Мій відгук:
Подивився "Донбас" Сергія Лозниці. Що ж, «Один хороший фильм стоит нескольких дивизий» - так сказав колись.. кхм…вибачте, Сталін. Ну, з цитати автора не викинеш, тим більше, тут він 100% правий , що і підтвердило ватне завивання, яке долинуло до нас аж з-за океану після перших показів картини у Мельбурні, Сіднеї та Канберрі.
«…Выпуск ангажированного, политизированного, направленного на разжигание межнациональной розни кинопродукта на фоне гуманитарных бедствий, от которых страдают реальные люди, является аморальным поступком...» - заверещала російська амбасада у Австралії, чим тільки підігріла зацікавленість до фільму в потенційного глядача у всьому світі.
Особисто я не побачив у фільмі того, про що кукурікнули російські дипломати. Фільм складається з кількох мало пов’язаних між собою історій, які протікають на фоні війни, розв'язаної Росією в Україні. Так чи інакше, кожна з них має відсилання до реальних подій на Донбасі і, за великим рахунком, є їхнім художнім відображенням.
Жанр фільму – трагікомедія. Щодо трагізму – так, він є. Його видно неприхованим оком. Тут він густий, як смола. Десь більше, десь менше, але в цілому розумний глядач побачить його і в долі пересічного персонажу, і в долі регіону, і, зрештою, в долі України. З комічністю картини дещо інакше. Деякі фрагменти на перший погляд здаються комічними, карикатурними, якимось недолугим косплеєм, втім, це дійсно реальний світ. Світ, який поруч. Світ, отруєний псевдо-православним комуно-фашизмом, принесеним в Український Донбас на багнетах «русскаго міра». І це тільки підсилює трагічну складову.
Фільм дійсно хороший. Саме той випадок, коли режисер через голову влучає у серце. Те, що у когось під час перегляду розірвало сраку – теж дуже гарний результат.
P.S. Окрема дяка кінотеатру #Боммеръ за організацію перегляду та незабутню атмосферу.
