Тарас Черновил о нашей политике изнутри

Тарас Черновил о нашей политике изнутри

Тарас расказывает, что он видел и как оценивал тогда и сейчас.

Он поумнел за последние годы, но до мудреца ему еще конечно далеко.. Но интересно почитать его рассказы и про оранжевых и про синих.
Только просьба к мамадуподобным: не делайте выводы о том, что эта информация дискредитирует майдан, оранжевую революцию , Ющенка и пр.
Она дискредитирует НАС, которые совсем не интересовались, кто нами правит, кто претендует на главенство и т.д. А чтобы ЗНАТЬ, надо в партиях быть, в самых разных и быть постоянно и близко знакомым с теми, кто желает пробиться наверх...
А сейчас , когда при помощи шустеров, свобод и пр. нам показывают их как они есть, мамадуподобные вместо того, чтобы выбрать из этого имеющегося наименее плохое, впадають в истерику и проклятия.

Такие истерики выпускают пар, конечно, но пользы от них мало.

"У 2000 році відбувалися довибори до парламенту за мажоритарними округами. Я пішов на них за власною ініціативою. Але мене підтримали і Народний рух, і КУН, і партія "Реформи і порядок".

Моя перша зустріч з Ющенком стала для мене шоком. Влітку 2000 року, в той день, коли я склав присягу депутата, я опиняюсь в кабінеті прем’єр–міністра. Мене потягнув Віктор Пинзеник. Тоді була ідея створити мега–фракцію на підтримку Ющенка, головним фінансистом якої став би Ігор Бакай, обраний також на довиборах. Ця ідея сприймалася тодішнім Ющенком як щось абсолютно адекватне, навіть із захопленням.

Мене шокували самі обставини, які були пов’язані із зустріччю. Тоді був старт бюджетного процесу. В приймальні Ющенка товпиться купа народу, якісь заступники міністрів, ішло погодження бюджетної резолюції. Але з його боку до них був повний нуль уваги! Ми сидимо в кабінеті не менше двох з половиною годин, говоримо про все на світі – про те ж Трипілля, про ті ж глечики..."

Для мене це був шок! (Чорновіл говорить пошепки.) Прем’єр–міністру великої країни було начхати, що в приймальні стоїть купа людей, а він дві з половиною години може розмовляти ні про що, без жодного результату..."


"– Тобто Янукович приречений?

– В мене таке враження, що потроху ставатиме приречений.

Чим Тимошенко відрізняється від Януковича і Ющенка? Янукович і Ющенко, діставши владу, починають жорстко, по максимуму стовбити територію під виключно своїх. Причому дуже часто вузьке коло "своїх". Вони починають душити чужі еліти.

От Янукович в 2006 прийшов до влади – що по Криму почалося? Скрізь всіх взялися додушувати: "Наші прийшли, інших – к чортовій матері!".

Що робить Тимошенко? Вона підтягує під себе чужі еліти. З нею це теж грає погану гру. Вона може своїх старих прихильників відтиснути, звільнити місце для нових – у виборчому списку, при розподілі посад.

Так до неї потрапив Лозинський, який був повністю людиною Януковича – він працював на нього і в 2006 році, за що й отримав грамоту. Чому він не опинився у списку регіоналів – я не знаю.

Але Тимошенко, прийшовши до влади, починає шукати ключових постатей, які мають якісь впливи. Отак в неї з'явилися всі ті Губські й інші. І в Партії регіонів знають про цю її звичку. Вони розуміють: коли Юля стане президентом, треба просто продемонструвати лояльність, і цього буде достатньо, щоб стати "своїм в доску". І вони це зроблять дуже швидко."