Коалиция...

Коалиция...

Якось президент України Віктор Ющенко сидів у Хоруживці і напружено думав по українські, одночасно дофарбовуючи вулики в помаранчевий колір. Переговорний процес щодо створення коаліції тягнувся вже два роки. Від “Нашої України” його проводили по черзі або Єхануров, або Безсмертний, яких Віктор Ющенко періодично міняв, коли переговори заходили у глухий кут. Сам він присягнувся повернутись у Київ лише на підписання меморандума.
Не шкодуючи фарби, президент натхненно водив пензлем і час від часу позирав на дорогу, очікуючи на свіжі новини. Нарешті чорний Мерседес Єханурова з’явився в кінці вулиці і через хвилину м’яко загальмував біля воріт.
— Ну як? — підкреслено байдуже спитав Віктор Ющенко, встромлюючи пензлик у банку з ацетоном і витираючи ганчіркою руки.
— Лишились останні штрихи, — радісно відрапортував Юрій Іванович.
— Останні?!! Останні ж були півроку тому! — роздратовано вигукнув Ющенко, — чого там ще не вистачає?!!
—Вітренчихи. Мусимо дочекатись рішення Європейського суду. Ось уже більше року, як вона сидить у наметі в Стокгольмі, зібрала двох місцевих бомжів і трьох клошарів, яких з Парижу прислав до неї на підтримку Шуфрич (він там якраз морочить голову французьким студентам). А Кушнарьов, падлюка, чекає на її три проценти, — Юрій Іванович обтер спітнілого лоба і обережно присів на чистий від фарби край лавки.
— А що ж Давидович спить? — невдоволено запитав президент.
— Спить! — погодився Єхануров, — ото як ліг поспати після останнього перерахунку мокрих печаток, так досі не прокидається. Лікарі кажуть, що летаргія, але я так думаю, що прикидається.
— Ну а як там Янукович?
— Ніяк. Плюнув на все і постригся в монахи в якомусь монастирі у Росії. Кажуть змінився дуже, схуд, жодного посту не пропускає. На ніч читає Ахматову, — змахнув скупу сльозу Єхануров, — хто б подумав! До речі, Ахмєтов за свої останні гроші перекупив Шевченка — тепер Андрій гратиме за “Шахтар”, радуватиме донецьких вболівальників. Суркіс як дізнався — мало не повісився, добре що Блохін якраз заходив до нього попрощатись. Зібрався, бач, до Лукашенка — тренувати білоруську збірну.
— А як там Кличко? — в очах Ющенка почала з’явилась цікавість.
— Заїхав у рило Черновецькому, коли той передав Палац спорту під “Посольство Боже”, після чого повернувся у бокс. Через місяць буде битись з Льюісом і Тайсоном — один проти двох одночасно. Сказав, що політика його ще й не такому навчила. Лижичко записала новий альбом. “Дикі вибори” називається. Кажуть успіх шалений, особливо у Криму, — продовжував Єхануров, — ходять чутки, що Табачник хотів до неї приліпитись, то вона послала його разом з акордеоном “в степь донєцкую”… А Третьяков та Мартиненко з донецькими остаточно злигались, — продають американцям віники, аж дим іде! Кажуть, скасування поправки цього Джексона, ну який з вєніком, тему їм підказало. Порошенко тягне шоколадопровід в Іран, обіцяє, що за солодощі іранці у зворотньому напрямку заллють нас альтернативними нафтою і газом. Путін з Лукашенком вже почали кордони обкопувати. Сан Санича обрали мером Білої Церкви, так він відразу пофарбував усі церкви у біле і зараз добудовує п’ятого моста через Рось. Литвин п’є. В основному з двірниками. Подейкують, що ніби-то написав заяву про вступ до Іноземного легіону — хоче нарешті стати справжнім учасником бойових дій. Богословська все їздить по райцентрах, — роз’яснює інтелігенції, що під планом вона мала на увазі зовсім не те. Чорновіл лікується у Феофанії від нічних кошмарів з синім черепом. Лікарі кажуть, що треба йому матрицю на позитив перезагрузити. Тарасюк з Гриценком віддали американцям в аренду усі, вільні від російського флоту, кримські узбережжя. Вже півроку російські кораблі стоять борт у борт з натівськими. Російські моряки навіть навчили американців матюкатись і тепер кожного вечора розважають місцеву публіку міжнародними змаганнями.
— А Юля що, так і погрожує піти в жорстку опозицію? — раптом стурбовано запитав Віктор Ющенко.
— Погрожує, — зітхнув Єхануров, відмахуючись від бджоли, яка збиралась сісти йому на лоба, — навіть заснувала дитячу політичну організацію — “За неї варто боротися!” Ось, мало не забув! Передала млинці з серцем, каже, сама пекла. Я правда, на всяк випадок понадкусював…

На эту же тему:
Якось президент України Віктор Ющенко запросив переможців виборів на вареники — подумати разом по-українськи. Зібрались всі, крім Петра Симоненка, у якого саме в цей час не було настрою думати взагалі. Два тижні чекали меню…
Віктор Янукович, який був чи не самим голодним, ледве стримував роздратування і бурчання в животі. З властивим всім жінкам терпінням, особливо коли маєш чітку мету, Юлія Тимошенко могла чекати скільки завгодно. Перед тим гарно пообідавши вдома, Олександр Мороз пописував собі щось на серветці. Адам Мартинюк, який прийшов замість Симоненка, взагалі ні на що путнє не надіявся. А от Юрій Єхануров від голоду та непередбачуваності почав втрачати здатність ясно мислити. Віктору Ющенку було трохи ніяково.
— Ну що, любі друзі, хто з чим замовлятиме? — хлібосольно посміхнувся президент, коли врешті решт меню, осяяне посмішкою Романа Зварича, з’явилося на столі.
— Я з м’ясом! — жорстко сказала Юлія Тимошенко і переможно зиркнула на Януковича.
— А я б пельменів поїв… — сковтнув слину Юрій Єхануров.
— Русских! — уточнив Віктор Янукович, притискаючи діафрагмою спазм у шлунку.
— З грибами. — не відриваючись від записів, буркнув Олександр Мороз.
— З капустою! — невесело пожартував Адам Мартинюк.
— Ну, а я тоді з медом! — підвів риску Віктор Ющенко, віддаючи Зваричу меню.
— А хіба такі бувають? — підозріло озирнувши усіх, здивувався Віктор Янукович.
— Бувають! Президентські! — пролунав з кухні голос Романа Безсмертного.
Президент схрестив руки і уважно обвів поглядом присутніх, — але головна проблема ось у чому, любі друзі. Всі ви, за винятком Сан Санича і Адама Івановича, які дотримуються посту, сподіваєтесь на м’ясо. І не думайте, будь ласка, Юрій Іванович і Віктор Федорович, що за пельменями можна приховать істинні наміри. Особисто я не проти, але на жаль, м’яса у нас тільки на один вареник! І я впевнений, що вкласти його в кацапський пельмень було б якось не по-українськи. Юлія Володимирівна лагідно посміхнулась.
— А якщо пельмень буде українським? — з надією запитав Єхануров.
— Українських не буває! — відрізав Віктор Ющенко і з жалем поглянув на Юрія Івановича.
До того ж, — продовжив президент, — не ображайтесь, Віктор Федорович, м’яса ви здається, переїли ще до революції. Вам би зараз чогось пісного. От наприклад гаманих вух!
— А що це? — відчуваючи, що його розводять, підозріло спитав Янукович.
— Це така справжня українська страва. Коли закінчилась начинка, а тісто ще лишається, його скручують у такі собі вуха. Дуже смачні, — терпляче пояснив Віктор Ющенко. До того ж, ми надамо вам беззаперечне право контролювати начинку в інших варениках!
— І слідкувати за тим, щоб їх було всім порівну, — щедро додала Юлія Володимирівна.
— Головне зараз об’єднати країну! — урочисто нагадав Віктор Ющенко.

Местами ЖЖЕШЪ! ...