ivanov
I
Прозреть: шаг номер один.
Если совсем коротко: нет такого государства, - Украина.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
...росіяни мали можливість вибору курсу свого майбутнього руху. "Радянський" соціалізм? "Китайський соціалізм"? Демократія? А виявилося, що вони обрали номенклатурно–олігархічну антидержаву!
Українці пішли схожим шляхом. Наш час вибору був негорбачовським – він припадає на роки правління першого президента незалежної України Леоніда Кравчука. Коли в 1994 році президентом став Леонід Кучма, українці зробили свій остаточний вибір – номенклатурно-олігархічна антидержава.
І це був майже консолідований вибір еліт і суспільства – якщо подивитись на тих, хто підтримував Кучму й працював на нього, ми побачимо там і теперішніх натхненних захисників авторитарного режиму Януковича, і палких прибічників "українського до нестями" Ющенка, і опозиціонерів з табору Тимошенко.
Далі були вже нюанси, боротьба за владу і гроші в цій антидержаві, за те, як виглядатиме декорація. Хтось бажав бачити обличчя країни невиразним, хтось одягав на її лоба віночок з барвінків, хтось вважає, що в шахтарській касці Україна виглядає адекватнішою. Але сутність – тобто відсутність держави і свободи – від цього не змінюється. І навіть зараз, коли можливості цієї номенклатурно–олігархічної напівдержави явно вичерпуються, суспільний діалог – і конкуренція еліт – продовжують відбуватися у старій парадигмі.
Саме тому, коли серце цього імітованого державного механізму нарешті зупиниться, нам доведеться повернутися не у 2004-й рік з його романтичним ентузіазмом, а у 1994-й. І зробити новий вибір на користь важкого, неромантичного, але державного будівництва.
Звичайно, якщо всі ми хочемо, щоб ця держава в нас була.
Если совсем коротко: нет такого государства, - Украина.