Жовква – «королівське місто» Львівщини
Жовква – популярний туристичний маршрут одного дня
Одним з найбільш популярних напрямків для одноденних турів традиційно вважається Жовква, невеличке (близько 13 тис. населення) місто, що вражає своєю середньовічною аурою і начебто зовсім непідвладне часу.
Кілька причин вибрати для заміської прогулянки саме Жовкву:
Жовква, колишня резиденція короля Речі Посполитої Яна III Собеського, чи не єдине місто в Україні, що має статус «королівського»;
За кількістю історико-архітектурних і релігійних пам’яток Жовква перевершує всі інші містечка галицького краю і поступається лише Львову;
Мінімум фінансових і часових витрат, адже до Жовкви всього 30 км і дістатись автобусом зі Львова можна за 30-40 хвилин.
А як не бракуватиме часу, можна відвідати відомий Крехівський монастир, розташований всього за 15 км від Жовкви.
Жовківський замок
Засновником Жовкви є польський гетьман Станіслав Жолкевський, який за вдалі походи проти турків і татар наприкінці XVI ст. здобув у власність землі на північ від Львова.
Забудова Жовкви вважається взірцем «ідеального міста» епохи Ренесансу – красивого і практичного водночас, пристосованого до миру і до війни: з широкими прямими вулицями, що сходяться на центральному майдані; з храмами, розміщеними біля міських мурів, щоб у разі ворожої облоги вони могли стати додатковими оборонними вежами. Для будівництва замку і костелу Св. Лаврентія Жолкевський запросив найвідоміших архітекторів того часу – Павла Щасливого, Амброзія Прихильного, Павла Римлянина. За легендами, навколо замку дружина Жолкевського влаштувала сад неймовірної краси, який до нашого часу не зберігся. Наступні власники замку також користувались послугами європейських майстрів і поступово будівля набула вигляду розкішного палацу.
Справжній розквіт міста почався за часів польського короля Яна Собеського, який зробив в 1675 р. Жовківський замок своєю резиденцією. Саме тут король приймав послів від Папи та Священної Римської імперії і згодом святкував перемогу над турками під Віднем. XVII ст. вважається «золотим» в історії Жовкви.
На початку XVIII ст. Жовква ще залишається у центрі політичних подій. З метою виробити спільну з Річчю Посполитою стратегію дій проти шведів її відвідує російський цар Петро І. Незабаром прибуває на перемовини і український гетьман Іван Мазепа. Але після з’ясувань справжніх намірів Петра І стосовно майбутнього української автономії, Мазепа пристав на пропозиції шведського короля.
Та вже за кілька десятиліть Жовква перестає відігравати значну роль в політичному житті країни та набуває вигляду типового провінційного містечка. Замок переходить від одного власника до іншого і поступово занепадає. З середини XIX ст. і до Першої світової війни в замку містились гімназія і муніципалітет. Зруйнований під час війни замок поляки взялись реставрувати лише в 1935 р., але нова війна завадила цим намірам. Під час Другої Світової війни його по черзі займали НКВД і гестапо, згодом корпуси перетворили у житлові будинки.
В 1951 р. місто було перейменовано на Нестерів, як данина пам’яті льотчика, що здійснив над Жовквою перший в історії повітряний таран. За радянських часів про увагу до історичних споруд та розвиток туристичної сфери годі було й думати. Фактично єдиним досягненням цього періоду було закінчення в 1971-1972 рр. розпочатої поляками реставрації.
З приходом Незалежності Жовківський замок і унікальна архітектурна спадщина поступово відновлюються, справжню назву місту повернуто у 1992 р.
Жовківські святині
Поряд з головним фасадом замку розташований римо-католицький костел – Св. Лаврентія (1606-1618 рр.), одна з кращих архітектурних ренесансних споруд України. Саме в цьому костелі королю Яну Собеському вручали орден Святого Духа, освячений меч і капелюх від короля Людовика XIV, а королеві Марії Казимирі – Золоту Розу від папи Інокентія ХІ. За велику кількість і значимість поховань видатних польських діячів, у тому числі родин Собеських і Жолкевських, костел отримав назву «Малий Вавель», а його нахилена дзвіниця – назву «мала Пізанська вежа».
Великою популярністю у туристів користується комплекс Василіанського монастиря і храму Пресвятого Серця Христового (1612 р.), і на те є дві причини. По-перше, василіанська церква відома розписами Юліана Буцманюка, досконалими і глибоко українськими за своїм духом і формою
Буцманюк, учень знаменитого художника Модеста Сосенка, був щирим патріотом, на його картинах можна побачити поряд з біблійними героями відомих історичних осіб доби національно-визвольних змагань. І всі вони зображені у традиційному вишитому одязі. На даний час жовківські розписи і пара ікон у Львівському музеї – єдина мистецька спадщина Буцманюка в Україні. По-друге, в храмі Василіянського монастиря з 1784 р. перебувають мощі Св. Партенія. За життя Партеній обіймав високі посади у римській адміністрації, і водночас активно розповсюджував християнство, за що був страчений у досить молодому віці. Тепер багато прочан їдуть до Жовкви, щоб за допомогою Св. Партенія зцілитися і відновити душевну рівновагу.
Цікавою сакральною пам’яткою є мурована синагога, побудована у вигляді фортеці, з маленькими охоронними баштами. Багато синагог у Тель-Авіві збудовано саме за зразком жовківської.Незважаючи на те, що синагога вважається найціннішою з синагог Галичини, якщо не всієї України, наразі вона знаходиться в занедбаному стані і вимагає термінової реконструкції.
Неподалік розташовані оточений мурами чоловічий монастир отців Домініканців (Храм Св. Вм. Йосафата, 1653-1655 рр.) і церква Різдва Пресвятої Богородиці (1705 р.).
За межами центральної частини міста є безліч цікавих старожитностей. Варті уваги пам’ятники Євгену Коновальцю і жертвам сталінських репресій, міський парк, розташований між замком і залізничною станцією. У Жовкві можна побачити автентичні промислові і мануфактурні підприємства, а також спробувати жовківський смачний квас, виготовлення якого має давні традиції.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
хорош!