Статус:
Offline
Реєстрація: 16.12.2007
Повідом.: 9082
Реєстрація: 16.12.2007
Повідом.: 9082
Аналіз Генерального штабу ЗСУ щодо бойових дій на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого 2015 року
Давайте поговорим о зраде
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Давайте поговорим о зраде
До переламних моментів, які не дозволили втримати оборону в районі Дебальцевого, варто віднести бойові дії у Вуглегірську та на північно-східній околиці Дебальцевого. В районі Вуглегірська підрозділи 13-го окремого мотопіхотного батальйону, які спільно з підрозділами Національної гвардії та Міністерства внутрішніх справ виконували завдання в опорних пунктах на околиці міста, несвоєчасно виявили підхід противника та були змушені поспіхом відходити, залишивши свої позиції.
Не витримавши вогневого впливу противника, 107 бійців 40-го окремого мотопіхотного батальйону, які виконували завдання на північно-східній околиці Дебальцевого, здалися в полон. Після того, як бійці 40-го батальйону здалися в полон, виконувати завдання залишилися лише 23 військовослужбовці 95-ї окремої аеромобільної бригади, які посилювали опорні пункти 40-го батальйону.
В той час, коли противник зосередив максимальну кількість сил і засобів в районі Дебальцевого, 57-й окремій мотопіхотній бригаді було поставлено завдання — провести штурмові дії та зайняти Горлівку. Але бригада так і не зрушила з місця.
Особовий склад зведеного загону 3-го та 8-го окремих полків спецпризначення, які мали забезпечити відведення підрозділів з району Дебальцевого, внаслідок фізичного та морального виснаження відмовився виконувати завдання, самостійно їх змінюючи та відходячи без наказів у безпечні райони.
Особливого цинізму набув зміст заходів психологічного впливу з боку РФ. Українські військовослужбовці отримували адресні СМС-повідомлення з погрозами та вимогами здати свої позиції. Рідні та близькі наших військових також отримували СМС-повідомлення подібного змісту.
Через відсутність дієвої системи спостереження особовий склад 13-го окремого мотопіхотного батальйону та підрозділів міліції, які виконували завдання на опорному пункті, не помітив підхід противника до своїх позицій і самовільно, поспіхом здійснив відхід на опорний пункт 1302 (південно-західна околиця Вуглегірська).
Противник, не зустрівши опору, зайняв опорний пункт та просунувся до центру міста. Бої за опорний пункт 1302 продовжувалися навіть тоді, коли противник практично захопив Вуглегірськ.
Маючи чисельну перевагу, бойовики поступово оточували міста. Щоб не потрапити в кільце, особовий склад наших підрозділів почав виходити з Вглегірська. У місті залишалося 74 бійців, до складу яких входив особовий склад роти «Світязь» та протитанкової батареї 42-го мотопіхотного батальйону. Вони зайняли територію школи-інтернату і здійснювали її оборону. В подальшому, під час спроби звільнення Вуглегірська, були створені умови для їх успішного виходу у безпечні райони.
Перша спроба відбити Вуглегірськ була проведена 30 січня силами 25-го окремого мотопіхотного батальйону, а також частиною сил батальйонів Національної гвардії «Донбас» (40 чоловік) та імені Героя України генерала Сергія Кульчицького (30 чоловік), але успіху не мала. Зайшовши у місто, підрозділи були обстріляні противником із засідок, зазнали втрат та були змушені відступити.
Внаслідок обстрілів, в ніч на 1 лютого, піддавшись паніці, старший лейтенант з позивним «Зона» самовільно зняв з позиції між Вуглегірськом і Дебальцевим протитанкову батарею 25-го мотопіхотного батальйону, яка після відходу біля 12.30 зосередилася в районі м. Ізюм Харківської області. Лише два розрахунки протитанкових гармат не залишили позиції і продовжили бій.
Особовий склад 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади був виснажений та частково деморалізований, і, за доповіддю командира, до утримання визначеного рубежу не готовий. В подальшому 1-а батальйонна тактична група була виведена в район базового табору для відновлення боєздатності.
За командою Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗСУ, для підриву дамби в районі Світлодарська та усіх мостів були відправлені інженерні групи та група спецпризначення 73 морського центру спеціальних операцій. Це було зроблено з метою недопущення захоплення цих об’єктів противником та переправи через річку Карапулька.
Це завдання група 73-го морського центру спеціальних операцій виконала. Водночас, керівник сектору С всупереч вказівкам Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗСУ дав команду на повернення інших груп інженерних підрозділів, що дало змогу противнику захопити мости та здійснити переміщення по ним особового складу та техніки.
За викликом керівника сектору С з 11.55 до 12.35 поблизу Санжарівки застосовувалась армійська авіація — 2 пари вертольотів Мі-24. Через відхилення від визначеної точки на 2-3 км, удари були нанесені по колоні раніше розбитої техніки.
За викликом керівника сектору С з 15.25 до 16.04 по противнику в районі с. Санжарівка застосовувалася армійська авіація — пара вертольотів Мі-24 та вертольота Мі-8. За доповіддю передового авіанавідника 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади удар армійської авіації був нанесений з відхиленням від визначеної точки на 1 км.
В результаті чисельних обстрілів та штурмових дій взводний опорний пункт «Станіслав» 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, обладнаний в районі Рідкодуба, було заблоковано.
Спроба звільнити сел. Рідкодкб та деблокувати опорний пункт «Станіслав-128» була здійснена 5 лютого після проведення розвідки підходів до селища, але була безуспішною. Під час висування колони 2-ї роти батальйону Національної гвардії «Донбас», посиленої двома БМП-2 та танком Т-64, противник відкрив зосереджений вогонь з артилерії та мінометів по дорозі Дебальцеве — взводний опорний пункт «Балу».
В результаті низької морально-психологічної стійкості механік-водій головної БМП розвернув машину у зворотному напрямку, за нею розвернулася уся колона.
У зв’язку з цим, начальник штабу АТО прийняв рішення про перенесення штурму укріплень противника та деблокування опорного пункту «Станіслав» на 06.00 6 лютого.
6 лютого, близько 5 години ранку підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади, розвідувальний взвод 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, група спеціального призначення 73-го морського центру спеціальних операцій, 140-го центру спецпризначення зайняли вихідні позиції для наступу. 2-а рота батальйону «Донбас» у визначений район так і не прибула.
Незважаючи на це, близько 7 години ранку було розпочато зачистку сел. Рідкодуб для деблокування опорного пункту «Станіслав-128». З початком дій, штурмова група успішно просувалася, вибила противника з більшої частини селища та забезпечила прохід по маршруту, що з’єднував опорний пункт з територією, яка контролювалася нашими військами. Вона закріпилася на визначених рубежах та створила умови для підвозу боєприпасів, а також евакуації поранених.
Особовий склад взводного опорного пункту «Станіслав» був виведений з оточення у кількості 102 осіб, але тільки близько 20 з них взяли участь у звільненні Рідкодуба. Решта особового складу була завантажена на транспорт та вивезена в ближній тил — сел. Луганське.
Близько 16 години 10 лютого підрозділами 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади були проведені демонстраційні дії та розвідка шляхів наступу для штурму Логвинового. В ході розвідки відбувалися бойові зіткнення з противником, який діяв із засідок. Групою під командуванням командира 2-ї механізованої роти було здійснено успішний обстріл позицій бойовиків із підствольних гранатометів та стрілецької зброї на околиці Логвинового.
Після обстрілів група здійснила відхід з використанням димів. В цей же час танки та БМП з піхотою провели демонстраційний штурм села з безпосереднім контактом з противником.
О 07.10 зведений підрозділ 79-ї окремої аеромобільної бригади вийшов на південно-західну околицю Логвинового та під щільним вогнем противника, прикриваючись димами, став закріплюватися на досягнутому рубежі. Через двадцять хвилин 4-а механізована рота 24-ї окремої механізованої Залізної бригади вийшла в район південно-східної околиці Логвинове, але просуватися далі відмовилася.
О 08.15 половина особового складу ротної тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади, які повинні були прикривати лівий фланг 4-ї механізованої роти 24-ї окремої механізованої Залізної бригади, відмовилися виконувати визначені завдання, а підрозділи 4-ї роти 24-ї окремої механізованої Залізної бригади на визначений рубіж так і не вийшли.
Кількість сил і засобів Національної гвардії та МВС не забезпечували повний контроль безпосередньо за Дебальцевим. У місті практично безперешкодно діяли диверсійно-розвідувальні групи та окремі мінометні секції противника.
Частина населення міста підтримувала незаконні збройні формування. За їх допомогою бойовики отримували повну та детальну інформацію про наші війська та вогневі позиції практично в режимі реального часу. Сил і засобів Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ для проведення контррозвідувальних та фільтраційних заходів було недостатньо.
Командир 4-ї механізованої роти 24-ї окремої механізованої Залізної бригади, прибувши на командно-спостережний пункт 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади для повторного уточнення завдання, доповів, що особовий склад роти деморалізований та відмовляється виконувати визначені завдання.
Станом на 12.30 4-а механізована рота 24-ї окремої механізованої Залізної бригади так і не зайшла до Логвинового. Вона перебувала на південно-західній околиці села, і не виходила на радіозв’язок. Тому в бій вступили підрозділи 2-го механізованого батальйону. При їх вході в Логвинове противник знищив три БМП-2.
Екіпажу танку під керівництвом лейтенанта Василя Божка завдяки мужності, героїзму та високим професійним навичкам вдалося протягом дуже короткого періоду часу знищити три танки противника та врятувати десантників 79-ї окремої аеромобільної бригади. За цей подвиг Василь Божок отримав «Золоту Зірку» Героя України.
Програючи у чисельному складі, українські підрозділи були вимушені відійти на вигідні рубежі. Близько 17.00, відповідно до розпорядження начальника штабу АТО, підрозділи 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади були виведені в райони південно-східніше Луганського для обладнання нових рубежів оборони. Останніми виходили підрозділи батальйону «Донбас». Виходячи з Логвинового, вони захопили в полон 18 бойовиків.
14 лютого для виконання спеціальних завдань та боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, які здійснювали напади на підрозділи, що виводилися з під ударів, в Дебальцеве був направлений зведений підрозділ 3-го окремого полку спецпризначення. На блокпосту біля сел. Луганське 80% особового складу 3-го загону 3-го окремого полку спецпризначення відмовилися продовжувати рух в колоні. Наступної доби усі «відказники» були відправлені назад.
Близько 11.00 загін 8-го окремого полку спецпризначення висунувся у визначений район автомобільною технікою. Поблизу автомобільних тунелів під залізницею на північно-східній околиці Дебальцевого автомобіль, у якому знаходився командир зведеного загону, був обстріляний противником з ручних гранатометів та стрілецької зброї. Після спішування особовий склад розосередився по місцевості і підготувався до бою. В подальшому загін вступив у бій та знищив групу противника — 12 осіб.
Не витримавши вогневого впливу противника, 107 бійців 40-го мотопіхотного батальйону здалися в полон. Через три доби вони були звільнені без жодних вимог.
Після того, як здавшись у полон 40-й батальйон відкрив для противника два опорних пункти, виникла необхідність їх подальшого прикриття. Виконання цього завдання було покладено на 23 військовослужбовців 95-ї окремої аеромобільної бригади. Вони стримували ці позиції, коли диверсійно-розвідувальні групи противника діяли безпосередньо в Дебальцевому.
Внаслідок зниження температури повітря переміщення підрозділів стало можливим не лише автомобільними, а й польовими дорогами.
Під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 — взято в полон та 18 зникли безвісти. За весь час оборони Дебальцевського виступу загинуло 136 та було поранено 331 військовослужбовців ЗСУ.
Значними були втрати українських військ в озброєні. Біля 30% техніки було знищено противником або виведено з ладу силами наших підрозділів.
За ведення бойових дій в районі Дебальцевого державними нагородами України нагороджено 379 військовослужбовців (у тому числі посмертно — 136), а відзнаками Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ — 450 осіб.
