Японський кобзар

Статус: Offline
Реєстрація: 11.10.2004
Повідом.: 69200
Японський кобзар

Увидел тут:
Посилання видалено

Очень уважаю увлекающихся людей, всё равно чем - лепкой из пластилина, авиамоделированием, музицированием или любой другой интересной деятельностью. И вот такой интересный японец:

Посилання видалено

Львів’яни звикли до вуличних музикантів, тому на бандуриста у вишитій сорочці, який грав біля пам’ятника Івану Підкові, мало хто звертав увагу.

Однак тих, хто таки зупинявся коло кобзаря, не могли не дивувати східні риси його обличчя, відсутність капелюха, до якого треба кидати гроші, та незрозуміла мова, якою він співав українські народні пісні “Ой ти, ніченько”, “Грай, бандуро!” й гімн України. Ніхто зі слухачів навіть не підозрював, що бандурист співає японською і сам є стовідсотковим нащадком самураїв…

Чарлі Сакума Шуїчі широко усміхається і простягає візитку, на якій англійською написано, що він є “прихильником української культури, бандури та гопака”. Українською він знає лише кілька слів, тому подолати мовний бар’єр нам допомагав викладач японської мови Львівської політехніки Ігор Зорій. Пан Ігор, мабуть, не менше захоплюється японською культурою, ніж Сакума-сан українською.

- Я працюю електротехніком в одній з приватних компаній канадського міста Едмонтон, - розповідає Чарлі Сакума. – А у вільний від роботи час граю на бандурі і танцюю гопака в ансамблі української пісні і танцю “Верховина”. Вперше я почув про Україну, коли мені було за тридцять. Тоді я переїхав до Канади і працював там кухарем у японському ресторані. Строкаті національні костюми українців, їхні запальні танці, бандура, інструмент, аналогів якого немає у жодного народу світу, – усе це одразу ж полонило мою душу. Я буквально захворів українською культурою. Спочатку я вирішив навчитися грати на бандурі. Це було не дуже складно, бо я вже тоді непогано грав на гітарі та на струнному японському інструменті шямісені…

Тепер Чарлі Сакумі Шуїчі – 43 роки. Він вже досвідчений бандурист і танцюрист гопака. Він відпустив козацькі вуса, купив оселедець, який під час концертів приклеює до лисини, та… змінив прізвище. Хоч за документами все залишилося як було, всім українцям бандурист представляється як Чарлі Сакумачук.
Цьогоріч Чарлі вирішив нарешті побачити країну, про яку стільки читав і чув.

Взяв відпустку і разом з кількома товаришами-канадцями прилетів до Києва.

- Це місто надзвичайно розчарувало мене, - каже він. – Мені весь час здавалося, що я у Нью-Йорку: всюди магазини іноземних фірм, написи англійською… Справжній український дух, заради якого приїхав сюди, я відчув лише у Львові. Сюди мусив завітати, щоб забрати на фабриці “Трембіта” замовлені Інтернетом бандури. Ця фабрика – єдина у світі, яка виготовляє бандури. Також лише у Львові роблять заготовки для пластмасових нігтів, що ними щипають струни…

У місті Лева час Чарлі Сакумачука був розписаний по годинах. Завдяки посередництву Ігоря Зорія він взяв кілька уроків гри на бандурі у викладача Музичної академії ім. Лисенка Тараса Лазуркевича, купив ноти та компакт-диски з українськими народними піснями, побував на виступі дуету “Бандурна розмова”...

- Існує близько сорока різновидів бандур і кілька шкіл гри на них, - веде далі пан Сакумачук. - Так от, мені найбільше подобаються саме львівські бандури і школа гри, започаткована львівським професором Василем Герасименком. Для мене він – бог бандури, і те, що я зміг зустрітися з ним у Львові, перевищило всі мої сподівання .

Україна вразила японця… цінами на нерухомість. Виявляється, квартири у Львові коштують дорожче, ніж у Токіо. В японській столиці можна купити непогану однокімнатну квартиру за 20 тисяч доларів.

- Українці набагато привітніші від японців, особливо львів’яни, - веде далі Чарлі Сакума. – Деколи з ними непросто зійтися, але коли зійдешся, кращих друзів немає. Шкода, що через проблеми з мовою я не можу познайомитися як слід з українськими дівчатами. Тому наразі шукаю японку, яка б так само, як я, любила українську культуру…

Сакума-сан бере до рук бандуру і грає, голосно співаючи японською. Ігор Зорій перекладає крізь сміх слова японського кобзаря: “Українці! Любіть свою культуру!

Кидайте пити! Кидайте курити! Беріть до рук бандури! Згадаємо старі козацькі часи! Станцюємо гопака! Японія з вами!”.

Але перехожі, на жаль, не розуміли цих закликів і, з подивом озираючись на дивного кобзаря, йшли далі своєю дорогою…

Респектный дядька!
 
Останнє редагування:
Хорошо, что санитары из кадра вышли, а то не так смотрелось бы.. :-)
 
Ты считаешь, что если человеку что-то интересно - то он псих?
Я тоже далек от увлечений этого человека, но всё равно, я его уважаю так как человек занимается любимым делом, с удовольствием.
 
Останнє редагування:
Назад
Зверху Знизу