Смейся дальше, ущербный...
Ранок…Терміново тапік кричить: «Мирний, збирай групу і вали на перший організм, там орки прорив роблять». Беру трьох своїх плюс в нагрузку ще шість з роти, висуваюсь, я резервна група. Сиджу, чекаю, слухаю по рації контратаку наших: «Шайтан пішов вперед, вже пройшов їхню СП»…. натаптую доріжку в «Замку» туди- назад. Мої сидять теж рвуться — чекаємо наказу…
Під обід: «Резерв на опорник, зустрінетесь там з батальйонкою і підете на зачистку їхніх окопів».
«Прийняв!!!» — кричу. Дорога, перевіз весь особовий, каже зкб «там їх немає треба зайняти їхню передову позицю і закріпитися», ну раз немає — можна пхнути на броні. Наш десяток плюс п`ятірка батальйонки з нашого крилатого братерства на беху і вперед… 800 метрів швидко пролетіли, 10 метрів до їхніх окопів, беха зупиняється… і тут настало пекло!!! Орк визирає з окопу і полосує броню чергою! 10 метрів!!! Десять довбаних метрів!!! І нікого! Жодного не зачепив! Лечу з броні на землю, автомат не випустив, приземлився вдало — прямо на копчик, болі нема, адреналін всюди. Всі лягли і накривають окоп свинцем з латунню, справа крик! Ванька Пірання! Під гусенецею бехи, лечу до нього, витягую, він кричить: «Братан, мене переїхало, не лишай мене!!!» Тягну за розгрузку… синіє…. хтось кидає в окоп гранату, зліва по стежці спостерігаю три організма, випльовую туди десяток куль, пацани приєднуються, двоє по черзі падають, третій уходить…. поряд на колінах з роти Кірюха, по очах бачу — контужений… даю по потилиці, кричу «Помагай, бл#ть»…. Ванька кричить….. стає багряний… беха поїхала…. бачу на землі рацію, хапаю кричу: «Купол Тополю, Купол Тополю, потрібна термінова евакуація, як приняв!», «Приняв Тополь, коробочка через три маленьких», тягну Івана…. «Ваня, не кидай мене, Мирний не кидай», «Не лишу братан, тримайся зараз тобі налбік вколю, потерпи, потерпи братику….».
Підрулює беха, полива вогнем поле перед нами… до неї 20 метрів…. тягнемо…. «Вань, зараз буде дуже боляче потерпи братику, потерпи Ванюх, Кірюха тягни! Тягни с#ка, ТЯГНИ!!!»…. тягнемо, Ваня кричить….. над головою залізний дощ, чвіркає об броню, ось десатний відсік відкриваю кричу «Кірюха в середину», подаю йому Піранню, він дивиться на мене зсередини, закриваю люк кричу механу: «Пішов, пішов!», повзком залажу в сепарський окоп, під ногами мертвий орк з розкроєним черепом, ніхто не звертає уваги, ходять по ньому, шо поробиш війна, кричу: «Робимо простріл посадки зліва», справа наші вроді взяли позицію Крест. «Тополь, Тополь я Шайтан, вертаюся від орків, не підстрельте». — «Приняв Шайтан», біжу на лівий фланг, під ногами другий сепар, теж розкроєна черепушка, мозги назовні, переступаю кричу своїм: «Там наші зараз будуть іти — не стріляти!» «Шайтан, Шайтан, підходь, наші тебе чекають!» «Приняв, Тополь, до тебе метрів триста»… вертаюсь на центр, там Макс стоїть і піхотинець, в Макса рука в крові… «Хлопці вивезіть мене звідси», зараз, братанчик, тебе витягнуть, в піхотинця пробита права рука, дирка з палець, кричу: Дайте транспорт, в мене два триста! «Шайтан, Шайтан, де ти?»… тиша, викликаю ще раз…. «Я Гонта, я Гонта, Шайтан двісті, лишився, підхожу до вас», матом кричу, підходять, Кіндер Гонта і Драник, в Кіндера пробита нога, під`їжджає беха, грузимо поранених, жарко, як у пеклі…. коректую по рації арту, відстрелюємось в ліс, в окопах 10 чоловік, викликаю по рації підмогу…. поки нема, чекайте, накриває арта, половина контужені, кричу: » Дайте евакуацію, ми тут довго не протримаємось! «Мінус, мінус зараз вам підвезуть БК», в Антона зламана рука, Колясік прочісує ПКМом посадку і поле перед нами, бойовий метр), ще один поранений, контузило вже тупо всіх, третя година бою…..
Викликаю по рації беху, приїжджають, привозять БК, гружу Монгола і другого пораненого, сідаю з ними попутно кричу «Колясік, я з слідуючою ходкою вернусь», в десанті поїхали, на РОПі находжу старшого: лейтенант де подкрепа???? Потрібен АГС, люди, ночніки і теплаки — по темноті не витягнемо…. нема…. матюкаюсь. «Якшо не буде подкрепи я Своїх виведу і по#уй на ту позицію», «Поясни це в штабі!». — Набираю, піднімає НШ: «Товариш полковник, дайте підмогу». — «Та їдуть вже до вас, їдуть…. хвилин 15 — підтягується 25-ка, старший якийсь Чорний. Їдемо назад на позицію. Колька і разведоси реально радуються. — «Шо, скотиняки, думали я спетляв?» — посміхаються, кажуть шо нє) навіть не думали такого. Брешуть певне….
Очень смешно?
