Чи не найбільш усталеним терміном для окреслення ідеології та політичної практики ОУН 1930-х років у західній науковій літературі став "інтеґральний націоналізм"... У рамках цього родового поняття зазвичай об’єднують європейські право-радикальні, тоталітаристські рухи першої третини XX ст.
Автор найбільш відомої праці про ОУН Джон Армстронг, спираючись на узагальнення одного з піонерів наукових досліджень націоналізму, Карлтона Дж. Гейза, визначає такі світоглядні параметри українського "інтеґрального націоналізму":
1) віра в те, що нація є найвищою цінністю, якій мають бути підпорядкованими усі інші;
2) апеляція до містичної ідеї єдності всіх особистостей, що складають націю, зазвичай основаної на тому припущенні, що в одне органічне ціле їх об’єднують біологічні характеристики або незворотні наслідки спільного історичного розвитку;
3) підпорядкування раціональної, аналітичної думки "інтуїтивно правильним" емоціям, ірраціональність;
4) наявність харизматичного лідера чи еліти націоналістів-ентузіастів, які вважаються уособленням "волі нації";
5) культ дії, війни та насильства, які вважаються вираженням вищої біологічної життєздатності нації".
...На кінець 1930-х років загальний світоглядно-ідеологічний портрет українського націоналістичного руху, представленого ОУН, мав досить завершений вигляд. Український радикальний націоналізм мав виразні риси тоталітарного, антидемократичного і антикомуністичного революційного руху, в основу якого було покладено культ дії, войовничий ідеалізм та волюнтаризм, примат національного над вселюдським.
Деякі риси ідеології ОУН та певні елементи політичної практики цієї організації дали підстави опонентам руху і багатьом дослідникам поставити його в один ряд з його сучасниками — італійським фашизмом та німецьким націонал-соціалізмом.
Партійні ідеологи і публіцисти ОУН, визнаючи наявність аналогій і подібність власної ідеології та руху з окремими елементами італійського фашизму, звертали увагу і на розбіжності.
Петро Мірчук, визнавав, що "серед українських націоналістів "італійський фашизм як антикомуністичний рух, викликав симпатію, а як новий соціально-політичний та економічний рух — зацікавлення. Проте, — зауважував він далі, — вони вважали його витвором чужого духа, непридатним для прищеплювання на український ґрунт". За П. Мірчуком, ідеологія ОУН опиралась на "тисячолітню державницьку традицію українського народу" і виникла на основі організацій, які існували тоді, коли фашизм "був лише в пеленках і ніхто з українців ним не цікавився". Той самий аргумент щодо "права першості" П. Мірчук висував стосовно німецького націонал-соціалізму: ОУН утворилася до приходу нацистів до влади, отже, не могла наслідувати їх ані в ідеології, ані в програмах.
