Культ ,кабєля"
Енергетична блокада Криму, яка почалася після товарної, дала нам рідкісну нагоду спостерігати одночасний крах світоглядних ідеалів великої маси людей.
Уявіть собі людину, яка пристрасно вірила у всемогутність Путіна, а нахабний "віджим" Криму тільки підтвердив правильність її віри. І тут — бац! Темно. "Кляті хахли" відключили світло, і Путін негайно не стер їх з лиця землі, а промугикав щось ображено про знущення над людьми, та й по всьому.
Не дивно, що Кримом прокотилася епідемія когнітивного дисонансу. Ситуацію підігріває і те, що без електроенергії не працюють не тільки електроплита чи там банкомати, але й банальний телевізор. Люди позбавлені звичного для більшості з них, а для декого і просто єдиного, джерела інформації. Хоча де-не-де окупаційна адміністрація першим ділом організувала трансляції телеканалу "Росія24", як предмету першої необхідності. Але дуже підводить зміст російських новин: там про Крим або нічого, або "все під контролем". А воно ж ніфіга не під контролем.
Крим переповнений чутками, міфами і невпевненістю. Люди розділилися на адептів "кабєля", "рємонта", "90-х", "угля" та "уже всьо включілі". Є ще певна кількість прихильників України та тих, хто, нарешті, прозрів, але мова не про них.
Адепти "кабєля" чекають 22 грудня, як свята. В цей день, згідно їхньої віри, благодать спуститься на Крим і прокладений до того часу кабель з Кубані до Керчі по дну протоки почне подавати електроенергію. Іноді день зсувається на 20 грудня, бо саме до цієї дати Путін наказав дати світло, але з огляду на відсутність електроенергії не всі бачили цей випуск новин. Тому тих, хто вірить у 22 грудня, а не 20-те, розчарування спіткає пізніше.
Річ у ті, що існує маса об'єктивних причин, які роблять малоймовірними обидві дати пуску електроенергії по цьому міфічному кабелю. По-перше, ані у Криму, ані на Кубані нема відповідної інфраструктури для транспортування електроенергії, а щоб збудувати потрібні ЛЕПи і підстанції — потрібні роки і мільярди. Щонайбільше вдасться підключити хіба тільки Керч з околицями, та й то ще не факт. По-друге, Кубань сама давно відчуває труднощі з електрикою і транспортує її для власних потреб з інших регіонів. По-третє, потужностей прокладеного кабелю не вистачить на увесь Крим. Додайте до цього проблеми з законом, які почалися у китайського прокладника кабелю, та вартість самого проекту (називають цифри в 0,7-1 млрд доларів) — і вам стане зрозумілим сенс українського прислів'я "дурень думкою багатіє".
Інший культ, що процвітає серед кримської вати, базується на вірі у здатність Путіна натиснути на Порошенка, щоб той розігнав активістів операції з блокади Криму, відремонтував опори та відновив постачання електроенергії. Такі люди уважно слідкують за українськими новинами, їхній кумир — міністр енергетики Демчишин, який щодня повторює культове слово "рємонт". Адепти "рємонту" щасливіші за іншу вату: їхні надії оновлюються щодня, коли Демчишин дає нову обіцянку. Вони так само, як і адепти "кабєдя", не дають собі звіту у тому, що навіть відновлення і запуск гілки на завод "Титан" (який, до речі, належить Фірташу) не покриє навіть третини потреб півострова в електроенергії.
Адепти "90-х" зазвичай тиняються по різних форумах в інтернеті, замість використовувати свою годину світла на добу для приготування їжі. Це переважно люди, які народилися ще в СРСР, і добре пам'ятають хаос після падіння імперії. Вони вже бачили, що таке регулярні ВІДКЛЮЧЕННЯ світла, тому їх не злякати і нерегулярними ВКЛЮЧЕННЯМИ. Цей свій багатий життєвий досвід вони виливають або у презирство ("ця молодьож навіть попрати у крижаній воді не здатна, не те що спати у кухвайці"), або у зверхньо-ласкаві поради набратися терпіння. Інша гілка цього культу брутально повідомляє кримчанам, що Росії і так важко, а тому нічого розпускати нюні, і взагалі — робіть щось корисне для держави, а не чекайте милості від неї.
Культ "угля" полягає в тому, що, за віруванням його прихильників, досить припинити постачати Україні вугілля та газ — як та сама усе полагодить і дасть світло. Ця секта мало користується інтернетом, а тому її адепти не знають, що світовий ринок вугілля профіцитний, і що антрацит з Південно-Африканської Республіки горить в котельнях не згірш за донбаський чи кузбаський. Зате ці люди впевнені, що Україна не протягне без російського газу і тижня, і що більше цей газ Україні купити нема в кого, окрім Росії.
І найбільш абсурдна група - це люди, які впевнені, що "уже всьо включілі". Вони можуть днями і ночами скурпульозно фіксувати точний час увімкнення/вимкнення світла, щоб потім втішати убитих горем співрозмовників: "сьогодні хвилина в хвилину майже увімкнули, хоч і вимкнули раніше, отже - все поступово налагоджується". У крайніх формах захворювання адепти цього культу впевнені, що і кабель вже проклали, і підстанції з ЛЕПами побудували, і світло почали давати, і що в Джанкої ще від учора все в порядку, а "нам завтра включать". Їх не зупиняє навіть те, що Міненерго РФ цинічно заперечує їхню віру.
Ці культи об'єднує одне: усі вони є свідченням того, що військово-політична операція з блокади Криму досягла своїх цілей на перших двох етапах. Україна зусиллями активістів блокади продемонструвала Росії здатність грати за вигаданими Путіним правилами гібридної війни — і перемагати.
Любителів "руского міра" в Криму сьогодні тримає тільки віра у тимчасовий характер нинішніх проблем. Проте абсолютна залежність півострова від України очевидна навіть їм.
Енергетична блокада Криму, яка почалася після товарної, дала нам рідкісну нагоду спостерігати одночасний крах світоглядних ідеалів великої маси людей.
Уявіть собі людину, яка пристрасно вірила у всемогутність Путіна, а нахабний "віджим" Криму тільки підтвердив правильність її віри. І тут — бац! Темно. "Кляті хахли" відключили світло, і Путін негайно не стер їх з лиця землі, а промугикав щось ображено про знущення над людьми, та й по всьому.
Не дивно, що Кримом прокотилася епідемія когнітивного дисонансу. Ситуацію підігріває і те, що без електроенергії не працюють не тільки електроплита чи там банкомати, але й банальний телевізор. Люди позбавлені звичного для більшості з них, а для декого і просто єдиного, джерела інформації. Хоча де-не-де окупаційна адміністрація першим ділом організувала трансляції телеканалу "Росія24", як предмету першої необхідності. Але дуже підводить зміст російських новин: там про Крим або нічого, або "все під контролем". А воно ж ніфіга не під контролем.
Крим переповнений чутками, міфами і невпевненістю. Люди розділилися на адептів "кабєля", "рємонта", "90-х", "угля" та "уже всьо включілі". Є ще певна кількість прихильників України та тих, хто, нарешті, прозрів, але мова не про них.
Адепти "кабєля" чекають 22 грудня, як свята. В цей день, згідно їхньої віри, благодать спуститься на Крим і прокладений до того часу кабель з Кубані до Керчі по дну протоки почне подавати електроенергію. Іноді день зсувається на 20 грудня, бо саме до цієї дати Путін наказав дати світло, але з огляду на відсутність електроенергії не всі бачили цей випуск новин. Тому тих, хто вірить у 22 грудня, а не 20-те, розчарування спіткає пізніше.
Річ у ті, що існує маса об'єктивних причин, які роблять малоймовірними обидві дати пуску електроенергії по цьому міфічному кабелю. По-перше, ані у Криму, ані на Кубані нема відповідної інфраструктури для транспортування електроенергії, а щоб збудувати потрібні ЛЕПи і підстанції — потрібні роки і мільярди. Щонайбільше вдасться підключити хіба тільки Керч з околицями, та й то ще не факт. По-друге, Кубань сама давно відчуває труднощі з електрикою і транспортує її для власних потреб з інших регіонів. По-третє, потужностей прокладеного кабелю не вистачить на увесь Крим. Додайте до цього проблеми з законом, які почалися у китайського прокладника кабелю, та вартість самого проекту (називають цифри в 0,7-1 млрд доларів) — і вам стане зрозумілим сенс українського прислів'я "дурень думкою багатіє".
Інший культ, що процвітає серед кримської вати, базується на вірі у здатність Путіна натиснути на Порошенка, щоб той розігнав активістів операції з блокади Криму, відремонтував опори та відновив постачання електроенергії. Такі люди уважно слідкують за українськими новинами, їхній кумир — міністр енергетики Демчишин, який щодня повторює культове слово "рємонт". Адепти "рємонту" щасливіші за іншу вату: їхні надії оновлюються щодня, коли Демчишин дає нову обіцянку. Вони так само, як і адепти "кабєдя", не дають собі звіту у тому, що навіть відновлення і запуск гілки на завод "Титан" (який, до речі, належить Фірташу) не покриє навіть третини потреб півострова в електроенергії.
Адепти "90-х" зазвичай тиняються по різних форумах в інтернеті, замість використовувати свою годину світла на добу для приготування їжі. Це переважно люди, які народилися ще в СРСР, і добре пам'ятають хаос після падіння імперії. Вони вже бачили, що таке регулярні ВІДКЛЮЧЕННЯ світла, тому їх не злякати і нерегулярними ВКЛЮЧЕННЯМИ. Цей свій багатий життєвий досвід вони виливають або у презирство ("ця молодьож навіть попрати у крижаній воді не здатна, не те що спати у кухвайці"), або у зверхньо-ласкаві поради набратися терпіння. Інша гілка цього культу брутально повідомляє кримчанам, що Росії і так важко, а тому нічого розпускати нюні, і взагалі — робіть щось корисне для держави, а не чекайте милості від неї.
Культ "угля" полягає в тому, що, за віруванням його прихильників, досить припинити постачати Україні вугілля та газ — як та сама усе полагодить і дасть світло. Ця секта мало користується інтернетом, а тому її адепти не знають, що світовий ринок вугілля профіцитний, і що антрацит з Південно-Африканської Республіки горить в котельнях не згірш за донбаський чи кузбаський. Зате ці люди впевнені, що Україна не протягне без російського газу і тижня, і що більше цей газ Україні купити нема в кого, окрім Росії.
І найбільш абсурдна група - це люди, які впевнені, що "уже всьо включілі". Вони можуть днями і ночами скурпульозно фіксувати точний час увімкнення/вимкнення світла, щоб потім втішати убитих горем співрозмовників: "сьогодні хвилина в хвилину майже увімкнули, хоч і вимкнули раніше, отже - все поступово налагоджується". У крайніх формах захворювання адепти цього культу впевнені, що і кабель вже проклали, і підстанції з ЛЕПами побудували, і світло почали давати, і що в Джанкої ще від учора все в порядку, а "нам завтра включать". Їх не зупиняє навіть те, що Міненерго РФ цинічно заперечує їхню віру.
Ці культи об'єднує одне: усі вони є свідченням того, що військово-політична операція з блокади Криму досягла своїх цілей на перших двох етапах. Україна зусиллями активістів блокади продемонструвала Росії здатність грати за вигаданими Путіним правилами гібридної війни — і перемагати.
Любителів "руского міра" в Криму сьогодні тримає тільки віра у тимчасовий характер нинішніх проблем. Проте абсолютна залежність півострова від України очевидна навіть їм.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
