Грузоперевозки по Харькову, области, Украине. Квартирный переезд, Офисный переезд, Вывоз мусора, хлама, старой мебели

  Харків Форум > Хобі > Література

Старий 09.04.2022, 10:19   #21
Alex Gris
 
Аватар для Alex Gris
 
Реєстрація: 09.10.2008
З: Ukraine
Дописів: 552
Re: Сучасна українська поезія
Цитата:
Допис від Ирония*
Власні вірші будь ласка пишіть у своїй темі.
Цитата:
Допис від Ирония*
Давайте постити вірші, які вам сподобалися! Свої найкращі - теж можна. Вкузуємо автора обов'язково.
Хотілося б побачити твори не тільки Ліни Костенко та Жадана, а й маловідомих авторів.

Вибачаюсь


    Вгору
Старий 22.04.2022, 20:37   #22
Іронія
 
Аватар для Іронія
 
Реєстрація: 28.01.2013
З: Ukraine
Дописів: 37191
 
Re: Сучасна українська поезія
Після бою на рідній землі
Зеленіти природа взялася,
Бо бруньками весна заплелася
На кущі у далекім селі.

І співають веселі птахи
Над засіяним зернями полем.
Розміновані кров'ю та болем
Невідомі є Божі шляхи.

Бригантиною хмара пливе,
Нас втішає, що все буде добре.
Проростає листочок хоробро,
Захищаючи вічно живе.

Постає в повну силу життя
І бинтує поранену душу.
Крапля з ринви пірнає в калюжу.
Рідше чути сирени виття.

За минулим по тихій воді
Утікає лихе наболіле.
Сонце гріє натружене тіло,
Як торік, до війни, як тоді...

© Врублівський Олександр.


    Вгору
Старий 23.04.2022, 01:11   #23
Фьяметта
 
Аватар для Фьяметта
 
Реєстрація: 20.01.2008
З: Ukraine
Дописів: 72682
 
Re: Сучасна українська поезія
І ніч глибока, і не спиться,
Ідуть хвилини, як роки.
Гітара поруч і рушниця
Стоять на відстані руки.
Холодний спальник, фотокартка.
Старий надбитий телефон.
І хор думок, про що не варто
Казати їй... Сирий бетон
Вже майже зовсім не холодний.
І страху більше вже нема.
Ти вириваєш з рук Господніх
Надію завтрашнього дня
Собі і їй. Так небагато...
Та вищої нема мети.
І хай для тебе, мій солдате,
Усі схиляються світи.

©Марічка9


__________________
Carpe diem
    Вгору
Старий 23.04.2022, 01:12   #24
Фьяметта
 
Аватар для Фьяметта
 
Реєстрація: 20.01.2008
З: Ukraine
Дописів: 72682
 
Re: Сучасна українська поезія
*****
Забери від осені мене
Поверни назад в яскраве літо.
Де буяють мальви дивним цвітом
І нехай те щастя не мине.

Відвоюй мене у днів сумних,
Де дощі з небес течуть крізь сито,
І вітри пророче і сердито
Хочуть геть заполонити сни.

Проведи мене в весняний рай
Де роса бринить на буйних травах,
А проміння лагідне й яскраве,
І ріки казковий водограй.

Укради у сходжених доріг,
Їх у мене досі вже чимало,
Хай зневіра не торкнеться жалом,
Не пусти її на мій поріг.

Не віддай мене лихій зимі
Я ще юна у думках і мріях
Хай на скроні вже лягла завія,
Я не згодна жити у пітьмі

© Любов Іванова


__________________
Carpe diem
    Вгору
Старий 23.04.2022, 11:25   #25
Іронія
 
Аватар для Іронія
 
Реєстрація: 28.01.2013
З: Ukraine
Дописів: 37191
 
Re: Сучасна українська поезія
Цитата:
Допис від Фьяметта
І ніч глибока, і не спиться,
Зараз дуже багато гарних віршів з'явилося, але з більшості я плачу


    Вгору
Старий 23.04.2022, 14:29   #26
Фьяметта
 
Аватар для Фьяметта
 
Реєстрація: 20.01.2008
З: Ukraine
Дописів: 72682
 
Re: Сучасна українська поезія
Цитата:
Допис від Іронія
Зараз дуже багато гарних віршів з'явилося, але з більшості я плачу
Дуже сумні постити не будемо..


__________________
Carpe diem
    Вгору
Старий 22.05.2022, 20:42   #27
Іронія
 
Аватар для Іронія
 
Реєстрація: 28.01.2013
З: Ukraine
Дописів: 37191
 
Re: Сучасна українська поезія
Щось доволі містичне в серці грає струною.
Це моє лінгвістичне, що названо мовою.
Не москальське - привите, не кацапське - огидне.
Це моє, українське, що у роді залите.
Те, що нищили в батька, калічили в діда...
Та воно все одно пробивалось крізь літа.
Гостра шабля козацька - наша мова містична..
Ти загальнокохана, ти моя, аутентична.

Олександр Кабанов



    Вгору
Старий 08.06.2022, 22:15   #28
Фьяметта
 
Аватар для Фьяметта
 
Реєстрація: 20.01.2008
З: Ukraine
Дописів: 72682
 
Re: Сучасна українська поезія
Літо

Це мереживо тіней на білих полотнах стіни,
на причалах колін, що прибоєм цілунків умиті...
Тут птахами стають безнадій затонулі човни
i зникають на дні відголоски вини... І війни...
Де на мить... Аж на мить... Лиш на мить
зупиняється - Літо...

(с) Nadya Kapi-nos


__________________
Carpe diem
    Вгору
Старий 09.06.2022, 22:02   #29
Дзюттэ
 
Аватар для Дзюттэ
 
Реєстрація: 25.07.2009
З: Ukraine
Дописів: 5385
 
Re: Сучасна українська поезія
Янголятка


Йдуть по небу босоніж маленькі розгублені янголятка,
Піднімаються, наче по сходинках, хмарками вгору до Бога.
Озираються діти самотньо, питають – «Де мамо?», «Де татко?»
Заздрять тим, хто родиною рушив в дорогу.

А на вході до раю - блокпост.
I Архангел – розгублений ротний,
Опустив автомата, і плаче, і руки тремтять, відчиняючи браму.
Рай поринув у дим. Він бере їх за руки, веде їх наосліп, скорботний.
«Мама?.. Янголе, де вона? Ну ж бо, знайди мою маму!»

Що йому відповісти? Бо страшно, і зуби зчепила судома...
Як це, Боже? Чому?! Ми ж тримали цей всесвіт!!! Ми ж начебто варта?!?!
«Тихо, дитятко. Все вже скінчилось. Не бійся. Ти вдома.
Мама прийде... ось-ось. Я вже кличу. Хоч так і не варто…»

Янгол дивиться вниз, скрізь вогонь, захлинається знову від болю -
Що це? Начебто пекло вже вийшло із прірви на землю роззявивши рота...
Що ж ти, Господи, знов в таку ціну даруєш їм волю?
Хто ж її понесе, коли діти їх стукають в наші ворота?

Там чорти начепивши хрести мажуть в руни броню, і горять, але лізуть.
З неба падає полум’я, злива і ГРАД - на любов’ю просочену землю.
Діти дивляться в небо, чекають на тебе… Натомість приходить залізо.
Підкажи… Накажи – і я пекло мечем від людей відокремлю!

Бог зітхнув.
Бог погладив дітей по волоссю, що попелом вкрите.
«Бачиш, янголе, ось і з’ясовано - хто чого вартий, і хто там засвоїв уроки.
Це їх діти, любов їх і сенс - піднялися до неба як квіти.
Як молитва до мене.
Віч на віч.
Без черги.
Без строків.

Я не кину їх, янголе. Надто висока ціна, і зайшло все далеко.
Землю мають тримати живі. Тут в раю вже достатньо дітей і героїв.
...Бачиш, гарна прикмета – і попри війну повернулися в гнізда лелеки.
Що ж. Піду на підмогу. Подай мені піксель і зброю.»

Переляканий світ накладе на стурбованість соту велику печатку .
Діти дивляться в небо, де смерть, наче ворон, літає по колу.
Йдуть по небу босоніж маленькі розгублені янголятка,
А назустріч їм Бог в однострої спускається долу.

© Глiб Бабiч


__________________
Ask not what your country can do for you, ask what you can do for your country! (с) J.F.K.
    Вгору
Старий 10.06.2022, 17:19   #30
Іронія
 
Аватар для Іронія
 
Реєстрація: 28.01.2013
З: Ukraine
Дописів: 37191
 
Re: Сучасна українська поезія
Цитата:
Допис від E.N
Коли повернуся додому
І вимою вікна,
Зі скотчем хрест-навхрест,
Я стану іншою зовсім –
Сивою, з уламком щастя -
Застряг у болячому серці,
Прошив думки з почуттями!
Але як додому хотілось
Тривожними, злими ночами.
Я на майдані, під Нікою
Руки свої розкину,
Най місто п’є мою душу,
В обмін за те, що покинула.
Я буду благати прощення,
Ми пов'язані спільною долею,
Місто моє, нескорене!
Ти живе, ти змогло, ти встояло.
© E.N


    Вгору
Старий 14.06.2022, 15:48   #31
Іронія
 
Аватар для Іронія
 
Реєстрація: 28.01.2013
З: Ukraine
Дописів: 37191
 
Re: Сучасна українська поезія
Не хотіла сумне постити, але....

Не знаю як правильно підписати автора, у ФБ він Микола Петрович (Луцюк,) у групі з віршиками-пиріжками нік © колюх
Це вірш-пісня, бо автор співає.

Вже скінчились останні набої,
Навіть той, що для себе тримав
Полетів з опустілої зброї,
Лютий ворог іще один впав.

А брати мої тут, вони поруч,
Їм вже досить, уже по війні...
Спочивають праворуч, лівруч,
Лиш не спиться одному мені

Ще не витекла кровонька з рани,
Ще дивлюсь я на сонце крізь дим,
А воно мене журить, що рано
Помирати таким молодим.

Я кажу йому, шкода, так сталось,
Шкода рідну країну й народ,
Та не шкода життя, що віддалось
За спасенну свободу свобод

Не сумуйте, не плачте, кохані,
З кожним днем, з кожним сонцем, повік
Повертатиметься на світанні
Син ваш, батько ваш і чоловік.

Ну а зараз пробачте, я мушу
Відслужити, допоки солдат,
Вдерлись пси, відпущу мою душу,
На них звівши пустий автомат...

© Микола Луцюк


    Вгору
Старий 12.07.2022, 20:53   #32
Іронія
 
Аватар для Іронія
 
Реєстрація: 28.01.2013
З: Ukraine
Дописів: 37191
 
Re: Сучасна українська поезія
Ось танк,
У якого поцілив Гриць.
А онде mоtzкаль, на солярці копче́ний,
Лежить горілиць, існування зрече́ний
При танку,
в якого поцілив Гриць

А це українська родюча земля,
Що вже поглинає того mоtzкаля,
Хоч він недостатньо з боків пропече́ний,
Безглуздої долі своєї зрече́ний
При танку,
в якого поцілив Гриць

А он Байрактар – чудасія, та й годі,
Полине за обрій, та й стане в нагоді
Родючій святій українській землі
Поглинути ще зо два-три motсkалі,
Що онде лежать, потовче́ні й копче́ні,
Втупи́вши баньки в небеса нескінченні
При танку,
в якого поцілив Гриць

Ось воїн сміливий, крізь темінь і хмару
Приборкує тамту летючу примару,
Що стане в нагоді родючій землі
Найшвидше поглинути всі mоtzкалі,
Що тутки приперлися, глузду зрече́ні
І онде лежать, на солярці печені,
Згубивши пістолі, Гундяєм свячені
При танку,
в якого поцілив Гриць

А ось волонтер – біля пункту склотари
Набрав грошенят ще на три Байрактари,
Щоб там, де Орди розбиваються тучі
Частіш сновигали примари летючі,
Стаючи в нагоді священній землі
Поглинуть набридливі ті mоtzкалi:
Кручені, мочені, товчені, копчені,
Безглуздої долі своєї зречені
При танках,
в якії поцілив Гриць

А ось українець – без сну та спочину
Несе волонтеру тому копійчину,
Що нині, з примовками і матюками
Пакує і пре клумаки з ніштяками
Сміливим бійцям, що крізь темінь та хмари,
Приборкавши хижі летючі примари
Родючість підвищують рідній землі,
Що майже поглинула ті mоtzкалі,
Що сунули, порчені і нескінченні
І осьде лежать, потовчені й печені
При танках,
в якії поцілив Гриць

Ген бабця Німеччина з виделкою в сраці
До сліз співчуває тому небораці,
Що ки́дає гріш за грошем волонтеру
Який крізь багнюку та хвилі етеру
Все тягне гаразди бійцям, що за хмари
Шлють зграя за зграєю хижі примари
У поміч святій українській землі
Поглинути швидше всі ті mоtzкалі
Що перли, приречені і нескінченні
А нині лежать, потовчені й печені
Харошімі руzськімі бути навчені
При танках,
в якії поцілив Гриць

Ось пан Президент, як горнятко окропу,
Картає і ко́пає бабцю Європу,
Що, сповнена сумом по самії вінця,
До сліз співчуває простим українцям,
Що гривня по гривні несуть волонтеру,
Який крізь багнюку та хвилі етеру
Все тягне гаразди бійцям, що за хмари
Шлють зграя за зграєю хижі примари
На поміч святій українській землі
Скоріш поглинати всі ті mоtzкалі,
Що перли, приречені і нескінченні
І всюди лежать, потовчені й печені
При танках,
в якії поцілив Гриць.

© Вадим Кондратюк


    Вгору
Старий 28.07.2022, 17:38   #33
Іронія
 
Аватар для Іронія
 
Реєстрація: 28.01.2013
З: Ukraine
Дописів: 37191
 
Re: Сучасна українська поезія
Любов Бурак

***
ДУМА ПРО КОЗАКА ГОЛОТУ
Він кладе автомата, дістає телефона , хтось дає йому свою каву, чи недопитий чай.
Він сідає в траву, спирається об акацію, набирає мене й говорить:
- Ти уже вибачай!
Але в мене тут ніч, випали одночасно роса і нагода потерендіти.
Як там воно - життя, робота, що там у тебе ще?.. Про все розкажи. Як діти?
Розказати про те, як ми? Стволи ще гарячі, ми - ледве теплі.
То му, що літо, жнива у розпалі, жнива у пеклі.
В полі було чотири комбайни, три розрахунки арти і нас дві роти їх прикривали.
Не ойкай! Комбайни цілі, вороги дохлі, зерно зібрали.
Потім, правда, приблудний танк - один із кількох, до села прорвався,
Встиг наробити лиха, убив собаку, але так у селі й зостався.
В селі є люди, артою ризиковано, ми три гранати йому під дишло!
Останню, що за собаку, закинув Кіт, новобранець. І в нього вийшло!
Собаку шкода... такий хороший... вибіг обгавкав танка...
А той переїхав його. У хлопців зірвало планку.
Дістали тих косорилих... Мале, зелене, затуркане, шмарклі під носом - друга армія світу...
Та ну їх ! Давай розказуй: як там робота, діти?
Та ми що? Тим шмаркатим вломили з нервів. Усе по плану.
Собаку ховали, як і належиться, він же герой, із капеланом.
Капелан сказав:
- Спочивай, Рябко, чи як там тебе називали, біля Господа одесную!
А ми помстимося. Ми цю Москву розтрощимо й і нановоне заснуєм.
Хай там будуть болота, жаби і чаплі.
Але ніякого людського зброду, ніяких лаптів.
Хай там виють вовки і крячуть круки.
Але ніякого княжества, ніяких щоб довгоруких,
Грозних, темних, великих... Тьху ти! Аж курям смішно: які великі?
Вся їхня історія лукавими писана й шита ликом.
Брехня на брехні, ще й брехун брехункою поганяє.
Ти це, зрештою, і без мене чудово знаєш.
Але я не про те. Ми ж з тобою зібралися потриндіти,
То, нарешті, розказуй: як там життя і діти?
А я вмощуся під акацію, степ - під голову, небом укриюся.
Арта їм так насипала, що ніч буде тихою. Вранці я, може, вмиюся...
Вісім годин ми тримали лінію, щоб комбайни віджнивували.
Один підірвавсь...Ні, хлопець цілий...Всі наші цілі. Нікому нічого не відірвало.
Не віриш - спитай капелана вранці, зараз він спить на верхній полиці акацієвого купе.
Ой! Лінь вставати. Ти б тільки чула як піп уночі хропе!
Лежить в гамаку між деревами, закутався в якісь лахи
І гучить, наче два органи. Слухай! А це ж надихало Баха?
Ну, Баха, котрий оце хропіння вкладав у ноти й мелодії для органу...
А ми тут по інших бахах спеціалісти... Слухай-но, щось я в'яну.
Ось тобі ще алегорія: я - то козак Голота,
Що не має жінки, хати, млинка, садочка і плота.
Як там воно в тій думі: шапка-бирка, що зверху дірка? Дірка - вона від чого?
Від "калаша", чи снайперки?.. Ну, що ти! Заради Бога!
Травою підбита - то ж про канабіс? Вітром підшита... Вітер
Сьогодні теплий, зорі високі, місяць яскраво світить.
Козак Голота лежить в акаціях поряд із капеланом.
Усе, як в раю, хоч і в пеклі. Але усе за планом.
І каже козак Голота... Що він далі за текстом каже?
Здохни, мордо твоя московська! Ти, бусурманине-враже,
Завтра відхопиш за комбайнера, Дюка, Бусола...і за собаку...
Бери ноги в руки і, поки я сплю, то тікай до сраки!
За Рябка. Його так охрестив капелан і поховав по чину...
Собака обгавкав танка, собака героєм загинув.
А ти, бусурмане, здохнеш. Так каже козак Голота, що спить під акацією,
Що не має жінки, ні хати, зате має зброю і волонтерську рацію...
Ти ще не спиш? А я ось уже дрімаю.
Це ти мені, а чи я тобі щось казати маю?
Так ось: по війні ми з тобою підемо на Бону.
Pink floyd, Dipurple, A-Ha, всі діла...відро кави. Ну, а по тому
Заспіваєш мені, уже вчи слова, тієї думи про козака Голоту,
Що вміє цеглу вкладати, ставити плитку, робити меблі...всяку знає роботу...
Але не має хати в Попасній, не має жінки, дітей. Тепер і Рябка немає...
Сука війна. Сука Москва. Суки танкісти...Всіх уб'ю. Засинаю.
Іди і вчи оту думу! І ні про що не думай.
Війна - то козацька справа. На жаль, тут багато суму.
Рябка пом'яни. Добрий пес, він охрещений капеланом.
Ніч глибока, зорі високі, з байраку тягне туманом.
Степ під голову, автомат при боці, капелан хропе, наче Бах, органом.
У нас усе 4.5.0. В нас усе за планом.

Любов Буряк


    Вгору
Старий 05.08.2022, 20:18   #34
Іронія
 
Аватар для Іронія
 
Реєстрація: 28.01.2013
З: Ukraine
Дописів: 37191
 
Re: Сучасна українська поезія
Хочеш побажати чогось хорошого – побажай мені легкої смерті.
Так, щоб не минуло навіть долі секунди.
Щоб на мені не зім’явся одяг, не попливла косметика,
Щоб про мене сказали: «стильно померла, паскуда».
Щоб я викликАла ніжність у зайди, щоб не смів мене зачепити,
Ні поглядом, ані дотиком, ані жестом.
Щоб він із мого лиця ікону святої зчитував,
Щоб у нього був, мать його, архетипний трепет перед божественним.
Щоб я лежала так гарно, як пролягала вздовж моря межа,
Аж поки вони не прийшли ніким не запрошені.
Я повторюю: легкої смерті мені побажай,
Якщо вже хочеш мені побажати чогось хорошого.

Oksana Osmolovska


    Вгору

Параметри теми Пошук у темі
Пошук у темі:

Розширений пошук

Харків Форум > Хобі > Література

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
На Харківщині почала працювати перша сучасна амбулаторія (відео) Объектив Новости 1 19.03.2019 16:43
Львів та Умань поєднає сучасна магістраль oxiumoron Новости 1 17.12.2018 09:07
Порохоботи — сучасна інтелігенція України. Mr. Vision Политика 220 21.11.2018 22:10
Сучасна українська література B_cool:) Литература 49 30.01.2009 16:06
Сучасна українська мова :) Shindje Форумные игры LOL 9 10.07.2007 22:51


© 2003–2022, kharkovforum.com