спочатку почни казати, розмовляти!
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
в означеннях
Тлумачення, значення слова «говорити»:
ГОВОРИТИ, ворю, вориш, недок.
1. неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки — одно не говорить, друге не ходить, а третє не вміє сидіти, — дрібненькі (Марко Вовчок, I, 1955, 28); І не чув [дід], щоб коли рибка, Як людина, говорила (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 333);
// Володіти якою-небудь мовою. — А як я поїду за границю — там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки, то я ж би нічого не розуміла там (Леся Українка, III, 1952, 641); Хазяїн чех, що говорить по-руськи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 322).
Говорити, співати, писати, викладати, видавати... можна українською, по-українському, по-українськи.
Якщо не вірите нам, то ми ще процитуємо Олександра Пономарева:
"Маємо три варіанти. Найпоширеніший - українською мовою. Рідше вживаний - по-українському, ще рідше - по-українськи. Напр.: "Багато перлин світового красного письменства перекладено українською мовою" (журн.); "Це така книжка, що в ній усе понаписувано по-нашому, по-українському" (С. Васильченко), "Молоденький перекладач з чорними вусиками мелодійним голосом повторив присуд по-українськи" (Ірина Вільде)".
