!
Старцям потворним
Дозволь пiти в свої дома убогi,
Щоб ми могли молитись Аполону,
Альонушцi, зеленим бiсам, вiдьмам,
А сiрники тримати на полицi
Ми будемо, чекаючи святих.
Нехай придуть i спалять к єбєням
Майно улюблене,
А нам, старцям нужденним,
Повибивають зуби. Нам же краще,
Бо легше тим прийти до Аполона,
В кого нема зубiв, вiдбитi нирки,
Замiсть очей стирчать кривавi дiрки
І рiдка волосня нагадує про жизнь
Розпустную з блядями i гiмназiстками.
Павлік.
Все, батьку, напиздiли ви. Вам треба
Скорiш до дому бiгти, бо в лабази
Ви мрiєте залiзти. У пилюцi
В танцюючому свiтлi каганця
Ви з головой зануритесь у грошi
І, як свиня, в них будете качатись
І криками дурними кажанiв
Лякать пiд стрiхою. Я помiчав за вами
Уже давно цю пиздувату жаднiсть.
Невидимий за вами я ходив
З лiхтариком в кишенi
Моїх штанiв широких. Я сокиру
З собой носив, щоб нею запиздячить
Пацюкiв, що по коморам нишпорять.
Як раптом спинились ви, i вогник освiтив
Потворну вашу пику, хижi зуби
І слину, що катилася iз рота
На землю вогку. Я вас упiзнав.
І так менi зробилися противнi
Інстинкти вашi дикi, що ледь-ледь
Сокиру стримав я. Загавкав тут собака,
Раптово перший пiвень прокричав.
Ви матюкнулись лайкою брудною
І дверi зачинили, мабуть, мамку
Пiшли їбать безчувствєнно.
Грошима ви шарудiли, бавилися хуєм
Через кишеню. Схаменiться, батьку,
Вiддайте грошi капостнi на храма!
Павлiк Морозов величним жестом показує на пацавату iзбушку на курячих нiжках.
Сава Морозов.
Ага, гандони, грошей захотiлось,
Га вна вам на лопатi, жебракам!
Вiн робить руками всiм зрозумiлого жеста.
Микола.
Я сумно дивлюся на наше поколiння
Жлобiв невихованих. Грошi їм
Дорожче за храм святий. Мамонi, а не богу
Возносять цi хуї свої молитви.
Ви тихо задушiть його, як цуцика.
Хто хоче це зробити,
Хай вийде на три кроки уперед.
Всi пiонери на чолi з Павлiком, не вагаючись нi хвилькi, роблять вперед три кроки iз криком: "Можно я?"
Микола.
Павлуша старшенький, то йому i душити.
Бо жизнь свою потрiбно так прожити,
Щоб соромно не було за роки,
Що прожив ти, як пiдарас паскудний.
Кiнчай скорiш спектакль цей вельми нудний.
Павлуша з насолодою душить батька його ж бородою. Вiн пхає її Савi в рота i закручує вузлом. Пiонери пiдчас акцiї б'ють в барабани. Зробивши справу, Павлiк пiдходить до пророка Миколи i робить пiонерський салют. Два пiонери пов'язують пророку пiонерський галстук.
Микола.
Пiонери! Душити жадних пiдарасiв
Будьте готовi!
Пiонери.
Завжди готовi!
З лiсу з'являється Пєлагєя Нилiвна з генералом Власовим i Фiлiном. Всi падають на колiна, побачивши храм.
Філін.
Це храм святий, вiн вийшов iз болота,
До нас, мерзених, вiн прийшов,
Як совiсть приходить у ночi до вуркагана!
І той прокинеться, заплаче i об стiну
Ударить головою. Штукатурку
Обiб'є лобом, долбойоб смердючий.
Не буде бiльше пиздити бабусь
Сокирою, ширятись ефiдрiном
І гвалтувати в зонi пiтухiв,
А пiде в монастир i стане дiток
Учити Слову божому. Я теж покину
Їсти гризунiв i пташок,
Хуйове це шпигунство я полишу, -
Воздєлувати буду вiнограднiк
У потi своєй совиной морди,
І жить не по брехнi, як вчитель бородатий
Учив нас, юних i прищавих нiгелiстiв.
Генерал Власов.
Main libber совушка,
Переворот вiдбувся в моїй душi.
З тобою разом будем,
Як двi свинi, грiбтись на полi.
Грошi ми раздаватимем бабусям i калiкам.
Нехай вони поїдуть в Монте-Карло
І грають там в рулєтку, нам не шкода.
З дітсадочкiв вiзьмем сирiт
І заберем котiв iз iнститута научного,
Де з них здирають шкiру
І роблять зомбi аспiранти п'янi.
Власов, як i Фiлiн, пада на колiна.
Пєлагєя.
А я куда?
Власов.
Хе. Блядєй з собою ми не беремо,
Нема чого тобi робити з козаками
І в грiх вводити нас. Іди в сiм'ю
І бiльше не грiши з воєнними.
Молись, i чоловiку смирно догоджай,
Із бороди йому вичiсуй мандавошки,
Терпи його тортури п'янi, ноги йому цiлуй,
Щоб вiн тебе простив. З тобой ми тiльки можем
Дебiлiв робити, ти стара для цих розваг.
Іди з очей, розпусна Мессаліна!
Пєлагєя.
Шпигун нiмецький, шоб сказився ти!
Канарiс щас тобi не допоможе
Вiн в свiтлiм кабiнетi у гестапо
Зажав у дверях яйця комунiстiв
І сьорбає какао, прислухаясь
Із насолодою до їхнiх завивань.
Тобi пiздєц! Гей, пiонери юнi,
Бiжiть сюда! Я шпигуна спiймала.
Пєлагєя хапає Генерала Власова, Фiлiн обережненько ховається за сосною.
Філін.
Цих хлопцiв пацаватих знаю я,
Вони природи рiдної не люблять,
Нi фауни, нi флори, нi пташок,
А люблять тiльки пляшки i гандони,
А ще консєрвнi банки,
Фотографiї поскуднi iз "Плейбоя".
Пiонери хапають генерала i пiдводять до Павлiка Морозова, який сидить на пiонерському барабанi в позi Бонапарта.
Павлуша.
Ну шо, спiймався? То кажи тепер,
Хто вербував тебе, де штаб, ключi вiд шифру,
Явки, ставки i вся твоя шпигунська поєбєнь.
Генерал.
Простiть менi, дiтдомiвськi сирiтки,
Коти бездомнi, менi вибачайте.
Я грiшно жив, їбався я з жiнками
Утричi старшими за мене. І з совою
Я жирною дружив. Плодив дебiлiв
Таких страшних, що навіть в Голiвудi у фiльмах жахiв таких нема.
Я не скажу нiчого тобi, байстрюк поганий!
Хай живе Майнштайн, Гудерiан i рiдний Гiтлєр,
Фашистська батькiвщина хай цвiте!
Генерал Власов мужньо харкає Павлiку в пику.
Павлік.
Утопіть фашистського фанатiка в болотi.
Пiонери прив'язують генералу Власову на шию кирпичину, як Герасим до Му-Му, i топлять у болотi. Альонушка вилазить з очерету i з цiкавiстю дивиться на видовище, її очi горять червоним вогнем.
Пєлагєя.
Що ж ти зробив, проклятий вуркагане?
Якого хуя ти в болотi гидкiм
Втопив красивого усатого мужчину?
Павлік.
Мамаша, помовчiть.
І вас втоплю, як будете пиздiть.
Пророк Микола.
Сiмейка блядська, заїбали впень,
Оцю хуйню повинен день-у-день
Я слухуати, я б краще пiтухом
Ламбаду танцював би на парашi!
Пророк розлючено плює. Погляд його випадково пада на хижу Альонушку, яка хтиво клацає іклами i пускає слину з рота.
Микола.
А ти шо робиш тут, змiя їбуча?
Ти, мабуть думаєш, шо тут кiно знiмають
Рекламного про пасту для зубiв?
Роздратований Микола жбурля каменюку в Альонушку, яка з хижим гарчанням лiзе назад в очерет. При цьому вона робить еротичнi знаки Павлiку Морозову i принадно вихиляється тiлом. Павлiк без зайвої рефлексiї бiжить за зеленою бляддю в болото. Пєлагєя Нилiвна розставляє руки, як в картинi Маковського "Не пущу".
Пєлагєя.
Не лiзь, синок, вона тобi не пара,
Вiд неї ти пiдхопиш враз сiфона.
Павлiк роздратовано пиздить Пєлагєю Нилiвну по мармизi, Пєлагєя пада довго i велично, як це i личить епiчнiй героїнi.
Пєлагєя.
Убив!
Хор пiонерiв.
Убив! Убив!
Пророк Микола.
Пiздєц!
Сiнхронно з його пророчими словами болото охоплюється жахливим мороком з грiмом, блискавкою, смерчем i всiм, чим положено в такому випадку. По небу в цей час вихором проносяться медузи, горгони, чорти, дракони i просто якiсь лярви. Натовп збивається вкупку, як безпорадне стадо, з жахом спостерiгаючи катаклiзми. Тiльки Пророк лишається незворушним. Спокiйно лягає вiн в прекрасну кришталеву домовину, яка вiдразу ж починає свiтитися синiм вогнем, i невидимою силою влiтає назад в храм. Дверi храма з грюкотом зачиняються, i з жахливим рипiнням ритуальна споруда робить поворота i на жовтих курячих ногах пиздує в болото, розбризгуючи грязюку. За ним, як щури за гамлєтським щуроловом мовчки iдуть загiпнотизованi Щукiн, Альонушка i пiонери. На сценi лишається тiльки Павлiк, який стоїть в античнiй позi над тiлом матерi, i Фiлiн, який сховався за сосною i вiд жаху тихенько пiдвива.
Дiя третя. Картина Перша.
На галявинi, серед величного сибiрського лiсу бiля туристичної палаткии сидять Сука i Блядь, богинi помсти, гiвна, мух i менструацiї, так званi ерiнiї, вбранi туристками 60-х рокiв. На обох неоковивнi спортивнi штанi кольору шкiльних чорнил, потворнi туристичнi черевики i амебної форми рюкзаки. Довершують гардероб гидотнi чорнi крильця, якими цi бридкi створiння час вiд часу вимахують. Обидвi богинi - це здоровеннi масластi невизначеного вiку агресивнi чуви. Одна з ерiнiй слухає по портативному приймачу романтичнi пiснi про геологiв, друга колупається в зубах виделкою.
Сука.
Хотiла б я пацанчикiв красiвих
Зустрiти в цiм їбучiм турпоходi,
Бо замiсть них тут тiльки блядськi рисi,
Ведмедi, змiї, сови беспокойнi
Вночi кричать, неначе їх гвалтують.
Філін (з дерева)
Угу-угу-угу!
Блядь.
Нема сєйчас пацанчикiв хороших,
А тi, що єсть, не їздять в турпоходи,
А як поїдуть здуру на турбазу,
То не вилазять, падли, з ресторану,
Аж поки грошi не попропивають.
В той час, коли нещаснi молодицi,
Якi купили льготниє путьовки,
Щоб поїбатись трохи у походi
Спортивному, лiкуються вiд нервiв
І клiмаксу вонючою водою.
Регочуть iстерично, скавучать,
Як цуценята, темними холодними ночами
Пiд ковдрою казеною, самотнi,
В убогих номерах на десять коєк,
Де радiо пиздить вночi i вдень,
Бо хтось зламав його i виключить нiззя.
Де блядь командировочна вночi
Приходить i сiдає в умивальник
В сраку п'яна, i тепер до ранку
Ви слухаєте, як вона iкає.
Де об'явлєниє висить в фойє засранiм:
"Товаріщи! Не кидайте в вiкно рєзіновиє іздєлія,
бо гусі їх їдять i ними давляться!"
Філін.
Угу-угу-угу!
Блядь.
Смiється з нас цей йобаний хижак.
(Кида в Фiлiна палку. З дерева чути крик: " У, блядь, ти шо сказилась?")
Сука.
А може там пацанчики сидять,
Студенти-першокурсники красивi,
Вони iз нами шуткувати хочуть,
А ти ломакою упиздила по ним.
Голос з неба.
От, курви, я вам зараз дам студентiв!
На галявину на величних чорних крилах планiрує Клiмакс, вiсник богiв, щось середнє мiж бетменом, медузою Горгоною i дельтапланом. Сказати, що вiн страшний, - це не сказать нiчого. Коли вiн говорить, у нього з рота виривається вогонь, вiн весь обмотан змiями. Обидвi блядi, побачивши Клiмакса, з жахом падають долi ниць i навкарачках повзуть в кущi.
Сука (з жахом)
Клiмакс! Це Клiмакс!
Клiмакс.
Так, не фраєр я, а клiмакс змїєносний,
Отож тремтiть, паскуднi нiмфоманки,
Що замiсть того, щоб глядiть онукiв,
Виябуєтесь перед пацанами з профтєхучилища
І переймаєте у них їх сленг дебiльний
І пхаєте свої квадратнi сраки в лосiни молодьожнi.
Вам студентiв захотiлось? Ось вам студенти!
Клiмакс бере в кожну руку по товстiй змiї i змiями пиздить нещасних профур, якi вiд жаху виють i лазять рака. З високої сосни долинає вже знайоме нам "Угу!"
Клiмакс (катує блядєй)
Оце вам за лосiни синтетичнi!
Оце за першокурсникiв!
А це вже за геологiв, гiтару, тайгу
І прочу поєбєнь!
(Кожен пункт обвинувачень Клiмакса супроводжується ляпасом важкою змiєю).
Оце за тi похабнi вашi пiснi,
Що ви їх виєте ночами, сичiв лякаючи!
Оце за блядськi вiршi, де про любов написано,
Що їх ви пiд подушками тримаєте. Насправдi ж
Вам хочеться, щоб п'яна шоферня,
Яка й не знає толком, як читати,
Їбала вас в брудному гаражi!
Сука i Блядь.
О Клiмаксе! Нехай же цеглепад
Впаде на нас, мерзених! Хай говно
Затопить нашу хату аж по крокви
І iз труби полiзе замiсть диму!
Нехай нам повилазить! Щоб нiколи
Ми хуя не побачили в життi,
Якщо ми будем лiзти к пацанам,
До ранку з ними лузгати насiння
І реготать придурочно - вдавати,
Що нiби-то лоскотки боїмось.
Не будем бiльше ми!
Клімакс.
Ну, не клянись, то грiх.
(Клiмакс сiда на пенька, дiстає "Бiломор", закурює, так, що стає схожий на справедливого начальника дитячої колонiї. Вiн пригощає цигарками блядюг, як це звичайно роблять на допитах кмiтливi менти. Раптово гостро примружившись, як це вiртуозно робив Бєрiя, щоб приголомшити ворога, питає)
Ви Зєвса знаєте?
Сука i Блядь (з жахом)
Ми знаємо...
Клімакс.
Вiн щойно наказав пошматувати вас обоїх на котлєти,
Якщо ви вже сьогоднi не засмажете Павла Морозова
І не подасте йому о сьомiй на вечерю.
Вiн сказав, що любить, щоб шкiру не знiмали,
А перед тим, як подавать на стiл,
Побризгали б на неї трохи коньяком.
А з рота щоб стирчала цибулина,
Та тiльки свiжа, а не тогорiчна.
Гадьониш цей вже заїбав богiв,
Вiн запиздячив всю свою сiм'ю.
Тепер вiн може на Олiмп полiзти
У свiтлиє палати до богiв,
Щоб звiдти їх на землю постягать,
А потiм сам на крiсло Зевса сяде
І буде видавать укази.
Цього ми не можемо терпiти.
Пiдроздiл блядський щас шикуюсь,
Кругом, вперед за ордєнами!
Сука - старша, шо не ясно?
Сука i Блядь по-воєнному виконують накази.
Сука.
Докладує старший сержант Сука!
Дiвєрсiонна група в складi
Старшого сержанта Суки i єфрейтора Блядi
В наряд заступила!
Клімакс.
Праве плече вперед! Бiгом!
Обидвi профури вихором зникають в тайзi. Клiмакс з цигаркою в ротi з вогнем i димом стартує вертикально вверх, як це робить на Байконурi ракета.
Картина друга.
Павлiк Морозов мандрує тайгою, несучi на могутнiх плечах мiшок з мертвою матiр'ю. Мандруючи так, вiн зненацька влазить просто в лiгво Сфiнкса, який годує здоровенними цицьками маленьких сфiнксенят.
Сфiнкс.
Ага! Людиною воняє смачно як!
К обiду ти менi з'явився вчасно,
Давно пацанчiками я не ласувала.
І як менi ти не вiдповiси
На три мої загадки хитрожопi,
То з'їм тебе негайно.
Павлік.
Не бздю нiкого я!
Давай загадки, сука iз цицьками.
Розгадував я й не такi кроссворди,
Складали їх євреї хитромудрi,
Хотiли наїбать - не получилось.
Із ними не рiвнятися тобi,
Потвора ти дрiмуча.
Сфінкс.
Так слухай. Що це таке:
Не буряк, не морковка,
А червона головка?
Павлік (не хвильку не вагаясь)
Пiонерка в червонiй хустинцi.
Що, з'їла, сука?
Сфінкс.
Хвалитись постривай.
Скажи, що це таке:
Лiтає і смертю засiває?
Павлік.
Фашистський лiтак.
Сфінкс.
І тут вгадав, паскуда!
Слухай же останню.
Що це таке:
Орел лiтає - народ визволяє?
Павлік.
Радянський лiтак.
Сфінкс.
І тут вгадав. Іди своїм шляхом.
Розумний ти, а я їм тiльки дурнiв.
Павлік.
Нi, постривай, бо зараз моя черга загадувать,
І як ти щас менi не зможеш вiдповiсти,
То тебе з говном змiшаю я
Разом з твоїми цуценятами.
Що це таке, вiдповiдай негайно:
Сичав, сичав, та й замовк,
Вигляда з нори, як вовк?
Сфінкс.
То, може, то скажена барсучиха.
Павлік.
Тупа пизда! Це - Гєбєльс!
Павлiк страшною силою епiчного героя пиздить Сфiнкса мiшком з мертвою матiр'ю. Сфiнкс пада мертвий. Павлiк з насолодою душить маленьких сфiнксенят, якi жалiбно скавучать. Тихцем, нiким не помiченi, з-за сосни визирають Сука i Блядь. Обличчя у них розмальованi грязюкою, як це роблять на бойовому завданнi американськi рейнджери в джунглях Індокитаю.
Блядь.
Який вiн гарний, Сука!
Сука.
Ах, я не можу на нього дивиться,
Бо я уссусь в труси!
Павлiк в цей час здирає з Сфiнкса шкуру i надягає на себе, як Геракл. Потворна шкура щiльно облягає його могутню постать, так що сфiнксовi цицьки гойдаються на плечах, як здоровеннi еполєти.
Павлік (до ерiнiй)
Не треба там ховатися, дiвчата,
Все бачу я. Ви краще йдiть сюда.
Скажiть менi, чи любите ви сєкс?
Блядь (виступає вперед)
Конєчно!
Сука (пошепки)
Ти, Блядь, дурна, забула ти про Зєвса,
Вiн на котлєти порубає нас.
Блядь.
Я Пушкiна читала на турбазi. Там сказано,
Що краще меньше жити, но їбатись,
Нiж жити дохуя таким життям убогим,
Як ми живем з тобою. Подружка сизокрилая моя,
Яка в нас жизнь? Щодень приходить Клiмакс
І пиздить кобрами отруєними по попереку хворому.
Казав крилатий гад, щоб ми про пацанiв не смiли й думать.
Та я їбала жизть таку, подружка.
У дико лiгво це я раком щас полiзу
І хай весь свiт накриється пиздой,
Безсмертниє боги, Олiмп i океан
І небо все нехай к хуям розпроєбеться
Разом з амбалом тим, що його пiдпира!
Блядь, хтиво вихиляючись сракою, залазить до сфiнксового лiгва. За нею лiзе Павлiк Морозов, чіпляючись сфiнксовими цицьками за вхiд.
Сука.
Оце подружка вткнула!
Так менi сейчас зробилося завiдно.
Колись i я дiвчатком молоденьким
Курила план, ширялася потроху,
А потiм, сидячи на теплих трубах
У подворотнi ззадi гастронома
Я цiлувалася з хiпками
І спiвала про Mishelle.
К хуям вiйну! Робiть любов, дебiли!
Сука лiзе у вонюче лiгво, з якого негайно долинають твариннi звуки, чавкання, рипiння i таке iнше. Через галявину сумно мандрує храм Аполона на курячих ногах, очевидно, у пошуках iстини. За ним iдуть загіпнотизованi пiонери, Щукiн i Альонушка. Альонушка веде за собою на мотузку свого брата Іванушку. Іванушка - бiленький, з маленькими рiжками, ратицями i хвостиком. Альонушка i Іванушка з цiкавiстю прислухаються до тваринних звукiв, а потiм, не вагаючись, залазять всередину. Судячи з задоволеного мекання, їх зустрiчають гостинно. Храм Аполона сумно зникає в тайзi разом з учнями. Фiлiн, який весь цей час вiв з дерева свої шпигунськi спостереження, м'ягко планiрує на галявину.
Філін.
Мовчать боги, принишкли океани,
Везувiї таять в собi свiй попiл,
Камiння i вогонь священий. Храми
Стоять, зарослi будяком i хмизом,
У хмизi тiм скульптури охуєних
Розмiрiв лежать розкиданi,
І дивляться незрячими очима
В безодню неба. Замовкли всi,
Чекаючи коней iз вершниками,
З косами й вагою.
Та щось не йдуть, проклятi.
Або б уже сказали, що не прийдуть,
Або скажiть, коли,
Бо вже нема нiякого терпiння їх чекати.
Так дальше жить нiззя! Скрiзь долбойоби!
Навiщо, мама Мудрая Сова,
Мене ти народила!
Фiлiн за своїм звичаєм хоче битися головою об сосну. Раптом несамовите рипiння дерев i нелюдське гарчання вривається на iдилiчну галявину. З'являється Павєл Власов у всiй своїй красi. Вiн одразу ж помiчає блядство у своїх володiннях i слоноподiбними ногами розчавлює бридке лiгво Сфiнкса. Блядi з пострахом розбiгаються. Фiлiн радiсно кричить: "Ага! Ага! Прийшли!" i лобом колотиться в сосни, утворюючи лiсоповал. Павлiк Морозов смiливо вилазить з-пiд вонючої груди кизякiв, скелетiв i сухого бадилля, з яких було побудовано цю звiрячу бiрлогу.
Павлік.
Якого хуя ти, амбал невмитий,
Прийшов сюда мiшать моїм зайняттям?
Тепер своїм улюбленим прийомом
Зроблю з тебе навiки iмпотента.
Павлiк пиздить Павла Власова ногою по яйцях. Роздається звук, нiби вдарили в дзвона.
Павлік.
Що, не подобається?
Павел Власов.
Нi.
(З цими словами вiн пиздить Павлiка по головi. Звук абсолютно iдентичний першому, результатiв нiяких).
Павлік.
Тодi знайомся iз моїм мiшком смертельним,
Із матiр'ю могутньою моєю.
Я її вбив, вона ж тебе уб'є.
Павлiк пиздить мiшком Павла Власова, який страшно кричить: "Мать! Мать!" хапа ротом повiтря i пада на Павлiка Морозова з страшним стуком. Очевидно, при падiннi вiн припиздив Павлушу своїм здоровенним кiнг-конгiвським тiлом. Павлуша не ворушиться, його кiшки смачно бризнули на мармизи блядєй, якi спостерігають величне видовище, тремтячи вiд жаху. Маленьке козенятко Іванушка залазить на трупи титанiв i жалiбно мекає. Тiльки Фiлiн продовжує iстерично битися лобом в стовбури на своїй рiзосецi, iстерично повторюя: "Прийшли! Прийшли! Та тiльки конi де?! Де конi, блядь, де конi?!" В жахливiй тишi страшно падають вiковiчнi дерева.